Коли Бердянськ опинився в окупації, першою ціллю росіян стала телевежа. Разом із сигналом українських телеканалів зникла можливість отримувати правдиву інформацію. Росія почала вибудовувати власне інформаційне поле, занурюючи мешканців у пропаганду.
Саме проти цієї інформаційної окупації працює «Локатор‑Медіа». Їхні матеріали показують, як пропаганда стає зброєю: від нав’язування радянських фільмів дітям до створення фейкових «статистичних даних» про безробіття.
Команда бере участь у нашому проєкті «Сильніші разом: прозорість і боротьба з корупцією», завдяки якому вже підготувала й опублікувала 9 розслідувань, серед них кілька стосуються ситуації на тимчасово окупованих територіях, як-от матеріали про профосвіту в окупації та хто і як допомагає Росії у пропаганді на окупованій території.
Після виходу останнього («Інформаційне військо Кремля на Запоріжжі») редакція підготувала вісім звернень до СБУ щодо злочинної діяльності зазначених у матеріалі фігурантів. За цими зверненнями нині розслідується діяльність десяти пропагандистів, які ведуть підривну роботу проти України на тимчасово окупованій території Запорізької області.
Саме підтримка програми «Сильніші разом» дала можливість довести розслідування до результату, який сьогодні використовує СБУ.
Ми вирішили детальніше розпитати Наталю про роботу редакції над цим розслідуванням і загалом про особливості російської пропаганди на тимчасово окупованій території Запорізької області.
Телебачення, кіно і телеграм: як поширюється російська пропаганда
— Ситуація на ТОТ у медійній сфері дуже важка, — каже Наталя. — Ми не маємо недооцінювати свого ворога. Росіяни відрізняються дуже чіткими діями, дуже планомірними та структурованими. Одна з перших дій, яку вони вчиняють, захоплюючи територію, — вони позбавляють людей звичних каналів комунікації. Наприклад, у моєму рідному Бердянську росіяни пошкодили місцеву телевежу буквально у перший день окупації. Тебе повністю занурюють у російське інформаційне поле.
За чотири роки окупації росіяни значно зміцнилися в своїх позиціях у сфері медіа, тому просувати свої наративи їм дуже легко.
— По-перше, вони встановлюють свої супутникові комплекти «Русскій мір» замість супутникових комплектів «Горинич», — розповідає Наталя.
«Горинич» — це супутникова антена, яка дозволяла приймати українські телеканали. Росіяни заборонили її використання, замінивши комплектами «Русскій мір», через які транслюються лише російські канали.
— На глядача спрямовується дія пропагандистської машини з 20 основних російських телеканалів, 7 регіональних телеканалів, 14 розважальних каналів, а також 3 радіостанцій, — каже Наталя.
Крім телебачення, важливим каналом поширення пропаганди на ТОТ є телеграм.
— Щодня особисто я моніторю приблизно 40 телеграм-каналів окупантів, вивчаючи їхні наративи, — розповідає Наталя. — І мене дуже хвилює відсутність дієвого механізму протидії цим наративам та повідомленням.
Окуповані території фігурують в окупантських медіа дуже неоднорідно. Існує колосальна різниця з точки зору формування певного бачення, сприйняття.
— Наприклад, Донецька та Луганська області фігурують у повідомленнях виключно як ДНР та ЛНР, — каже Наталя. — Суть меседжів така, що жителі цих областей самостійно вирішили від’єднатися від території України, створивши квазіреспубліки.
Ситуація із Запорізькою чи Херсонською областями інша:
— Ці території позиціонуються як «історичні території», тобто основний наратив — «це ісконна територія Росії». Ці області входять до складу Росії як її окремий регіон.
Відповідно формується й інформаційне поле, каже Наталя: мовляв, «СВО (спеціальна воєнна операція, як у Росії називають цю війну. — Ред.) — це повернення територій, бо вони завжди були російськими».
Часто культивується та просувається твердження, що всі, хто воював (у Другій світовій, чи пак, за російською термінологією, Великій вітчизняній війні, та в «СВО») — герої за визначенням. Так формується сприйняття обох воєн як рівнозначних: під час Другої світової боролися проти нацистів (зла) і тепер, мовляв, боремося з укронацистами та злом.
Росіяни поширюють свою пропаганду й засобами кіно, рекомендуючи до перегляду школярами радянські фільми 1960–1970-х років:
— За допомогою такої пропаганди насаджуються наративи «єдіной страни», «великого Радянського Союзу», «українці та росіяни — один народ», «як було добре жити в Радянському Союзі» тощо, — каже Наталя. — Юні українці, підлітки, діти не мають доступу до сучасного кінематографа. Замість цього російська пропаганда занурює їх у далеке минуле, створюючи паралельну реальність, в якій українці — «молодші брати росіян».
Як протидіяти пропаганді: фактчек, розслідування, база колаборантів
У просуванні цих наративів визначну роль відіграють пропагандисти й колаборанти, які є рупором Росії. І одне з завдань регіональних медіа — розвінчувати ці наративи, пояснювати, в чому полягає маніпуляція, відверта брехня, пропаганда, каже Наталя.
— Наприклад, у нашому «Локатор-Медіа» створюється відеоконтент з назвою «Запорізький фактчек». У цих відео я розповідаю про брехню окупантів, викриваю їхні маніпуляції та показую глядачам події на ТОТ крізь призму критичного мислення.
Звісно, постають питання безпеки.
— Журналісти не можуть безпечно працювати на окупованих територіях, — каже Наталя, — це не має навіть обговорюватися. На підконтрольній частині України ми не відчуваємо тиску за свої матеріали про ТОТ.
Частина роботи редакції з 2022 року одразу була пов’язана з виявленням діяльності колаборантів:
— Ми ретельно збирали інформацію та публікували її на своїх ресурсах. Так виникла перша та єдина регіональна база окупантів та колаборантів «Vороги Zапоріжжя». Кожного місяця вона збирає одну з найбільших кількостей по переглядах серед наших матеріалів.
Наталя вже декілька разів виступала свідком для правоохоронних органів, використовуючи профайли з цієї бази.
Розслідування, результатом яких є розкриття механізмів та виконавців пропаганди, — звісно, складна і тривала робота.
— Підготовка до розслідування базувалася не тільки на зборі інформації про пропагандистів, — каже Наталя. — Це збір інформації про канали розповсюдження пропаганди, їхніх власників. Звісно, все дуже ускладнює той факт, що ми не маємо доступу до певних російських сайтів. Навіть через VPN їх неможливо відкрити. Не можна надіслати запит на отримання інформації чи взяти коментар. Тож багато часу пішло на збирання інформації буквально по часточках.
Скажімо, згадане вже розслідування головного редактора «Локатор-Медіа» Олександра Пилипенка «Інформаційне військо Кремля на Запоріжжі: хто і як допомагає Росії у пропаганді на окупованій території»:
— Особливість подібних розслідувань полягає у тому, щоб витримати час, адже не можна миттєво повністю скласти картинку про стан медіасфери на ТОТ, потрібні місяці або навіть роки, щоби провести таку масштабну роботу.
Відповідно, журналісти тривалий час збирають матеріали для статті:
— Це не активність за три місяці, — каже Наталя. — Треба впевнитися в багатьох речах. Наприклад, у тому, що фігуранти займаються пропагандистською діяльністю на ТОТ добровільно, без примусу. І в цьому напрямку аналізується дуже багато інформації: участь у заходах, отримані подяки та грамоти від окупантів та колаборантів, особисті схвальні висловлювання щодо «еСВеО» або окупації території. Крім цього, частина з тих, про кого написано в статті, взагалі не є жителями Запорізької області й навіть України.
Для редакції, яка релокувалася з тимчасово окупованих територій Запорізької області (зараз базується на Закарпатті), подібні розслідування є цінними з погляду місії. Адже це спосіб долучитися до фіксування злочинів Росії проти України, зокрема злочинного впливу на дітей та молодь.
— Перед публікацією статті ми окремі її складові вже презентували на загал, на ширші кола впливу, — розповідає Наталя.
Йдеться про народних депутатів та членів Експертної ради при Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради з питань розслідування злочинів, вчинених збройними формуваннями Російської Федерації проти журналістів та інших працівників суб’єктів у сфері медіа, до складу якої входить і Наталя.
Загальнонаціональне медіа, впевнена Наталя, не зможе настільки глибоко розібратися в ситуації на ТОТ, як регіональне, яке пише про подібні речі на постійній основі, системно.
— Це, фактично, глави майбутніх підручників з історії війни Росії проти України, — каже Наталя. — Це навчальні матеріали для студентів спеціальності «журналістика», це готова доказова база для правоохоронних органів. Ми мусимо докладати більше зусиль для того, щоб донести цю зміну фокусу уваги та сприйняття.
Що в перспективі
Редакція вже готує наступний великий матеріал, присвячений виборам до Держдуми на ТОТ Запорізької області, які Кремль запланував на вересень. Це ґрунтовне дослідження особистостей кандидатів, організації виборчого процесу тощо.
— Матеріали на подібну тематику мають виходити і стосовно інших окупованих територій, — каже Наталя. — Бо, повторюся, це фіксація історичних подій, це готові кейси для студентів профільних вишів тощо.
Планомірна спільна робота з насаджуваними російськими наративами — дуже важлива, каже Наталя:
— Бо окупація триває роками, десь уже більше десяти років. Виростає нове покоління, яке зросло виключно в російському інформаційному полі. Як ми збираємося протидіяти цьому? Звісно, релоковані з ТОТ редакції не мають такого ресурсу, щоб створити окремі продукти про протидію російській пропаганді. Але за підтримки донорів можна започаткувати і школи розвитку критичного мислення, і спецпроєкти по ситуації на ТОТ, і розробити методичні рекомендації з фактчекингу тощо.
Насамкінець Наталя звернулася до колег із регіональних медіа:
— Колегам, що працюють із контентом про ТОТ, я б хотіла побажати розглядати події на тимчасово окупованих територіях як невід’ємну частину створюваного контенту. Чим більше ми пишемо про ТОТ, тим більше шансів у нас не залишити зло непокараним. І результати статті «Інформаційне військо Кремля на Запоріжжі: хто і як допомагає Росії у пропаганді на окупованій території» якраз і є прикладом того, як можна суміщати журналістську роботу і боротьбу за свободу.
Нагадуємо про можливість застрахуватися
Дорогі колеги, принагідно нагадуємо: журналісти і журналістки, які працюють у небезпечних регіонах, мають можливість безкоштовно застрахувати життя та здоров’я. Це частина ініціативи МФСЖ, що реалізується Асоціацією в партнерстві з українськими та європейськими організаціями.
Подати заявку можуть медійники, які працюють у Херсонській, Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях та прикордонних районах Київщини й Чернігівщини. Більше про умови безкоштовного страхування тут.
***
Цей матеріал вийшов у серії публікацій про роботу регіональних медіа в умовах війни. Раніше ми вже публікували інтерв’ю із Заріною Забріскі (частини перша і друга), Олександром Качурою, Владиславом Сафроновим, Наталею Білокудрею, Сергієм Горбатенком, Євгеном Хрипуном, Анною Калюжною, Поліною Куліш, Надею Сухою, Надією Карповою, Олександром Соломком (частини перша і друга), Діаною Буцко, Олексієм Пасюгою, Олександром Чубукіним, Альоною Сергієнко, Ольгою й Сергієм Сидоровими, Євгенією Грициною, Наталією Криворучко, Інною Швидкою, Павлом Ключником, Ларисою Гнатченко, Діаною Делюрман, Вікторією Гнатюк, Марією Шевченко, Анною Матвієнко, Настею Станко, Іриною Ситнік, Ярославом Юрчишиним, Світланою Томаш, Сергієм Нікітенком, Олесею Бідою, Олексієм Ковальчуком, Ілоною Коротіциною, Іриною Столбовою, Катериною Тищенко та Ганною Халіман.
Нагадаємо, проєкт «Міжнародний Фонд Страхування Журналістів» реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» та є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини
