Основні правила, застереження та обмеження при роботі з ШІ-інструментами.
Медійники все активніше залучають інструменти на базі штучного інтелекту (ШІ). Це й логічно: вони значно спрощують та пришвидшують роботу редакції, виконуючи допоміжну рутинну роботу. Особливо помічна така допомога для локальних редакцій, кількість журналістів та редакторів у яких невелика.
У межах серії вебінарів AI Journalism Bootcamp в рамках проєкту «Медіамости» ми вже показували на практиці, як і які ШІ-інструменти використовувати для відеомонтажу. Ще раніше ми розповідали, як зробити чат GPT помічником для медіа.
Читайте також: «Ми ще не усвідомили масштаб змін, які принесе ШІ»: швейцарська журналістка навчає українських медійників
Тепер мова піде про обмеження: у яких випадках не варто вдаватися до ШІ-інструментів, щоб не погіршити якість свого контенту й убезпечити себе від помилок.
Сім НІ при роботі з ШІ-інструментами
Alexandra Stark консультує 18 локальних швейцарських редакцій — друкованих видань та їхніх сайтів у німецькомовній частині Швейцарії, об’єднаних компанією CH Media. Предмет її консультацій — робота із сучасними цифровими інструментами, зокрема й на основі ШІ. Базуючись на цьому досвіді, вона пропонує сім правил, дотримання яких зробить роботу з ШІ-інструментами безпечною й справді корисною.
- НЕ порушуйте закон
Здавалося б, це само собою зрозуміле правило. Однак порушення часто трапляються через незнання. Перш за все тут треба зважати на авторське право.
Приміром, ви маєте pdf-файл якоїсь книжки і плануєте писати портретний матеріал про її автора. Для цього хочете дати ШІ завдання скласти резюме книжки і завантажуєте файл у чат GPT, але… чи ви певні, що не порушите таким чином авторське право?
- НЕ діліться з ШІ інформацією (чутливою, персональною, секретною, комерційною тощо)
Йдеться про випадки, коли інформація, яку ви плануєте обробляти за допомогою ШІ-інструментів, містить персональні або інші захищені дані. У такому випадку використовувати ШІ не варто. Який вихід? Треба максимально анонімізувати дані.
Скажімо, ходили певні чутки про політика з невеличкого швейцарського містечка. Журналіст хотів перевірити в чаті GPT (тут це узагальнена назва подібних сервісів), чи легально з юридичного погляду про це писати. Однак якщо завантажити всю інформацію в чат, може статися витік, ШІ може згодом навчатися на цій інформації тощо. І журналіст мимоволі стане а) джерелом витоку, б) поширювачем неперевіреної (а можливо, й неправдивої) інформації.
Отож, якщо ви вирішили все ж скористатися ШІ в подібному випадку, треба уникати назви населеного пункту, імені політика та інших даних, які допомогли б його ідентифікувати.
Це також може стосуватися секретної, чутливої інформації. Скажімо, в українському інфополі це можуть бути дані стосовно війни та військових.
У Швейцарії була проблема, коли в чат GPT завантажили комерційну чутливу інформацію. У такому випадку діє те ж правило: слід змінювати дані так, щоб не можна було розпізнати імена, назви компаній тощо.
З іншого боку, може виявитися, що внесення всіх цих змін забере багато часу й простіше та швидше буде виконати цю роботу самостійно, без допомоги ШІ.
Є простий критерій визначення, чи ділитися інформацію із ШІ. Спитайте себе, чи поділилися б ви цією інформацію онлайн. Відповідь екстраполюйте на ШІ-інструменти.
Ще один спосіб убезпечитися — вимкнути в чаті GPT функцію «ділитися даними», тоді ШІ не використовуватиме цю інформацію для навчання. Підказка: якщо не знаєте, як це зробити, спитайте в чату GPT.
- НЕ забувайте про професійні стандарти і правила
Швейцарська Рада у справах преси, заснована 40 років тому, є основою саморегуляції медіа. Десять місяців тому рада запропонувала правила роботи з ШІ-інструментами.
- НЕ вводьте свою авдиторію в оману
Ідеться про те, щоб не генерувати журналістський контент, який схожий на реальність, але не є реальністю. Приміром, це стосується реалістичних зображень, реалістичних портретів реальних людей тощо.
Читачі не мають поставати перед питанням, чи це реальне, чи генероване зображення. Це має бути чітко зрозуміло і в разі потреби вказано. Оскільки на цьому базується довіра аудиторії.
Читайте також: Як застосовують ШІ та розвивають успішні локальні медіа у Швейцарії — унікальний досвід
- НЕ руйнуйте довіру до медіа
Довіра аудиторії базується на довірі до журналістської достовірності. Ми в Україні особливо гостро відчуваємо навалу дезінформації, неперевіреної інформації тощо. І це шанс повернути довіру до класичних медіа. Адже робота класичних медіа базується на фактах, прозорих джерелах тощо.
ШІ треба використовувати так, щоб не змінювати суть журналістського матеріалу. Тобто, як завжди, перевіряємо факти, цитуємо джерела.
І головне: будь-що, створене за допомогою ШІ, має бути перевірено людиною, схвалено людиною, підписане людиною. ШІ — це лише помічник.
- НЕ довіряйте ШІ
На даному етапі ШІ може сприймати будь-яку інформацію, знайдену в інтернеті, як правдиву. Тому всю, навіть на перший погляд логічну інформацію, надану ШІ, слід обов’язково перевіряти. Не відкидаймо також ризики «галюцинацій» ШІ.
- НЕ звинувачуйте комп’ютер / ШІ-інструменти в помилках
Головна ідея в тому, що автор матеріалу — це завжди людина, а ШІ — лише помічник. Тож саме людина має брати на себе відповідальність за текст, і жодні помилки не варто пояснювати помилковою роботою ШІ-інструментів.
Читайте також: Як швейцарське медіа СН Media підтримує Україну та розвиває цифрові напрямки
Фінський досвід роботи з ШІ-інструментами
Esa Makinen, головний редактор Helsingin Sanomat, виводить на перший план ті самі аспекти: ШІ — це лише помічник (а не автор!) та обов’язково слід перевіряти весь контент, створений ШІ. Хоча він вважає, що у скандинавських країнах ліберальніше ставляться до ШІ, ніж у Центральній Європі або США.
«Ми заохочуємо всіх своїх журналістів експериментувати й використовувати ШІ у своїй роботі, — каже Esa Makinen. — Зараз це базовий інструмент для створення всього журналістського контенту».
Політика компанії Sanoma Media в роботі з ШІ включає, зокрема, вимогу зберігати довіру авдиторії.
Погляньте на це відоме фото. На ньому зображено події 1989 року на площі Тяньаньмень.
А ось інше фото, яке набуло поширення торік.
Та насправді це штучно згенероване, а тому фейкове фото, яке завірусилося в мережі.
Звідси випливає загальний підхід не публікувати реалістичні зображення, виготовлені за допомогою ШІ. В іншому випадку обов’язково маркувати будь-які зображення або відео, створені за допомогою ШІ.
Це необхідно, щоб не поширювати фальшиві історії.
Щоб визначити, етично чи ні використовувати ШІ в кожному конкретному випадку, в Helsingin Sanomat розробили спеціальний етичний гайдлайн, який редакція використовує у внутрішніх тренінгах. Він окреслює загальні етичні принципи, якими керується редакція при використанні ШІ.
Це, зокрема, особиста відповідальність за будь-яке слово чи зображення, створене за допомогою комп’ютера та ШІ-інструментів. Помічник не може замінити журналіста, тож слід перевіряти і схвалювати весь контент, створений за допомогою ШІ, до публікації.
Також на журналіста покладається обов’язок розкривати використання ШІ, якщо це суттєво впливає на кінцевий результат. Приміром, це може бути короткий виклад новин, створений за допомогою ШІ-інструментів. Звісно, ми не вказуємо, що текст створено на комп’ютері чи у Word, оскільки це посутньо не впливає на зміст контенту.
Ще один важливий момент — дотримання безпеки інформації, яку журналіст надає ШІ-інструментам. Для цього журналісти мають використовувати лише попередньо відібрані та схвалені всередині організації системи ШІ. Це необхідно, щоб уникнути витоку чутливої або секретної інформації.
Ось основні етичні принципи використання ШІ в Helsingin Sanomat:
- ідея позитивного впливу. Основний критерій використання ШІ — ці інструменти мають покращувати, а не погіршувати матеріал;
- відповідальність людини за результат;
- простота і зрозумілість (якщо користуєтеся ШІ-інструментом, маєте розуміти, як він працює);
- прозорість використання ШІ;
- оцінка ризиків і впливу;
- моніторинг дотримання цих принципів у власних матеріалах.
«Всі правила роботи з ШІ спрямовані на збереження довіри авдиторії до медіа. Ця розмова особливо на часі тепер. В часи дезінформації дуже важливо говорити про довіру», — підсумовує Оксана Бровко, директорка АНРВУ.
