У Львові відбувся XV Медійний Конгрес «Люди. Довіра. Рішення», організований Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ). Подія об’єднала 180 учасників, представників 58 редакцій із 43 міст України, а також міжнародних колег і партнерів. Вони обговорювали, як зберігати команди й незалежність під час війни, залишатися потрібними своїм читачам та будувати медіа, які працюватимуть через п’ять і десять років.
До Львова приїхали медійники з прифронтових громад, команди, які пережили обстріли та втрату редакційних приміщень, журналісти й керівники медіа, які продовжують працювати під час відключень електроенергії та щоденних загроз. Разом із ними в дискусіях брали участь колеги з Норвегії, Фінляндії, Польщі та Хорватії. Вперше до Медійного Конгресу долучилася делегація з Канади.
Будувати майбутнє вже сьогодні
Відкриваючи Медійний Конгрес, директорка АНРВУ Оксана Бровко говорила про виснаження українських медійників та щоденну роботу, яка допомагає їхнім читачам орієнтуватися в умовах війни. На прикладі матеріалів херсонської газети «Гривна» вона показала, як локальні новини перетворилися на практичну інформацію про загрози, укриття та способи зберегти життя.
«Перші роки ми вчилися вистояти, але ми не можемо провести наступні роки тільки в режимі виживання. Нам потрібно будувати медіа, які будуть потрібні людям і через рік, і через п’ять, і через десять років. Вчитися бути успішними, будувати спільноти, використовувати нові технології і створювати нові продукти. І при цьому не віддавати свою незалежність, бо майбутнє українських медіа не почнеться після війни. Воно формується нашими рішеннями вже зараз», – сказала Оксана Бровко.
Оксана Бровко – директорка Асоціації незалежних регіональних видавців України (АНРВУ).
Йшлося про розвиток спільнот, нові продукти й технології, фінансову стійкість і збереження редакційної незалежності. На початку зустрічі учасники також вшанували хвилиною мовчання загиблих унаслідок російської агресії та подякували колегам, які долучилися до захисту України.
Читайте також: Оксана Бровко: «Війна перетворює людину на цифру, а медіа повертають їй ім’я»
Норвезький медіаменеджер Оле Якоб Сунде, голова Scott Trust, якому належить The Guardian, колишній голова Tinius Trust та Schibsted, говорив про залежність медіа від технологічних платформ і необхідність зберігати прямий зв’язок з авдиторією. У розмові про незалежність він звернув увагу на фінансовий бік роботи редакцій.
Оле Якоб Сунде (Ole Jacob Sunde) – норвезький медіаменеджер, голова Scott Trust, якому належить The Guardian, колишній голова Tinius Trust та Schibsted.
«Незалежні медіа – це медіа, вільні від політичного й комерційного втручання, які можуть показувати факти й доносити їх до громадськості. Але йдеться не лише про редакційну незалежність. Ви також маєте бути фінансово незалежними. Редакція, яка не може оплачувати свої рахунки, певною мірою втрачає частину незалежності», – зазначив Оле Якоб Сунде.
Він також запропонував змінити підхід до співпраці між медіакомпаніями: зберігати самостійність у журналістиці й об’єднувати зусилля в інших процесах.
«Якщо подивитися на норвезькі медіа, вони залишаються редакційно незалежними. Але в усьому іншому співпрацюють: від передплати до захисту даних і роботи бекофісу. Я думаю, варто спробувати побачити у своєму конкуренті партнера, з яким можна працювати, особливо коли йдеться про штучний інтелект», – сказав Сунде.
Розмову із Сунде провела норвезька медіаекспертка Веслемой Естрем (Veslemøy Østrem), колишня головна редакторка Altinget.
Вони обговорили взаємозв’язок фінансової та редакційної незалежності, відповідальність керівників і досвід українських команд, який може бути корисним європейським колегам.
Норвезьке партнерство: від невідкладної допомоги до розвитку
Цього року до Львова приїхала велика норвезька делегація. Норвезькі медійні організації багато років співпрацюють з АНРВУ та підтримують українські редакції, зокрема з перших днів повномасштабного вторгнення. На Медійному Конгресі українські медійники могли зустрітися з партнерами, які допомагають їм зберігати роботу редакцій і розвиватися, та особисто розповісти про свої потреби й досвід.
Серед норвезьких учасників Медійного Конгресу була Ренді Огрей (Randi Øgrey), директорка Норвезької асоціації медіабізнесу MBL та керівниця Ukrainian Media Fund. Для АНРВУ й українських регіональних медіа це багаторічна партнерка, з якою пов’язані і програми підтримки, і конкретні історії допомоги редакціям у найважчі моменти.
Ренді Огрей (Randi Øgrey) – директорка Норвезької асоціації медіабізнесу MBL, керівниця Ukrainian Media Fund.
Під час дискусії Ренді говорила про довіру, взаємодію з авдиторією, залучення молоді та відповідальне використання штучного інтелекту. Водночас вона пояснила, чому міжнародна співпраця має бути взаємною.
«Я не маю готового рецепта. Але те, як ви працюєте під час кризи, як підтримуєте своїх людей і як підтримуєте себе, надзвичайно важливе. Я хочу забрати цей досвід до Норвегії, до нашої медіаспільноти, і вчитися у вас», – сказала Ренді Огрей.
Вона пов’язала розвиток медіа з тим, чи залишаються вони потрібними своїм громадам у найскладніші моменти.
«В Україні локальні й регіональні медіа – це перше місце, куди люди звертаються під час кризи та війни. Я думаю, цього ми маємо вчитися у вас. Ми можемо більше працювати разом і маємо багато чим поділитися одне з одним», – наголосила Ренді Огрей.
Одну з таких історій Оксана Бровко згадала під час відкриття. На початку повномасштабної війни, коли українські редакції часто залишалися без електроенергії, MBL надіслала їй дві коробки світильників. Вона передала їх колегам, а один залишила собі. Цей світильник вона зберігає досі – і згадала про нього зі сцени, дякуючи партнерам за допомогу.
«Звісно, ці світильники не могли зупинити війну, вони просто світили. Але для журналіста, який працює в темряві, це мало значення. Ми не можемо врятувати всіх і не можемо весь час бути сильними, але ми можемо допомогти тому, хто поруч, тепер і зараз. Світло не має освітити всю кімнату, йому достатньо бути просто увімкненим», – сказала Оксана Бровко.
Оксана Бровко і Ренді Огрей (Randi Øgrey)
Норвезьке партнерство включає фінансову підтримку редакцій, зарядні станції й генератори від Ukrainian Media Fund, а також співпрацю з Amedia Foundation. Після припинення фінансування USAID АНРВУ та Amedia Foundation реалізували «План Б», а згодом програму невідкладної допомоги регіональним медіа. Програма «Сильніші Разом: Медіа та Демократія», яку АНРВУ реалізує з WAN-IFRA та MBL за підтримки Норвегії, поєднує підтримку поточної роботи з розвитком редакцій.
«Для багатьох із нас “Сильніші разом” вже давно перестало бути назвою проєкту, а стало таким методом частково виживання для когось, частково стабілізації своєї ситуації, а для більшості із вас – розвитку», – зазначила Оксана Бровко.
Крістін Енстад: чому важливо підтримувати локальні редакції
До учасників Медійного Конгресу звернулася тимчасова повірена у справах Норвегії в Україні Крістін Енстад (Kristin Enstad).
Крістін Енстад (Kristin Enstad) – тимчасова повірена у справах Норвегії в Україні.
Вона говорила про роботу журналістів, які живуть у своїх громадах і знають їхні щоденні проблеми. В умовах війни ця робота включає і повідомлення про загрози, і розповіді про життя людей, і контроль за рішеннями влади та використанням публічних коштів.
«Людям потрібна достовірна інформація, щоб ухвалювати рішення, які впливають на їхнє життя. Їм потрібні журналісти, які можуть ставити складні запитання й досліджувати, як використовуються публічні ресурси. Їм також потрібна інформація про те, як війна впливає на життя людей у прифронтових містах і по всій країні», – сказала Крістін Енстад.
Дипломатка навела приклад Олешок. Херсонські журналісти давно розповідали про становище людей у місті, перш ніж ця тема привернула міжнародну увагу. Крістін Енстад пояснила, що місцеві редакції можуть тривалий час стежити за проблемами своїх громад і повертатися до них, коли увага інших медіа вже переключилася.
«Місцевий репортер може стежити за тим, що відбувається у школі чи лікарні. Він добре розуміє, як витрачається місцевий бюджет. І продовжує стежити за цими питаннями навіть після того, як новинний цикл перейшов до наступної теми», – зазначила Крістін Енстад.
Крістін Енстад також розповіла про підтримку через програму «Сильніші Разом», яка поєднує гранти, менторство, розвиток розслідувальної журналістики та навчання керівників редакцій. Така співпраця допомагає командам продовжувати роботу зараз і планувати наступні роки. Дипломатка окремо наголосила: редакційні рішення залишаються за самими журналістами.
Тамара Мовінні: підтримка України й свободи медіа
Вперше до Медійного Конгресу приїхала делегація з Канади. До українських редакцій звернулася Надзвичайна і Повноважна Посолка Канади в Україні Тамара Мовінні (Tamara Mawhinney).
Тамара Мовінні (Tamara Mawhinney) – Надзвичайна і Повноважна Посолка Канади в Україні.
Вона говорила про втрати й труднощі, з якими стикаються журналісти: зруйновану інфраструктуру, зміни у фінансуванні та тиск на незалежні медіа. Водночас відзначила, що українські команди продовжують працювати й розвиватися попри ці обставини.
«Канада була поруч з Україною дуже давно: у 1991-му, у 2014-му, у 2022 році. І це не зміниться», – сказала Тамара Мовінні.
Посолка наголосила, що свобода медіа важлива для співпраці Канади з Україною. Вона висловила бажання більше дізнатися про потреби українських редакцій і зрозуміти, яка допомога буде для них найбільш корисною.
«У всій нашій двосторонній співпраці, а також у співпраці з партнерами важлива свобода медіа. Тому я хочу дізнатися більше й побачити, як ми можемо допомогти у найбільш змістовний спосіб і побудувати ці зв’язки», – зазначила Тамара Мовінні.
Вона також звернула увагу на готовність канадських учасників ділитися власним досвідом, зокрема щодо законодавчих механізмів захисту свободи й незалежності медіа. Участь делегації дала українським редакціям можливість познайомитися з канадськими колегами й обговорити подальшу співпрацю.
Міжнародна панель: як допомагати українським медіа
Президентка канадської організації Journalists for Human Rights Рейчел Пулфер (Rachel Pulfer) пов’язала підтримку журналістів із демократичним майбутнім України.
Рейчел Пулфер (Rachel Pulfer), Мелані Волкер (Melanie Walker) та Ріікка Тяхтівуорі (Riikka Tähtivuori)
«Під час війни незалежні медіа допомагають людям зрозуміти, де безпечно і як орієнтуватися в цій жахливій ситуації. Ваша робота також змушує владу бути підзвітною. Але найважливіше – коли ця війна закінчиться і Україна переможе, ваша робота допомагатиме їй залишатися демократією», – сказала Рейчел Пулфер.
Вона пояснила, що її організація ще не реалізує програму в Україні. Участь у Медійному Конгресі стала можливістю почути редакції та розглянути майбутню співпрацю.
«Ми ще не працюємо в Україні, але продовжуватимемо виступати за підтримку України й боротися за неї. Ми тут, щоб слухати, ми тут, щоб вчитися, і ми тут, щоб забрати ідеї та побачити, що можемо зробити разом», – зазначила Рейчел Пулфер.
Мелані Волкер (Melanie Walker), яка на Медійному Конгресі представляла WAN-IFRA, запропонувала розглядати підтримку журналістики також через питання безпеки.
Мелані Волкер (Melanie Walker) – виконавча директорка Канадської міжнародної ради (Canadian International Council), членкиня ради з питань свободи медіа WAN-IFRA.
«Медіа є важливим компонентом будь-якої оборонної стратегії чи стратегії безпеки, тому що суспільна стійкість – її невіддільна частина. Ми завжди говоримо про права людини й демократію, пояснюючи, чому незалежні медіа важливі. Але є й інший вимір: захищати громадян від дезінформації та маніпуляцій», – сказала Мелані Волкер.
Серед практичних пріоритетів вона назвала модернізацію редакцій і юридичну допомогу медіа, які стикаються з тиском через свої розслідування. Водночас Волкер говорила про враження від українських колег.
«Щоразу, коли я чую історію про те, що сталося минулого тижня, я замовкаю й запитую себе: як ви це робите? Це така вражаюча спільнота людей і медіа, з якими я працюю», – сказала Мелані Волкер.
Фінський досвід представила Ріікка Тяхтівуорі (Riikka Tähtivuori), директорка з адвокації Finnmedia. Вона говорила про перехід від екстреної допомоги до тривалого партнерства та зміцнення українських редакцій.
Ріікка Тяхтівуорі (Riikka Tähtivuori) – директорка з адвокації Finnmedia.
«Важливо, щоб українські медіа отримували підтримку від різних демократичних партнерів: Канади, Фінляндії, Норвегії та інших країн. Хоча наші підходи можуть відрізнятися, головна ідея одна. Ми тут не для того, щоб казати Україні, що робити. Ми тут, щоб вчитися одне в одного, ділитися досвідом, підтримувати місцеву спроможність і будувати довгострокову співпрацю», – сказала Ріікка Тяхтівуорі.
Серед напрямів подальшої підтримки вона назвала навчання й обмін фінською експертизою, співпрацю шкіл, медіа та громадянського суспільства.
«Для нас найважливіше – підтримувати медіаграмотність і медіаосвіту в Україні. Ми хочемо поділитися фінською експертизою, допомагати з навчанням і посилювати співпрацю між школами, медіаорганізаціями, громадянами та владою. Найбільше нам потрібно дати людям критичне мислення, демократичні навички та стійкість», – зазначила Ріікка Тяхтівуорі.
Дискусію про міжнародну підтримку модерувала Веслемой Естрем. Її учасниці обговорили, як поєднувати невідкладні потреби українських редакцій із розвитком незалежних медіа на роки вперед.
Веслемой Естрем (Veslemøy Østrem) – модераторка Медійного Конгресу, норвезька медіаекспертка, колишня головна редакторка Altinget.
«Що одне ви, ваша організація чи ваша країна можете зробити протягом наступних 12 місяців, щоб зміцнити майбутнє незалежних медіа в Україні?» – запитала учасниць панелі Веслемой Естрем.
Відповіді стосувалися продовження підтримки, медіаосвіти, модернізації редакцій та захисту журналістів від юридичного тиску.
Головна редакторка фінської газети Helsingin Sanomat Ер’я Юляярві (Erja Yläjärvi) присвятила виступ управлінню медіа в умовах змін. Вона говорила про довіру, роботу з молодою авдиторією та перевірку інформації в умовах розвитку штучного інтелекту.
Ер’я Юляярві (Erja Yläjärvi) – головна редакторка Helsingin Sanomat.
«Я прошу своїх репортерів не отримувати відповіді від керівників компаній чи політиків лише через електронну пошту або WhatsApp: вони можуть бути написані не людиною. Раніше ми знали, що відповідь міг написати прессекретар замість керівника. Тепер для цього не обов’язково потрібна навіть людина», – сказала Ер’я Юляярві.
Вона пояснила, чому журналістам доводиться більше працювати безпосередньо з людьми, попри вимоги пришвидшувати виробництво матеріалів.
«В епоху штучного інтелекту власники хочуть більшої ефективності, хочуть, щоб ми працювали швидше й продуктивніше. Але ви маєте більше виходити й більше говорити з людьми. Це вже не питання розміру редакції. Це питання того, як ви робите свою роботу», – наголосила Ер’я Юляярві.
Український досвід: бути поруч із громадою
Практичну розмову про незалежність і майбутнє редакцій доповнили головний редактор «Межівського меридіана» Євген Хрипун, керівниця Dnipro.media Анна Матвієнко, керівник медіа «На межі» Олександр Соломко та співзасновник і CEO The Ukrainians Media Тарас Прокопишин.
Євген Хрипун розповів, як «Межівський меридіан» продовжує працювати після втрати редакційного приміщення. Межова, селище на сході Дніпропетровщини, нині фактично перебуває в зоні бойових дій. Попри небезпеку, редактор особисто їздить туди, ризикуючи життям, щоб зустрічатися з людьми, які досі залишаються у громаді, чути їхні історії та розповідати про їхні потреби.
Євген Хрипун – головний редактор «Межівського меридіана».
Редакція підтримує зв’язок і з тими, хто не виїхав, і з читачами, які евакуювалися. Команда також їздить до земляків на нові місця проживання та розповідає, як вони влаштовують своє життя після вимушеного переїзду.
Питання майбутнього газети для нього пов’язане з тим, як змінюється життя самої громади.
«Чи довго триватиме війна? Чи буде окупована наша Межова? Наскільки наші люди, які виїхали, інтегруються в те середовище, де вони сьогодні живуть, і чи залишаться вони нашими читачами? Оце найголовніші речі, які дадуть нам майбутню візію існування нашого медіа», – зазначив Євген Хрипун.
Він також говорив про ризики роботи поблизу бойових дій і необхідність безпекового супроводу для локальних журналістів.
Анна Матвієнко розповіла про розслідування Dnipro.media, боротьбу за доступ до інформації та тиск на редакцію. Вона пояснила, що за опублікованими матеріалами стоїть багато виснажливої роботи, якої читачі не бачать.
Анна Матвієнко – керівниця Dnipro.media.
«Нам теж дуже багато кажуть: “Вам не страшно?” Я кажу: “Мені дуже страшно. А хто, якщо не ми?” Я думаю, все починається з того, щоб поставити собі правильне питання: навіщо я це роблю і чи відчуваю внутрішню силу боротися. Без цього нічого не буде. А страшно буде всім», – сказала Анна Матвієнко.
Коли редакція розповіла про тиск, до її підтримки долучилися люди зі спільноти, юристи й інші медійники.
«Вийшли зі спільноти адвокати, юристи, колеги з дніпровських медіа, які сказали: “Ми будемо з вами. Якщо буде судовий позов, ми підтримаємо”. І це найцінніше. Це впевненість, що є опора колег, друзів, іноземних медіа, які підтримують у разі тиску», – зазначила Анна Матвієнко.
Серед порад невеликим редакціям вона назвала розуміння цінності своєї роботи та пошук професійної опори.
Олександр Соломко пояснив, чому команда «На межі» залишається на Сумщині. Локальні журналісти можуть бути в громадах, які великі медіа не мають змоги постійно охоплювати. Один із головних напрямів їхньої роботи – оперативне інформування через месенджери.
Олександр Соломко – керівник медіа «На межі».
«Ми прекрасно розуміємо, що життя багатьох людей залежить від того, наскільки вчасно ми поінформуємо про загрози. Тож якщо в нас є можливість попередити про обстріл, удар дрона, евакуацію або іншу важливу подію, ми це робимо миттєво. І байдуже, день це або ніч», – сказав Олександр Соломко.
Команда також розвиває відеорепортажі, у яких показує повсякденне життя прифронтових громад.
«Якщо подивитися на заголовки новин, можна зробити висновок, що в нас це обстріли, ракети та фронт. Насправді за кожною з подій стоять люди. Є родина, яка втратила свій будинок. Є жінка, яка до останнього не хоче виїжджати зі свого прифронтового села. Є дитина, яка продовжує навчатися в таких умовах. Є рятувальники, медики, військові та волонтери. Є люди, які до останнього зберігають життя у своїх громадах. Ми хочемо розповідати саме про них», – зазначив Олександр Соломко.
Підготовка редакції до зими включає резервне приміщення, зарядні станції та дрова, які допоможуть продовжувати роботу за складних умов.
Тарас Прокопишин поділився досвідом The Ukrainians Media у розвитку спільноти. Він розповів про приблизно 4100 людей, які щомісяця підтримують медіа фінансово. Така робота допомагає зменшувати залежність від грантів.
Тарас Прокопишин – співзасновник і CEO The Ukrainians Media.
«Я вважаю, що ми маємо думати більше не про контент, а про стосунки, про взаємодію, про довіру. І оцей контакт з авдиторією – не з мільйонами випадкових, а з тисячами чи десятками тисяч тих, які вважають твою роботу важливою, – дуже добре працює», – сказав Тарас Прокопишин.
Одним із важливих інструментів він назвав особисті зустрічі. The Ukrainians Media проводить події для своєї спільноти, зокрема книжкові клуби.
«Людям не вистачає контакту. Ми маємо багато сайтів, багато диджитал-контактів, але ця людська взаємодія – побачити, поговорити, поспілкуватися, попереживати разом і поділитися бідами чи перемогами – це, мені здається, найкраще працює. Звісно, я розумію, що у випадку прифронтового містечка це дуже складно, але там є якісь альтернативні історії. Головне – тримати цей контакт», – зазначив Тарас Прокопишин.
«Це якесь унікальне, як на мене, українське явище, коли ми спільнотами підтримуємо армію, рятуємо поранених колег і починаємо розбудовувати спільноти, щоб якось бачити більш-менш стабільне майбутнє наших медіа», – сказала під час панелі Оксана Бровко.
Учасники також обговорили підготовку до зими, підтримку команд і межі відповідальності під час зйомок у прифронтових громадах. Стратегічне планування для цих редакцій починається з можливості безпечно працювати, мати електроенергію та залишатися на зв’язку зі своїми читачами.
Відзнаки за професійну стійкість
Під час Медійного Конгресу відзнаками «За світло в темряві та професійну стійкість» відзначили сім українських редакцій: «Махала», «Слобідський край», «Доступ. Медіа», «Молодий буковинець», «Слов’янські відомості», «Акцент» і «Межівський меридіан».
Читайте також: «Ті, хто тримає світло»: відзначаємо регіональні медіа України
Окрему відзнаку отримав міжнародний партнер MBL. Нагороду MBL вручили Ренді Огрей на знак вдячності за підтримку українських медіа й багаторічне партнерство.
Після події Оксана Бровко написала, що звична для спільноти думка про те, що разом можна бути сильнішими, набула для неї ще одного значення: разом також тепліше. Вона подякувала учасникам, міжнародним та українським партнерам, спікерам, модераторам і команді, яка зробила зустріч можливою, та висловила сподівання, що відчуття підтримки повернеться разом із медійниками до їхніх громад.
XV Медійний Конгрес відбувся в межах програми «Сильніші Разом: Медіа та Демократія», яку АНРВУ реалізує у партнерстві з WAN-IFRA та MBL за підтримки Норвегії. Подію також підтримали News Media Finland, Ukrainian Media Fund, Amedia Foundation та MDIF. Інформаційний партнер – Мультимедійна платформа іномовлення України.
