Головна редакторка TheBuchaCity Вікторія Шатило — про етичні межі у висвітленні чутливих тем у громаді, перехід від мікроменеджменту до наставництва після WIN Leadership Accelerator, розбудову читацької спільноти та боротьбу з професійним виснаженням.
Робота локального медіа у громаді, яка пережила деокупацію й продовжує потерпати від повітряних атак, вимагає від керівництва особливої виваженості. У таких умовах журналістика має не лише інформувати про події, а й розв’язувати конкретні проблеми мешканців, інтегрувати внутрішньо переміщених осіб та берегти емоційний ресурс команди. Головна редакторка видання TheBuchaCity Вікторія Шатило розповідає про відмову від «резонансної» теми заради людської етики, а також про те, як перетворити керівний стиль на наставництво та відновлювати сили у складний період.
Безпека команди та етичні межі у висвітленні чутливих тем
Бучанська громада регулярно потерпає від повітряних атак ворога — влучань безпілотників та пошкоджень житлової інфраструктури. Тож безпека команди є першочерговим завданням для керівниці. У редакції діє непорушний принцип: жоден ексклюзив чи оперативний виїзд не вартий ризику для життя.
— Пригадую випадок, коли ввечері неподалік мого будинку російський безпілотник влучив у приватний будинок, — розповідає Вікторія. — Я дуже хвилювалася за своїх дітей, тому вирішила не йти на місце події. Натомість інша журналістка нашої редакції вирушила туди, щоб зафіксувати наслідки. Ми постійно нагадуємо колегам про необхідність дотримуватися правил безпеки, не наближатися до небезпечних ділянок, адже завжди існує ризик повторного удару чи детонації.
Наш принцип простий: жоден матеріал не вартий людського життя. Якщо журналіст чи журналістка не готові виїжджати на місце події через загрозу, ми поважаємо це рішення і ніколи не наполягаємо.
Перед виїздом на місце подій редакція аналізує рівень ризику: якщо існує загроза, журналісти відмовляються від поїздки та використовують інформацію з офіційних джерел.
Принагідно нагадуємо колегам з регіональних медіа про можливість безкоштовно застрахувати життя та здоров’я від Міжнародного фонду страхування журналістів. Це важливий інструмент захисту для медійників, які працюють у небезпечних умовах чи висвітлюють наслідки ворожих обстрілів. Скористатися цією програмою можна просто зараз — подавши заявку тут.
Окрім фізичної безпеки, для регіональної редакції критично важлива етика стосунків із мешканцями. Часом це вимагає свідомого рішення відмовитися від публікації, яка мала б високий читацький інтерес.
— У нас була історія, пов’язана з ветераном, який працює лікарем у нашому місті. Після інциденту, під час якого він пошкодив вікна міської ради та мав конфлікт із поліцією, ми розглядали можливість підготувати матеріал. Ця тема, безумовно, могла викликати значний суспільний резонанс і привернути увагу авдиторії. Однак після спілкування з ветераном, правоохоронними органами та психологом ми почали оцінювати не лише інформаційну цінність історії, а й можливі наслідки її висвітлення. Ми обговорили ситуацію в редакції та дійшли висновку, що публікація може нашкодити конкретній людині, посилити стигматизацію ветеранів і спричинити необґрунтовані узагальнення щодо військових. Тому вирішили відмовитися від підготовки матеріалу.
Навіть без виїздів у зони бойових дій робота з чутливими темами — загибеллю військових, полоненими та людськими втратами — створює постійне психологічне навантаження. У колективі діють практики людської підтримки: неформальні зустрічі, бесіди, можливість отримати консультацію психолога або домовитися про додатковий вихідний у разі виснаження.
Від мікроменеджменту до наставництва
Утримання балансу між вимогливістю до результату та турботою про людей є одним із найскладніших завдань у невеликій регіональній редакції. Навчання у програмі WIN Leadership Accelerator допомогло очільниці видання переосмислити власний управлінський підхід.
— Після участі в WIN Leadership Accelerator у мене насамперед з’явилося більше впевненості у власній ролі, — каже Вікторія. — Я почала чіткіше усвідомлювати, що керівниця — це не лише людина, яка організовує робочі процеси, а й лідерка, на яку орієнтується команда, яка допомагає іншим розвиватися та приймає відповідальні рішення. Одна зі змін, яку я намагаюся впроваджувати, — більше спілкуватися з колегами не лише про завдання та дедлайни, а й про їхні ідеї, професійні цілі та труднощі.
Підтримати колегу — не означає виконати її роботу замість неї. Моє завдання як керівниці — створити умови, у яких людина може якісно працювати, розвиватися й водночас не відчувати постійного тиску.
Трансформація лідерського стилю допомогла відмовитися від прагнення робити все самостійно та переорієнтуватися на розвиток працівників.
— Раніше я більше зосереджувалася на результаті конкретної роботи. Тепер прагну приділяти більше уваги розвитку самих людей, бути для них наставницею, допомагати знаходити власні рішення, а не просто давати готові вказівки. Я зрозуміла, що сильна керівниця — не та, яка все робить сама, а та, яка допомагає ставати сильнішими іншим.
Вплив на життя громади та інструменти читацької підтримки
Цінність локального медіа полягає у здатності привертати увагу до конкретних проблем місцевих мешканців та сприяти їх розв’язанню. Довіра авдиторії будується на видимому практичному результаті.
— Ми помітили, що наша авдиторія особливо активно реагує на матеріали, які стосуються конкретних проблем у громаді та можуть сприяти їх вирішенню, — ділиться головна редакторка. — Наприклад, цього літа ми звернули увагу на забруднене озеро в одному з міських парків. Підготували матеріал на сайті, зняли відео та привернули увагу до проблеми. Згодом водойму почистили. Для мене такі історії особливо цінні, адже вони свідчать, що локальна журналістика має вплив на життя громади. Мешканці бачать не просто новину, а результат. Вони розуміють, що їхні проблеми помічають, про них говорять, а відповідальні служби реагують.
Так формується довіра до медіа: читачі бачать, що ми не лише інформуємо, а й допомагаємо привертати увагу до важливих питань.
Редакція також шукає шляхи зміцнення фінансової стійкості через взаємодію з читачами та місцевим бізнесом.
— Ми поки не можемо сказати, що наша авдиторія готова регулярно фінансово підтримувати незалежну журналістику, але додали на сайт кнопку підтримки та наприкінці публікацій розміщуємо відповідні звернення. Паралельно працюємо над формуванням спільноти навколо TheBuchaCity — у нас вже є невелика спільнота бізнесу та читацького клубу. Прагнемо, щоб люди почувалися не просто споживачами новин, а частиною медіа, яке працює для їхньої громади.
Крім того, видання залишається корисним як для тих жителів, які повернулися після деокупації, так і для численних внутрішньо переміщених осіб. Медіа розповідає історії ВПО, які відкривають у Бучанській громаді власну справу чи долучаються до місцевих ініціатив, а також публікує практичну інформацію про доступну допомогу та соціальні послуги.
Відновлення ресурсу та візія лідерства
Постійне перебування під тиском тривог, обстрілів та відключень електроенергії вимагає від керівниці вчасно розпізнавати сигнали професійного виснаження.
— Я розумію, що потребую відпочинку, коли звичні робочі питання починають вимагати значно більше сил, з’являється роздратування, постійна втома та апатія, — зізнається Вікторія. — У такі моменти джерелом відновлення стають навчання, професійні зустрічі та поїздки. Навіть кілька днів в іншому місті допомагають змінити середовище, перезавантажитися й обмінятися досвідом із колегами, які долають схожі виклики.
Мене надихає моя команда. Коли бачиш зацікавленість колег, їхні ідеї, розвиток і результати спільної роботи, це додає сил рухатися далі навіть у непрості періоди.
Озираючись на пройдений шлях, очільниця видання наголошує на важливості впевненості у власних діях та готовності ставати прикладом для команди.
— Якби я давала пораду самій собі на початку керівного шляху, то сказала б: «Будь сміливішою і більше довіряй власним рішенням». На початку не завжди усвідомлюєш, наскільки сильно твоя поведінка та готовність діяти впливають на інших. Зараз я розумію, що керівниця є прикладом для своєї команди, і мій розвиток — це можливість допомогти зростати іншим.
Бліц: «5 речей, які я знаю тепер»
- Річ, яку я перестала робити як керівниця. Намагатися більше робочих завдань робити самостійно. Я вчуся більше довіряти команді та делегувати відповідальність.
- Річ, яку я почала робити щодня. Більше спілкуватися з командою, цікавитися не лише результатами роботи, а й тим, як почуваються колеги та яка підтримка їм потрібна.
- Рішення, якого більше не боюся. Ухвалювати рішення самостійно та відповідати за їхні наслідки.
- Помилка, яка мене багато чого навчила. Намагання взяти на себе занадто багато завдань, аби не делегувати і не контролювати виконання.
- Одна порада молодій журналістці, яка прагне стати лідеркою. Не чекати, поки хтось скаже, що ти готова бути лідеркою. Проявляти ініціативу та брати відповідальність.
«Міжнародний Фонд Страхування Журналістів» реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» в межах програми SAFE (раніше Voices of Ukraine), яку координує Європейський центр свободи преси та медіа (ECPMF) у рамках Ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Нагадаємо також, що WIN Leadership Accelerator реалізовувався в рамках програми АНРВУ «Сильніші Разом: гендерна рівність та інклюзивність»: це один із трьох ключових напрямків проєкту «Сильніші Разом», спрямований на розвиток лідерських навичок та кар’єрний коучинг у межах програми Women in News
