Для кого працюють zi.ua та «Волноваха.City», якщо їхні громади розпорошені по Україні та світу. Чи вдалося редакціям збереги команду й техніку, з якими труднощами вони стикаються і що їх спонукає працювати далі.
Місцеві онлайн-видання, чиї команди евакуювалися з окупованих або прифронтових територій, мають схожі проблеми і надихаються схожими думками. Основне їхнє завдання ― об’єднати свою розпорошену по Україні та світу громаду, дати їй відчуття підтримки і зв’язку зі своїми. Однак і проблеми в редакцій спільні: втрата фінансування, пошук рекламних можливостей, вкрай малі редакції тощо. Тож сьогодні мова піде про два локальних онлайн-медіа Донеччини: новинний портал zi.ua («Знамя індустрії») та «Волноваха.City».
У критичній ситуації завжди є «План Б»
Ми вже розповідали про команди трьох локальних друкованих медіа, підтриманих у межах проєкту «План Б», що запровадила та реалізовує Асоціація. Це сумська газета новин прикордоння «Ворскла», менський тижневик «Наше слово» (Чернігівщина) та запорізьке видання «Миг».
Читайте також: «План Б» для медіа під вогнем: як виживають маленькі редакції у прифронтових регіонах
Нагадаємо, що таке «План Б». Це проєкт негайної короткострокової (3–5 місяців) фінансової допомоги регіональним та локальним редакціям, яких спіткала криза через зупинку донорської допомоги США. У лютому 2025 року проєкт ініціювала Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» за підтримки Amedia Foundation, однієї з найбільших медійних компаній Норвегії.
У першій хвилі «План Б» охопив 12 медіа, у другій долучилися ще 38 видань. Тож 50 редакцій отримують допомогу на загальну суму 275 тисяч євро.
«Відбирали видання, зважаючи, зокрема, на їхню роль у регіоні й серед місцевої громади та з огляду на критичність ситуації в конкретному медіа, ― каже директорка АНРВУ Оксана Бровко. ― Скажімо, ящо це медіа на лінії фронту, якщо є загроза повного закриття тощо. Але ми підтримували й редакції, що працюють у тилу, ― якщо вони виконують суспільно важливу функцію, інформують свої громади на теми ВПО, постраждалих, військових. У таких медіа часто немає інших джерел фінансування, тому для них саме ця підтримка є критичною».
Читайте також: Норвезька медіагрупа та АНРВУ підтримують 50 українських регіональних медіа протягом 3–5 місяців
В zi.ua поступово збільшують авдиторію в соцмережах
Новинний портал пише про життя громад Костянтинівки, Дружківки, Краматорська, Покровська, Бахмута, Торецька, Слов’янська й інших міст Донеччини. Сайт оновлюється щодня, тут публікують мінімум десять новин на добу плюс поширюють їх у соцмережах.
У редакції працює троє людей, із них дві журналістки, розповідає головна редакторка Аліна Шкода. «Основну частину роботи беру на себе я: це щоденні зведення, дані про обстріли критичної інфраструктури, ситуація на фронті, корисний контент для ВПО, офіційна інформація від адміністрацій, поліції, прокуратури та ДСНС, новини про евакуацію та інша “текучка”, ― розповідає редакторка. ― Щодня веду новинну стрічку, телеграм та соцмережі».
У редакції працює ще одна журналістка, вона пише про пенсії, субсидії, соціальні виплати та інші соціальні теми. Третя співробітниця — рекламна менеджерка, вона також адмініструє частину соцмереж. Звісно, редакція мріє про розширення команди й делегування частини завдань.
Територіально команда розпорошена, як, втім, і читачі, для яких вона пише: Ірландія, Бровари, Черкащина, хтось виїхав на початку вторгнення, хтось кілька місяців тому. Цей сторкатий досвід допомагає редакції краще розуміти інформаційні потреби своїх читачів. Однак не завжди легко вдається налагодити контакт із місцевими адміністраціями, часто звернення журналісток залишаються без відповіді. Дається взнаки й конкуренція з телеграм-каналами, тож доводиться працювати у цейтноті.
Команді пощастило: у всіх є своя техніка, яку беруть із собою під час переміщень, тож релокація не позначилася принаймні на технічній стороні (про психологічну говорити не будемо).
Раніше редакція існувала без грантів, але під час великої війни без сторонньої допомоги вижити складно. Спочатку команді схвалили грант від USAID, але згодом його довелося повернути, як і багатьом іншим, через зміни у політиці США. «Зараз продовжуємо подавати заявки до інших організацій», ― каже Аліна Шкода.
Та основою бюджету медіа залишається співпраця з рекламодавцями. Через зменшення потужностей місцевих бізнесів цього, звісно, недостатньо. Тож команда потребує постійної інституційної підтримки.
Щодо інституційної підтримки нагадаємо: проєкт Асоціації «Сильніші разом» пропонує, зокрема, і її. Він стартував у березні 2025 року й охоплює 75 редакцій по всій території України строком на три роки
Читайте також: «Сильніші разом»: посилимо розслідувальну журналістику в регіональних медіа
Попри те, що розвиток у нинішніх умовах складно планувати, редакція все ж мріє розширитися, залучити журналістів, які могли би працювати безпосередньо в місті. «Хотілося б збільшити кількість авторських матеріалів на сайті. І загалом — повернути колишній обсяг роботи», ― ділиться Аліна.
Однак є те, що робиться вже зараз: редакція поступово збільшує аудиторію в соцмережах (це тікток, інстаграм і телеграм), прагне урізноманітнювати контент для цих платформ.
І одна в полі ― редакція: кейс «Волновахи.City»
До повномасштабного вторгнення в редакції «Волновахи.City» було п’ятеро журналістів. «Після евакуації на сайті залишаюся працювати лише я одна, ― розповідає Анастасія Харіна, головне редакторка видання. ― Подружжя журналістів Павло Єштокін та Ксенія Мініна, мої колеги з Волновахи, створили нове видання ― “Жовті Води.City”. Інші колеги живуть за кордоном».
Медіа релоковане з тимчасово окупованої Волновахи, наразі це чи не єдине українське локальне видання у Волноваському районі, яке висвітлює події та історії людей саме з цього району. Часто до редакції звертаються по допомогу зі збором для військових із Волновахи чи району. Переселенці з району запитують щодо житла, сподіваються на якісь зміни в законодавстві, що зможуть отримати житло замість втраченого. Тож редакція консультується з юристами, пише на основі цих консультацій статті, розповідає про досвід мешканців району, які змогли отримати кошти на нове житло тощо.
Видання є важливим інструментом для збереження правди, культури та історії регіону, який переживає складний період через війну та окупацію. Головна цінність, яка змушує редакторку не полишати роботу, ― можливість підтримувати зв’язок між переселенцями та їхньою малою батьківщиною. А люди, які залишилися в окупації, можуть дізнатися про життя переселенців, шляхи евакуації тощо.
Під час евакуації вивезти техніку та обладнання не вдалося ― тоді пріоритетом було врятувати власні життя. Анастасія згадує: виїжджала на 8-му місяці вагітності, під обстрілами, прямо з підвалу, її вивіз український військовий до сусіднього села. Далі до Покровська їхала в машині з головою Донецької ОДА Вадимом Філашкіним, який тоді був заступником голови та особисто займався евакуацією мешканців Волноваського району. Із собою тоді мала лише сумку з документами. Зараз живе у Звягелі Житомирської області.
Однак відновити роботу вдалося оперативно. Спочатку працювала з телефону, потім завдяки підтримці «Інтерньюз» у журналістки зʼявився ноутбук, за підтримки n-ost вдалося взяти й інше допоміжне обладнання. А завдяки Львівському медіафоруму у «Волноваха.City» зʼявився екофлоу на випадок блекаутів.
Від початку повномасштабного вторгнення грантові кошти були єдиною підтримкою для редакції, адже працювати за рекламні надходження від локального бізнесу стало неможливо.
Щодо планів розвитку Анастасія каже, що до деокупації міста буде неймовірно важко відновити повноцінну роботу редакції, набрати новий штат, закупити обладнання тощо. Але вже зараз редакторка маленькими кроками йде до цього: «І я знаю, що на цьому шляху мене підтримає моя медійна родина “Або” та АНРВУ».
Читайте також: «Складно надолужити втрату професіоналів», — директорка з розвитку продуктів агенції «Або» Гаяне Авакян
Важливий крок на цьому шляху — вже згаданий «План Б», який дає можливість розвитку редакції. Редакторка планує найняти на роботу ще одного журналіста та, можливо, придбати новий фотоапарат, бо старий був знищений разом із квартирою Анастасії у Волновасі.
Щоб трохи оптимізувати роботу, редакторка користується деякими допоміжними інструментами, як-от Pinpoint — для розшифровки, також за допомогою ШІ створила музику для останніх відео в інстаграмі. І все ж більша частина роботи виконується власноруч.
Та попри те, що всю журналістську та SMM-роботу виконує одна людина, результати виглядають гідно. Згідно з даними Google Analytics, із 28 грудня 2024 року по 25 березня 2025 року охоплення матеріалів сайту становить 84 324 переглядів, кількість користувачів — 15 141. Не відстають і соцмережі: у фейсбуку видання 5028 підписників на сторінці «Волноваха.City» та 17,4 тисячі в групі «Новини Волноваського району». В інстаграмі 3645 підписників, в ютубі 1,34 тисячі підписників.
«Я просто не можу дозволити сайту загинути. Хоч він і неодноразово був на межі закриття», — підсумовує Анастасія Харіна.
***
Нагадаємо, що АНРВУ також дбає про безпеку медійників і працює тут у двох ключових напрямках: навчання та страхування.
Ми організовуємо безпекові тренінги з першої домедичної допомоги. Найближчий із них відбудеться 24-25 квітня у Львові. Детальніше про це читайте тут.
Також ми пропонуємо страхування для медійників, які виїжджають в офіційне відрядження в зони бойових дій, на звільнені території, прикордонні території з Росією та Білоруссю, прифронтові території, підконтрольні ЗСУ території Росії та мають засоби захисту. Пріоритет надається тим, хто пройшов безпекові тренінги та курси домедичної допомоги. Детальніше про проєкт читайте тут.
Фото — скриншоти сайтів zi.ua та «Волноваха.City»
Катріна Хаддад, спеціально для АНРВУ
