Газета «Обрії Ізюмщини» — єдине медіа в Ізюмі, яке продовжує працювати попри окупацію, обстріли та постійні виклики логістики. Редакція видає друковане видання, розвиває цифрові платформи, а також стала соціальним хабом для громади.
Ми продовжуємо розповідати про редакції прикордонних та прифронтових регіонів, які працюють у надскладних умовах, однак при цьому не лише виживають, а й розвиваються.
Нині про виклики й досягнення своєї редакції розповідає Костянтин Григоренко, директор медіа «Обрії Ізюмщини». Редакція бере участь у нашій програмі «Сильніші Разом: фінансова і організаційна стійкість», завдяки якій уже випустила 17 номерів газети накладом для більш як 85 тисяч читачів, суттєво розширила цифрову присутність та запустила монетизацію на YouTube і Facebook.
Читайте також: «Сильніші Разом» у 2026 році: сталість як стратегія розвитку. Результати відбору регіональних медіа
Газета має понад столітню історію і за цей час двічі змушена була призупиняти вихід — під час Другої світової та з березня по вересень 2022 року, коли Ізюм перебував під окупацією. Після звільнення міста редакція швидко відновила роботу й уже наприкінці того ж року повернулася до регулярного щотижневого випуску.
— У грудні 2022-го ми вже виходили щотижня і розповсюджували газету самостійно, без допомоги Укрпошти, — розповідає Костянтин Григоренко.
Виклики війни та безпека журналістів
Газета «Обрії Ізюмщини» друкується у Балаклії, за 50 кілометрів від Ізюма. Це місто, як і багато інших, перебуває під постійними обстрілами, тож практично весь ланцюжок виготовлення газети, зокрема й друк, і доставка, є загроженим.
— Виклики у нас постійні, — каже Костянтин, — це порушення логістики. Ворожі ракети і дрони б’ють по терміналах «Нової пошти», тому бувають затримки з розповсюдженням газети.
Особливо складно працювати у найближчих до фронту громадах: через руйновані мости, дороги, підвищену мінну небезпеку та, звісно, щільність та швидкість обстрілів:
— Ми обмежили виїзди в Борівську та Оскільську громади, бо вони настільки небезпечні, що не рятує бронежилет чи шолом. Ми користуємося «Чуйкою», яка реагує на FPV-дрони, — каже він.
Редакція прийняла рішення не наражати журналістів на смертельні ризики. Виїжджають на місця лише у крайніх випадках, коли потрібно зробити оперативний репортаж чи показати процес евакуації.
Контент і платформи: від друку до цифри
Команда прагне якісного контенту, який відповідає очікуванням громади й допомагає людям отримувати потрібну інформацію. Для цього журналісти уважно стежать за відгуками читачів — у коментарях, листах, телефонних дзвінках. Важливим джерелом зворотного зв’язку є й продавці, які щотижня отримують газету та передають побажання мешканців Ізюма.
— Саме вони часто озвучують теми, які люди хочуть бачити на шпальтах, і це допомагає нам коригувати роботу, — каже Костянтин.
Попри активний розвиток цифрових каналів, друковане видання залишається затребуваним. Старше покоління не має доступу до соцмереж, а в сільських громадах газета часто є єдиним джерелом перевіреної інформації.
— Були випадки, коли саме з газети люди дізнавалися телефони для евакуації, і це для нас велика відповідальність, — додає він.
Водночас редакція активно розвиває онлайн-присутність. Найбільшою платформою залишається фейсбук, де сторінка видання має понад три мільйони відвідувань на місяць. Паралельно зростає авдиторія в інстаграмі, телеграмі й тіктоку, де вже понад п’ять тисяч підписників.
— Ми отримуємо доходи від монетизації Facebook та YouTube, і це важливий крок до стійкості, — каже керівник. — Майбутнє за цифровими платформами, тому ми постійно навчаємося, відвідуємо тренінги й навіть опановуємо використання штучного інтелекту в роботі регіонального медіа.
Співпраця та громада
В «Обріях Ізюмщини» не обмежуються локальними темами — видання виходить на міжнародний рівень. Спільно з італійськими колегами журналісти створили серію матеріалів про випадки, коли мешканці Ізюмського району підірвалися на мінах. Такі тексти викликали активні обговорення й стали важливим інструментом просвіти.
— Ми вважаємо, що ця робота перш за все має превентивний характер: вона допомагає людям усвідомити небезпеку й уникати трагедій, — каже Костянтин.
Загалом, редакція стала своєрідним соціальним хабом для громади. Журналісти намагаються зменшити прірву між тими, хто пережив окупацію, і тими, хто виїжджав та повернувся. Разом із місцевим краєзнавчим музеєм вони започаткували акцію зі створення Музею окупації, де вже зібрано понад п’ятсот артефактів.
— Це особисті речі, документи, навіть книжки, які росіяни привозили для навчання за своєю програмою. Ми хочемо, щоб громада мала живе свідчення того, що пережила, — додає він.
Редакція організовує акції на підтримку армії, приміром, пропонувала мешканцям здавати російськомовні книжки на макулатуру (акція «Книга на вагу — донат на ЗСУ»).
— Ми зібрали понад 600 кілограмів, а кошти передали волонтерському центру «Ізюмські помічниці», які плетуть сітки й виготовляють окопні свічки для військових, — розповідає керівник.
Ще один приклад — відеоміст між Кременчуком та Ізюмом, де волонтерські організації ділилися досвідом у прямому ефірі.
Бізнес і стійкість
Попри складні умови, редакція зберегла співпрацю з місцевим бізнесом. Малий і середній бізнес став основним рекламодавцем і партнером у розповсюдженні газети.
— Нам довелося створювати нові пункти продажу, але підприємці відгукнулися й дозволили реалізовувати газету у своїх магазинах, — каже керівник медіа.
Реклама від місцевих компаній — постійна, блочна, у соцмережах і на сайті видання — допомагає редакції триматися на плаву.
У майбутнє редакція дивиться реалістично: на найближчі пів року тут планують щотижня випускати дві тисячі примірників друкованого видання.
— Ми не збираємося закривати чи трансформувати газету, але уважно дивимося на закордонний досвід, зокрема польські локальні медіа, які перейшли на щомісячні дайджести, — каже Костянтин.
Тут ідеться про стійкість, яка для колективу означає не лише фінансову стабільність, а й постійну присутність у житті громади.
— Оцей комплекс заходів дає можливість триматись у цей непростий час. Ми залишаємося єдиним медіа в Ізюмі, і наша присутність заспокоює людей: українське слово поруч із громадою, — підсумовує Костянтин.
Нагадуємо про можливість застрахуватися
Дорогі колеги, принагідно нагадуємо: журналісти і журналістки, які працюють у небезпечних регіонах, мають можливість безкоштовно застрахувати життя та здоров’я. Це частина ініціативи МФСЖ, що реалізується Асоціацією в партнерстві з українськими та європейськими організаціями.
Подати заявку можуть медійники, які працюють у Херсонській, Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях та прикордонних районах Київщини й Чернігівщини. Більше про умови безкоштовного страхування тут.
***
Цей матеріал вийшов у серії публікацій про роботу регіональних медіа в умовах війни. Раніше ми вже публікували інтерв’ю із Заріною Забріскі (частини перша і друга), Олександром Качурою, Владиславом Сафроновим, Наталею Білокудрею, Сергієм Горбатенком, Євгеном Хрипуном, Анною Калюжною, Поліною Куліш, Надею Сухою, Надією Карповою, Олександром Соломком (частини перша і друга), Діаною Буцко, Олексієм Пасюгою, Олександром Чубукіним, Альоною Сергієнко, Ольгою й Сергієм Сидоровими, Євгенією Грициною, Наталією Криворучко, Інною Швидкою, Павлом Ключником, Ларисою Гнатченко, Діаною Делюрман, Вікторією Гнатюк, Марією Шевченко, Анною Матвієнко, Настею Станко, Іриною Ситнік, Ярославом Юрчишиним, Світланою Томаш, Сергієм Нікітенком, Олесею Бідою, Олексієм Ковальчуком, Ілоною Коротіциною, Іриною Столбовою, Катериною Тищенко, Ганною Халіман та Наталею Криворучко.
Нагадаємо, проєкт «Міжнародний Фонд Страхування Журналістів» реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» та є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини
На головному фото: Владлен Ноль із «Чуйкою»
