Головна редакторка газети «Степова зоря» та медіагрупи «Петропавлівка сіті» Ірина Ситнік — про виклики журналістської роботи під час війни
Ми продовжуємо серію матеріалів про роботу регіональних медіа в умовах війни, протоколи безпеки та психологічну витривалість медійників та медійниць. Раніше ми вже публікували інтерв’ю із Заріною Забріскі (частини перша і друга), Олександром Качурою, Владиславом Сафроновим, Наталею Білокудрею, Сергієм Горбатенком, Євгеном Хрипуном, Анною Калюжною, Поліною Куліш, Надею Сухою, Надією Карповою, Олександром Соломком (частини перша і друга), Діаною Буцко, Олексієм Пасюгою, Олександром Чубукіним, Альоною Сергієнко, Ольгою й Сергієм Сидоровими, Євгенією Грициною, Наталією Криворучко, Інною Швидкою, Павлом Ключником, Ларисою Гнатченко, Діаною Делюрман, Вікторією Гнатюк, Марією Шевченко, Анною Матвієнко та Настею Станко.
Цього разу слово даємо Ірині Ситнік, головній редакторці газети «Степова зоря» медіагрупи «Петропавлівка сіті», яка працює всього за 40 км від фронту.
«Прильоти у нас ледь не щоденно»
Медіа в Петропавлівці працює у власній редакції, попри те, що територію оголошено зоною можливих бойових дій. За п’ять років війни ситуація змінилася кардинально: лінія фронту наблизилася, у багатьох селах оголошено обов’язкову евакуацію родин із дітьми.
«Це в основному безпілотні літальні апарати, які цілять також і по автівках, і по цивільних будинках».
Робота ускладнюється аварійними відключеннями електроенергії та інтернету, коли навіть павербанки й невелика станція не рятують. Журналісти працюють на місцях прильотів, постійно контролюючи небо і стежачи за тривогами. Буває, що повторні удари трапляються вже наступного дня, коли вони їдуть на репортаж. Спілкування з людьми після трагедій теж непросте: хтось відкрито ділиться болем, хтось закривається. Але редакції вдається знаходити правильний підхід, щоб зафіксувати події й дати голос постраждалим.
«Про цих людей не мають забувати»
Окремим напрямом роботи є висвітлення поховань загиблих воїнів із чотирьох громад. Журналісти їздять на поховання, спілкуються з родинами, роблять фото й великі матеріали.
«Ми робимо історію, і вона має бути закарбована на шпальтах нашої газети, щоб наші нащадки знали своїх героїв».
Практика безпеки за ці роки змінилася. Ірина має акредитацію ЗСУ, щороку проходить тренінги з тактичної медицини та роботи в зоні бойових дій. На виїзди бере бронежилет, шолом, аптечку, користується обладнанням для моніторингу неба, узгоджує поїздки з військовими. Самостійно в небезпечну зону журналісти не їдуть.
«Самостійно в небезпечну зону, в кілзону, ми не їдемо, тільки з узгодженнями і враховуючи всі ризики».
«Сама робота дає стійкість»
Попри постійні зустрічі зі смертю й сльозами, робота стає джерелом витримки. Вона не дає зламатися, бо журналісти постійно в русі, щось пишуть і знімають. Допомагають ретрити, зміна обстановки, короткі подорожі, відпочинок біля річки чи в кіно.
«Мабуть, сама робота і дає оцю стійкість і витримку не зламатися».
У 2022 році журналістам часто забороняли публікувати фото, критикували кожен кадр. Зараз редакція дотримується правил таймінгу — не менше чотирьох годин після прильоту. Часто доводиться працювати через офіційні запити, адже місцева влада обмежує доступ до інформації. Водночас редакція спростовує неправдиві повідомлення з соцмереж, подає офіційні дані та власні спостереження з місця події.
«Люди все одно чекатимуть, поки вийде стаття на нашому сайті. Це і є наша сила та авторитет».
«Ми працюємо без відпусток»
У редакції працює лише двоє людей. Вони щотижня випускають газету на восьми шпальтах, щодня наповнюють сайт, ведуть Instagram, Telegram, YouTube і навіть TikTok.
«Зупинитися — це значить не вийде газета, не наповниться сайт, а ми цього собі не можемо дозволити».
Техніка — власні телефони й камери, кілька павербанків, запасні мікрофони. Навіть у разі збоїв намагаються використати будь-який матеріал, додаючи титри чи закадровий голос. Відновлення після важких зйомок відбувається в колі рідних, у поїздках до місць сили, у спогляданні природи.
«Я люблю їздити на наші місця сили в Петропавлівці, на річку знімати лебедів. Це для мене і є відволікання».
Почніть зі страхування
Колеги, нагадуємо: журналісти і журналістки, які працюють у небезпечних регіонах, мають можливість безкоштовно застрахувати життя та здоров’я. Це частина ініціативи МФСЖ, що реалізується АНРВУ в партнерстві з українськими та європейськими організаціями.
Подати заявку можуть медійники, які працюють у Херсонській, Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях та прикордонних районах Київщини й Чернігівщини. Більше про умови безкоштовного страхування тут.
Нагадаємо, проєкт «Міжнародний Фонд Страхування Журналістів», реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини
