Як писати про дітей під час війни, аби повернути їм право на дитинство, а не перетворити їхній досвід на емоційний хайп чи інструмент героїзації? Де межа між висвітленням правди та мовою ворожнечі у воєнний час? Чому спростування фейку із винесенням дезінформації в заголовок часто грає на руку ворожій пропаганді? І чи здатний штучний інтелект остаточно підірвати довіру до новин, якщо редакція не має чітких правил перевірки контенту?
Саме ці складні й часом болючі питання ми досліджували протягом року в межах проєкту «Медіамости: Фінляндія — Україна».
За підтримки експертів ми провели серію інформаційних кампаній для регіональних медіа, де шукали практичні відповіді на ключові професійні виклики:
- як протидіяти клікбейту й будувати довготривалу репутацію видання;
- як етично писати про дітей та захищати їхнє право на нормальне дитинство в умовах війни;
- як зберігати об’єктивність під час війни та протистояти російській інформаційній зброї;
- як дбайливо працювати з чутливими темами та дотримуватися презумпції невинуватості;
- як плекати гендерну чутливість у матеріалах та протидіяти мові ворожнечі;
- як критично працювати з генеративним штучним інтелектом тощо.
Пропонуємо підбити підсумки цієї великої спільної роботи! Пройдіть підсумковий тест і перевірте свою медіаграмотність.
