Попри евакуацію, блекаути й скорочення накладу, видання «Вісті Барвінківщини» продовжує виходити друком і працювати онлайн.
«Вісті Барвінківщини» — одне з небагатьох друкованих україномовних видань, що вижило у прифронтовій громаді Харківщини.
— Через повномасштабне вторгнення і активні бойові дії на Ізюмщині всі чотири друкованих видання (раніше це районки) у лютому 2022 року змушені були призупинити вихід, — розповідає головна редакторка видання Ірина Столбова. — «Трудова слава» у Боровій, «Обрії Ізюмщини» в Ізюмі, «Вісті Балаклійщини» в Балаклії, «Вісті Барвінківщини» у Барвінковому в один момент перестали виходити у світ.
Пауза тривала вісім місяців. Редакція виходила на роботу, збирала оперативну інформацію, вела соціальні мережі, сайт. Але газети випускати і розповсюджувати не було можливості.
— Тільки після деокупації Ізюмщини ми повернулися додому. І постало питання відновлення виходу газети. А коштів у редакції нема. Через ліквідацію «Мегабанку», де були сконцентровані кошти підприємства, рахунок заблоковано.
Тоді газета відновила вихід завдяки підтримці журналістської спільноти та донорських програм, серед яких і Програма екстреної підтримки регіональних медіа від АНРВУ.
— Ми розуміли, що власним коштом нам не осилити випуск газети. Людей у громаді поменшало, не всі повернулися у Барвінкове з евакуації. Нема доходів від реклами… Треба писати проєкти, доводити необхідність нашого медіа — єдиного друкованого україномовного видання у прифронтовій громаді. Досвіду написання грантів — нуль. Але гору взяло бажання… Нас підтримали. Коштами, оргтехнікою, обладнанням. А головне — додали віри, — каже Ірина.
У цьому матеріалі читайте про те, як газета тримається на плаву, які виклики долає щодня і що допомагає команді зберігати стійкість та гідність у роботі.
«Працювати на максимумі, поки є ресурс»
У прифронтовій громаді журналістська робота завжди пов’язана з ризиком. Минулого року редакція співпрацювала з міжнародною гуманітарною організацією, яка проводила роз’яснення щодо мінної небезпеки.
— Було багато позитивних відгуків, люди розповідали, що не тільки усвідомили, а й почали на практиці дотримуватися правил, — каже Ірина.
Крім того, в кожному номері газети друкуються правила поведінки в разі виявлення вибухонебезпечних предметів. Зараз редакція бере участь у проєкті «Безпечні кроки», де публікує роз’яснювальні матеріали для повернення до постраждалих районів Харківщини.
— Тут не може бути перебору, особливо враховуючи близькість нашої громади до лінії боєзіткнення. Ми дуже сподіваємося, що і бесідами, і публікаціями рятуємо життя і здоров’я земляків.
У моменти небезпеки команда керується простим принципом: працювати, поки є можливість, але зупинятися, якщо виникає пряма загроза життю.
Робота стає рятівним колом — вона структурує хаос і повертає відчуття контролю над власним життям.
Психологічне відновлення тримається на взаємовиручці та розмовах у колективі.
— Ми вже давно стали чимось більшим, ніж просто колегами. Наша редакція — це справжня родина, — каже Ірина.
«Газета — це документ часу»
Редакція працює і для тих, хто лишився вдома, і для земляків, які виїхали. У фейсбук‑спільноті команда тримає зв’язок із громадою, а друкована версія газети залишається єдиним джерелом інформації для літніх людей у віддалених селах.
— Друкована сторінка зберігає історію цього важкого, але героїчного часу, фіксує внесок нашої громади у боротьбу та є документом, що збереже нас для історії.
Втім, доставка залишається болючою темою. Висока, зі зрозумілих причин, вартість послуг Укрпошти поєднується з низькою якістю — затримками чи навіть відсутністю доставки.
— Більшість наших передплатників — самотні літні люди. Вони дуже вразливі, вони чекають і виглядають кожну газетку.
Наклад скоротився з понад двох тисяч до семисот примірників. Попри це, кожен випуск — це можливість зберегти видання, яке має майже сторічну історію.
Зворотний зв’язок редакція тримає через телефони та соцмережі, тут завжди відкриті до питань і готові допомогти навіть тим, хто евакуювався чи виїхав за кордон.
Для колективу редакції це не просто робота, це величезна відповідальність і місія.
«Гідність — це залишатися людиною»
Найпопулярніші теми — історії про героїв‑земляків, які нині на фронті. Найважчі — матеріали про загиблих.
— Кожну таку історію ми пропускаємо крізь власне серце, розділяючи біль із рідними, — каже Ірина.
Команда з трьох людей працює як родина, підтримуючи одне одного після небезпечних виїздів. Це допомагає відновлюватися й тримати темп роботи. Серед «ритуалів» відновлення — щоденні розмови, взаємопідтримка і прості буденні справи, які повертають відчуття нормальності.
Гідність журналіста на війні — це вибір залишатися людиною там, де руйнується все людське.
Нагадуємо про можливість застрахуватися
Журналісти і журналістки, які працюють у небезпечних регіонах, мають можливість безкоштовно застрахувати життя та здоров’я. Це частина ініціативи МФСЖ, що реалізується Асоціацією в партнерстві з українськими та європейськими організаціями.
Подати заявку можуть медійники, які працюють у Херсонській, Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях та прикордонних районах Київщини й Чернігівщини. Більше про умови безкоштовного страхування тут.
***
Цей матеріал вийшов у серії публікацій про роботу регіональних медіа в умовах війни, протоколи безпеки та психологічну витривалість медійників та медійниць. Раніше ми вже публікували інтерв’ю із Заріною Забріскі (частини перша і друга), Олександром Качурою, Владиславом Сафроновим, Наталею Білокудрею, Сергієм Горбатенком, Євгеном Хрипуном, Анною Калюжною, Поліною Куліш, Надею Сухою, Надією Карповою, Олександром Соломком (частини перша і друга), Діаною Буцко, Олексієм Пасюгою, Олександром Чубукіним, Альоною Сергієнко, Ольгою й Сергієм Сидоровими, Євгенією Грициною, Наталією Криворучко, Інною Швидкою, Павлом Ключником, Ларисою Гнатченко, Діаною Делюрман, Вікторією Гнатюк, Марією Шевченко, Анною Матвієнко, Настею Станко, Іриною Ситнік, Ярославом Юрчишиним, Світланою Томаш, Сергієм Нікітенком, Олесею Бідою, Олексієм Ковальчуком та Ілоною Коротіциною.
Нагадаємо, проєкт «Міжнародний Фонд Страхування Журналістів» реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» та є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини
