Попри війну, редакція шукає приклади стійкості — від фермерки на тракторі до ветеранів, які повертаються до роботи
«Вісті Придніпров’я» — одне з найстаріших регіональних видань Дніпропетровщини. Сьогодні воно згуртувало журналістів із різних регіонів, підтримує колег із Херсонщини й показує, що життя триває навіть у найважчих умовах.
Команда не раз переживала удари по офісу й житлу співробітників, але продовжує працювати, дотримуючись внутрішніх протоколів безпеки. Журналісти мають бронежилети, каски, аптечки й навіть детектори дронів, а також регулярно проходять тренінги з мінної та медичної безпеки.
«Ми отримали сертифікати й запросили колег із гіперлокальних медіа та студентів, щоб навчання було ширшим», — розповідають у «Вістях».
Попри небезпеку, редакція шукає приклади стійкості й волі до життя. Про щоденні виклики та способи дати їм раду ми поговорили з головним редактором видання Олексієм Ковальчуком.
Самоорганізація та взаємодопомога
«Вісті Придніпров’я» стали прикладом того, як регіональні медіа можуть самоорганізовуватися й підтримувати одне одного. Команда співпрацює з редакціями «Межівського меридіану», із журналістами з Жовтих Вод, а також із «Волноваха city». Співпраця означає взаємну підтримку житлом і ресурсами, спільні проєкти та обмін матеріалами. Це дає шанс вижити навіть найменшим гіперлокальним газетам.
У 2026 році «Вісті Придніпров’я» взяли на себе відповідальність за видання «Новий день» — незалежну газету Херсонщини. Її головний редактор Анатолій Жупина через поважний вік та воєнні дії не зміг продовжувати роботу, тож команда з Дніпра та Кривого Рогу вирішила підтримати колег. «Є авдиторія, є читачі, є потреба. Давайте спробуємо підставити плече», — згадує Олексій обговорення в редакції.
Релоковані журналісти з Херсона працюють у Дніпрі, Кривому Розі та Запоріжжі. Верстку забезпечують технічні спеціалісти із Запорізької області, а дизайн газети оновили переселенці з Херсона. Газета відновила регулярний друк — тепер виходить щочетверга, має передплату й навіть роздрібний продаж через «Укрпошту». Попит на друковану версію в Херсонській області виявився навіть більшим, ніж на Дніпропетровщині.
Виживання без реклами
До повномасштабної війни «Вісті Придніпров’я» були одними з перших, хто пройшов роздержавлення. Але нині рекламний ринок фактично зник. «Про яку рекламу можна говорити, коли бізнеси зруйновані, а друковані видання виживають лише завдяки донорській підтримці», — каже Олексій.
Онлайн‑майданчики ще отримують поодинокі замовлення, але цього недостатньо. Основним джерелом фінансування стали грантові проєкти — від висвітлення воєнних злочинів до тем соціальної згуртованості та відновлення громад. За словами головного редактора, нині до 70% бюджету складають саме такі проєкти.
Після скорочення штату із 65 до 15 людей навантаження лише зросло: команда запустила нові онлайн‑платформи і взялася підтримувати релоковані редакції. «Ми виживаємо завдяки проєктам, щоб редакції не зникли», — кажуть у «Вістях Придніпров’я».
У пошуках прикладів стійкості
Редакція свідомо не зосереджується на щоденних повідомленнях про обстріли, щоб не дублювати телеграм‑канали. «Війна війною, але життя триває. Ми хочемо показати, що не треба складати лапки», — додає Олексій.
У матеріалах поруч із новинами про судові процеси щодо воєнних злочинів з’являються історії про соціальну згуртованість громад, які відновлюють школи чи запускають нові ініціативи для переселенців.
Редакція пише і про відновлення — від шкіл до ментального здоров’я переселенців, про спроби зберегти нормальність у надзвичайних умовах. Водночас у матеріалах з’являються аграрні сюжети: фермери, які попри втрати продовжують працювати, жінки, що беруть на себе господарство після загибелі чоловіків.
Звертають увагу й на культурну спадщину — відродження миколаївського розпису, локальні мистецькі традиції, які стають символом стійкості. А ще — гострі суспільні питання, як‑от реформування української школи, що викликає дискусії в громадах і потребує чесного висвітлення.
Усе це формує особливу редакційну політику: показувати реальність через приклади сили, людяності та волі до життя.
Історія «Вістей Придніпров’я» показує: навіть у найскладніших умовах самоорганізація допомагає регіональним та локальним медіа не лише виживати, а й створювати нові платформи та знаходити теми, які дають читачам надію.
Подбайте про своє страхування
Колеги, нагадуємо: журналісти і журналістки, які працюють у небезпечних регіонах, мають можливість безкоштовно застрахувати життя та здоров’я. Це частина ініціативи МФСЖ, що реалізується Асоціацією в партнерстві з українськими та європейськими організаціями.
Подати заявку можуть медійники, які працюють у Херсонській, Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях та прикордонних районах Київщини й Чернігівщини. Більше про умови безкоштовного страхування тут.
***
Цей матеріал вийшов у серії публікацій про роботу регіональних медіа в умовах війни, протоколи безпеки та психологічну витривалість медійників та медійниць. Раніше ми вже публікували інтерв’ю із Заріною Забріскі (частини перша і друга), Олександром Качурою, Владиславом Сафроновим, Наталею Білокудрею, Сергієм Горбатенком, Євгеном Хрипуном, Анною Калюжною, Поліною Куліш, Надею Сухою, Надією Карповою, Олександром Соломком (частини перша і друга), Діаною Буцко, Олексієм Пасюгою, Олександром Чубукіним, Альоною Сергієнко, Ольгою й Сергієм Сидоровими, Євгенією Грициною, Наталією Криворучко, Інною Швидкою, Павлом Ключником, Ларисою Гнатченко, Діаною Делюрман, Вікторією Гнатюк, Марією Шевченко, Анною Матвієнко, Настею Станко, Іриною Ситнік, Ярославом Юрчишиним, Світланою Томаш, Сергієм Нікітенком та Олесею Бідою.
Нагадаємо, проєкт «Міжнародний Фонд Страхування Журналістів» реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» та є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини
