Як редакція фінської газети Helsingin Sanomat долає щоденні виклики.
Газета Helsingin Sanomat, скорочено HS — найбільша передплатна газета Фінляндії й загалом Північної Європи. Заснована 1889 року під назвою Päivälehti, ще в період, коли Фінляндія входила до складу Російської імперії, нині вона більшою мірою існує на цифрових платформах. Видання належить медіагрупі Sanoma.
В редакції працює близько 300 журналістів, щомісяця сайт має більше 15 мільйонів переглядів. Загальна кількість передплатників — 370 тисяч, із яких 200 тисяч — цифрові підписники.
Головний редактор газети Антеро Мукка (Antero Mukka) під час вебінару «Редакційна політика: як зробити правила корисним інструментом» в рамках проєкту «Медіамости: Фінляндія та Україна» розповів про щоденні виклики, яким дає раду редакція. Про досвід інших фінських колег ми вже писали тут, про досвід українських — тут.
Читайте також: Як фінські медіа завойовують абсолютну любов та довіру читачів: кейси для українських редакцій
Як і кожне медіа, у щоденній роботі Helsingin Sanomat керується редакційними принципами. Ці настанови залишаються незмінними вже багато десятиліть.
Редакція намагається ставати ближчою і зрозумілішою для читачів, пояснюючи їм, «хто ми і що ми намагаємося робити». «Ми займаємося журналістикою, яка об’єднує людей, відкритих до нового», — каже Антеро Мукка.
Антеро Мукка працює в Helsingin Sanomat з 1995 року
Редакція декларує такі принципи:
- Ми працюємо для того, щоб кожен наш читач міг впливати на своє життя та навколишнє середовище.
- Ми інформуємо читачів про Фінляндію та світ, і ця інформація надійна та різноманітна.
- Ми пробуджуємо читачів до роздумів і дій, надаючи інформацію про нові рішення та різні думки.
- Наша робота ґрунтується на вірі в свободу мислення, плюралізм, демократію та міжнародну співпрацю.
Звісно, автори не вказують читачам, що ті мусять робити, але дають їм варіанти й поради для прийняття власних рішень.
Юридичним підґрунтям редакційної політики видання є фінське законодавство, зокрема Закон про свободу вираження поглядів у засобах масової інформації (Act on the Exercise of Freedom of Expression in Mass Media). Цей закон не охоплює всіх аспектів роботи медіа, однак уважне його дотримання допомагає уникати судових позовів, які забирають час і ресурси. Та все ж за останні роки редакція видання пройшла кілька складних судових процесів. І пересвідчилася: і в прокуратурі, і в поліції дуже погано розуміють свободу слова та журналістську практику. Тож помічною тут виявляється медійна рада (Рада з питань масової інформації Фінляндії), якою керують самі ж медіа — як видавці, так і журналісти, які добре розуміють і поважають ці принципи.
Детальніше про роботу Ради з питань масової інформації Фінляндії читайте тут: Без штрафів і санкцій: як саморегуляція допомагає фінським медіа. Практичні кейси
Іншим підґрунтям редакційної політики Helsingin Sanomat є редакційні та етичні принципи видання та «Керівництво для журналістів» — редакційні настанови, опубліковані медійною радою. Важливо, що ці настанови хоч і є досить широкими (охоплюють широке коло проблем), та водночас достатньо детальні, щоб бути помічними у щоденній роботі.
Основні редакційні та етичні принципи
Один з основних принципів, якого редакція дотримується завжди, — перевіряти інформацію (журналістське правило номер 7). Це означає, що навіть цитуючи інші медіа, журналіст мати перевірити факти і впевнитися, що вони правдиві. Часто доводиться шукати власні джерела для підтвердження інформації.
Інше важливе правило — чітко розмежовувати факти й думки. Читаючи публікацію, читачі мають чітко розуміти, чи це новина, заснована на фактах, чи це колонка, чи інший публіцистичний жанр, що ґрунтується на особистій думці автора.
Про об’єктивність у журналістиці читайте також: Об’єктивність під час війни. Перевір, що ти знаєш, — пройди тест
Ще один важливий принцип — критичність до джерел. Наприклад, у заголовку йдеться про поліцейського високопосадовця, який пішов із поліції Гельсінкі через незадоволення політикою та керівництвом. Тут треба бути обережними й перевіряти, чи не було в цієї відставки якихось інших причин. Скажімо, особистих проблем у колективі абощо.
Інакше кажучи, якщо хтось критикує владу чи певну компанію, журналіст завжди має з’ясувати, чи немає прихованих факторів, як-от конфліктів абощо. Це важливо, адже далеко не завжди озвучена причина є правдивою та/або єдиною причиною.
Не менш важливо, щоб заголовки відповідали суті матеріалу. В цифрову добу це ключове питання. Медіа прагнуть залучити якомога більше читачів чи підписників і шукають привабливі, гучні заголовки. Інколи це заходить занадто далеко, тож із заголовками слід бути обережними. Заголовок і текст статті мають відповідати одне одному, бути єдиним цілим.
Вислухати дві сторони
У щоденній роботі Helsingin Sanomat це дуже актуальна проблема. Приміром, якось редакція отримала багато скарг на великого ритейлера, найбільшого роздрібного продавця електроніки та побутової техніки у Фінляндії. У скаргах серед іншого йшлося, що компанія продає клієнтам товари чи послуги, яких ті насправді не потребують. Ось один із заголовків: «84-річна жінка пішла купити дешевий кабель, а вийшла на сотні євро біднішою», бо їй продали дорогі товари, а вона навіть не розуміла, що купує.
У таких випадках редакція зазвичай стоїть на боці споживача, бо він є слабшою стороною. Але при цьому завжди слід бути готовими вислухати й іншу сторону, в даному випадку ритейлера. Як мінімум, щоб переконатися, що журналісти зрозуміли ситуацію правильно. Або щоби з’ясувати, як інша сторона пояснює таку поведінку.
Це важливо, бо, з одного боку, журналісти співчувають постраждалим, намагаються показати проблему, щоби змінити ситуацію на краще. З іншого боку, вони мають бути готові поставити питання й іншій стороні: чому це сталося? Для розслідувальної журналістики це тим більш актуально, адже часто йдеться про серйозні суспільні проблеми і є багато доказів, що щось іде не так. Та водночас необхідно давати політикам, власникам компаній чи керівникам реальну можливість пояснити, чому це сталося.
Кейс Святої Люції: «Навіть аутсайдера слід вислухати»
Торік редакція Helsingin Sanomat постала перед викликом під час святкування Дня Святої Люції. Це свято на честь святої Люції Сиракузької, яке є частиною шведської різдвяної традиції й відзначається 13 грудня у Швеції, Фінляндії, Данії, Норвегії та на Сицилії. Під час святкування з-поміж дівчат вибирають та коронують Люцію. Її одягають у білу сукню, а на голову надівають вінок із запаленими свічками. У Фінляндії процедура відбувається в головному соборі Гельсінкі, а також у всіх школах країни, після чого починається карнавальна хода. Коронована світлом свічок Люція символізує добрі християнські цінності.
У 2024 році вперше на роль Люції обрали дівчину з іншим, не білим кольором шкіри. У соцмережах поширилася хвиля образливих та критичних коментарів на її адресу.
Цей випадок наочно показує, як працює правило вислухати дві сторони. Навіть коли йдеться про сторону, якій не хочеться давати слова. Журналіст вечірньої газети Ilta Sanomat (заснована 1932 року, належить групі Sanoma) поспілкувався з коментаторами, які критикували чи ображали цю дівчину. Таким чином, ця група людей, громадська думка про яких була серед фінів не дуже високою, отримала можливість поділитися своїми думками. Це позитивно позначилося на розвитку ситуації, адже слухаючи людей з одного з таборів, можна отримати інформацію про їхні мотиви. Це важливий крок до налагодження діалогу всередині фінського суспільства.
Особиста зацікавленість і зиск журналіста
Важливий принцип етичних стандартів — керуватися журналістськими критеріями, шукаючи істину й ухвалюючи ті чи інші рішення. Це означає: жоден журналіст або компанія, що стоїть за медійною організацією, не має керуватися особистим зиском або лобіювати чиїсь інтереси.
Рада з питань засобів масової інформації Фінляндії розглянула кілька випадків, зокрема кейс Ilta Sanomat, де журналістка зробила матеріал про проблеми з кур’єрською службою World Food. Із матеріалу випливало, що авторка, ймовірно, було особисто зацікавлена, оскільки сама мала досвід із цією компанією. Це суперечить журналістським стандартам: професійний погляд журналіста має бути неупередженим, відокремленим від особистого досвіду й зиску.
Окреме правило етичних принципів стосується володіння акціями або компаніями. Якщо ви журналіст і володієте акціями певної компанії, то не можете писати про цю компанію або в інший спосіб через газету впливати на вартість її акцій.
Суспільний інтерес vs право на приватність
Одна з найпоширеніших складних ситуацій, де редакція має приймати рішення, стосується свободи слова. Ідеться про суперечність між публічним інтересом (правом громадян або читачів знати) і правом окремих осіб на приватність.
Цей темноволосий чоловік — фінський політик, нині член уряду. Helsingin Sanomat провела тривале журналістське розслідування й опублікувала про нього великий матеріал. У нього були серйозні проблеми з кількома молодими жінками, і редакція досліджувала його особисте життя. З етичного погляду, приватне життя не мало би висвітлюватися в медіа. Однак редакція газети керувалася такою логікою: це політик, на впливовій посаді, і скидалося на те, що він активно шукав контактів із молодими жінками у своїй партії, і чимало з них у результаті постраждало.
Після публікації матеріалу політик спробував позиватися, однак справу не було розглянуто і прокурор не передав її до суду.
Ще один випадок, який спровокував конфлікт публічного та приватного, — аварія на мосту поблизу Гельсінкі. Газета багато писала про цю аварію й відрядила фотографів на місце. Редакція зазнала критики через публікацію фотографій, на яких крупним планом були постраждалі. Адже деяких із них могли впізнати рідні чи близькі. Важливо пам’ятати: не все, що є публічним і відбувається в публічних місцях, має бути опубліковано. Слід враховувати, що журналісти, виконуючи свої професійні обов’язки, не повинні порушувати право на приватність.
Це стосується навіть злочинів або інцидентів, приміром убивств: на фотографіях може опинитися чиясь приватна територія, як-от подвір’я чи сад будинку, де сталася подія. Й тут журналіст мусить бути уважним, зважуючи, чи публікувати ту чи іншу світлину.
***
Нагадаємо, темі «Редакційна політика: як зробити правила корисним інструментом?» був присвячений вебінар, що відбувся 18 березня 2025 року в рамках проєкту «Медіамости: Фінляндія та Україна».
Підписуйтеся на нас у соцмережах, щоб бути в курсі найкращих світових практик, ідей та запозичувати їх у роботу свого медіа.
Проєкт «Медіамости: Фінляндія та Україна» реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» у партнерстві з News Media Finland за підтримки Міністерства закордонних справ Фінляндії.
Фото ― Helsingin Sanomain Säätiö, скриншоти Helsingin Sanomat та Ilta Sanomat
Катріна Хаддад, спеціально для АНРВУ
