Головна редакторка «Kolo.News» Тетяна Цирульник — про межі зручності в менеджменті, монетизацію через кулінарний блог, нову концепцію авдиторії та реалії роботи в тиловій Полтаві.
Робота локального медіа у відносно тиловому регіоні має власні виклики. Тут немає щоденних виїздів на лінію фронту, проте виснаження та ризик втратити стійкість редакції відчуваються не менш гостро. Тривалий час головна редакторка полтавського «Kolo.News» Тетяна Цирульник намагалася бути «зручною керівницею», аж поки не зрозуміла: відповідальність за медіа вимагає твердих меж, чіткого захисту власного ресурсу та відмови від ілюзій у менеджменті й монетизації.
Лідерство та особисті межі: «кисневу маску — спочатку на себе»
На початку Тетяна намагалася керувати редакцією на засадах повної демократії: рішення ухвалювали голосуванням, а для журналістів створювали максимально м’які умови без суворих меж. Однак цей підхід виявився помилковим і призвів до складних кадрових проблем.
— Кілька звільнень було, аж доки я не зрозуміла, що між керівником і підлеглими має бути певна дистанція. Ми працюємо разом у складний час. Ми підтримуємо одна одну, але основна відповідальність, фінансові та судові ризики все одно лежать на мені одній, тож без дистанції і твердості у принципових питаннях не обійтися.
Змінилося й трактування поширеного гасла про те, що «люди — це головне». Тетяна усвідомила, що керівник — це також частина команди, чий ресурс є критичним для виживання видання.
— Тепер я зрозуміла, що СЕО — це теж «люди» і що замінити журналіста або SMM-ника легше, ніж керівника. Тож є розуміння, що кисневу маску потрібно надівати спочатку на себе. Утримати колектив у нормальних умовах, щоб люди могли працювати, — моє основне завдання. Зарплата має виплачуватися вчасно, вихідні чи відпустки — обов’язково… Мені дуже важливий результат: у зобов’язаннях редакції по партнерствах, грантах, рекламі я дуже вимоглива і ніякі «відмазки» тут не пройдуть. Та якщо на сайті в неділю чергова поставить не 20, а 15 публікацій — ок, не питання, я зрозумію.
Участь у програмі WIN Leadership Accelerator допомогла Тетяні сформувати дворічний план дій та навчила відсікати другорядні справи, захищаючи робочий час.
— Я встановила собі правило: нехай краще думають, що я не дуже чемна, ніж я витрачу час на те, що мені нецікаво. Я не відповідаю на листи з пропозиціями, які мене не цікавлять, не приходжу на зустрічі за кавою, які мені не потрібні просто заради того, щоб не образити людину… Я почала добре рахувати час і забирати його з неважливих речей.
Монетизація та пошук нових моделей: від «чайових» до кулінарного блогу
Шукаючи шляхи фінансової стійкості, у «Kolo.News» випробовували різні моделі монетизації. Проте спроба побудувати пряму читацьку підтримку показала, що на локальному ринку досі є системні перешкоди:
— Ми започатковували систему чайових на сайті, тобто під кожною статтею була функція «залишити автору чайові», якщо сподобався матеріал. Але в нашому випадку це не спрацювало. За моїми спостереженнями, авдиторія поки що не готова масово платити за текстову інформацію в інтернеті. Одна з причин того, що колеги стикаються з труднощами під час створення читацьких спільнот, — це й недосконале українське законодавство, яке не передбачає реального покарання за крадіжку авторського контенту.
Тоді Тетяна знайшла нестандартний шлях для залучення додаткових коштів на утримання редакції — через розвиток відеоконтенту.
— Експериментальний формат, який я започаткувала у час війни, — це відеоблог про випічку, і з монетизації його у фейсбуку я оплачувала офіс редакції. Сукупна авдиторія блогу в соцмережах нині — близько 160 тисяч підписників. Після цього я зрозуміла, що можу за допомогою відео розвивати й свій робочий акаунт про медіа… Відео — first: все, що можна сказати у відео, не пишіть текстом, я в цьому упевнена.
Трансформація авдиторії: медіа для всіх, кому цікава Полтавщина
Повномасштабна війна змінила й географію читачів видання. Полтава стала прихистком для тисяч людей з інших регіонів, а частина полтавців опинилася за кордоном чи в інших містах. Це змусило «Kolo.News» розширити редакційну концепцію.
— З Полтави виїхало менше людей, ніж із сусіднього Харкова. У Полтаві багато ВПО звідти, і їм цікаво дізнаватися про місто, яке стало їм другим домом. Київ, Дніпро також дуже активно читають нас, із Польщі маємо до 5% заходів на сайт. Тож ми медіа не лише для полтавської громади, а для всіх, кому цікаво дізнатися про Полтавщину.
Редакційна робота в тилу та турбота про команду
Попри відносну віддаленість від лінії фронту, робота в тилу все одно пов’язана з ризиками. У своїй редакційній політиці «Kolo.News» дотримується суворих вимог до перевірки фактів і намагається уникати анонімності, вважаючи її виправданою лише у виняткових випадках.
— Будьмо відверті: кожна стаття — це ризик. У нашій редакційній практиці ми майже ніколи не приховуємо імен джерел, адже інформація, під якою ніхто не хоче підписатися, може бути неправдивою. Якщо людина не хоче назватися, ми сприймаємо її слова лише як гіпотезу, яку потрібно добре перевірити й публікувати лише за наявності незаперечних фактів. Якщо не впевнені — не публікуємо.
Утім, досвід війни доводить, що поняття тилового регіону є дуже відносним — ракетно-дронових атак більшою чи меншою мірою зазнають усі регіони країни. Саме тому АНРВУ наголошує: нехтувати заходами захисту в тилу не варто, а безкоштовне страхування життя та здоров’я від Міжнародного фонду страхування журналістів є важливим інструментом, яким ви можете скористатися, подавши заявку вже зараз.
Водночас найбільшим викликом для тилової редакції залишається накопичена втома. Щоб підтримати колег, Тетяна застосовує гнучкий підхід:
— Марафон дуже виснажив сили. Якщо журналісти виснажені, я дозволяю працювати з дому. Якщо в когось із працівниць чоловік приходить у відпустку з війни — я негайно відпускаю людину у відпустку. У редакції є диван і плед, і якщо треба, людина може лягти й поспати. Все, що допомагає розвантажити мізки, — дозволено.
5 речей, які я знаю тепер: бліц
- Річ, яку я перестала робити як керівниця. Пропонувати поміч у сімейних питаннях колег.
- Річ, яку я почала робити щодня. Читати новини про медіабізнес.
- Рішення, якого більше не боюся. Пробувати. І мої колеги теж не бояться. Ми готові пробувати всі нові формати і не боїмося невдачі.
- Помилка, яка мене багато чого навчила. Піднімати зарплату під тиском, коли на це немає фінансового ресурсу. Це призвело до урізання моєї власної зарплати.
- Одна порада молодій журналістці, яка прагне стати лідеркою. Постійно пробувати нові ідеї і формати. Журналістика дуже динамічна — від газет до рилзів, від текстів до відео. Що буде далі з нами — ніхто не знає. Можливо, саме ти і задаси новий тренд!
***
«Міжнародний Фонд Страхування Журналістів» реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» в межах програми SAFE (раніше Voices of Ukraine), яку координує Європейський центр свободи преси та медіа (ECPMF) у рамках Ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Нагадаємо також, що WIN Leadership Accelerator реалізовувався в рамках програми АНРВУ «Сильніші Разом: гендерна рівність та інклюзивність»: це один із трьох ключових напрямків проєкту «Сильніші Разом», спрямований на розвиток лідерських навичок та кар’єрний коучинг у межах програми Women in News
