У ці дні ми традиційно говоримо про рівність і солідарність. Звісно, не тому що «згадуємо про це раз на рік». Це радше час, коли ми можемо озирнутися й побачити, що змінилося за рік у царині гендерної рівності, видимості жінок у різних професіях, зокрема в медійній спільноті. Ми також говоримо про гендерну чутливість: пройдіть наш тест.
Рік тому, якраз на 8 березня, ми започаткували серію розмов про українських жінок, зокрема медійниць, у війні.
Відтоді ми зустріли й представили десятки журналісток, редакторок, керівниць медіа, фотографок і відеографок. Вони на рівні з чоловіками працюють у складних умовах, вони формують нові стандарти, беруть на себе відповідальність і зміцнюють українські медіа своєю енергією, своїм баченням і своєю щоденною працею.
Тож нині ми вирішили зібрати для вас галерею історій за рік — і показати різні грані жіночого досвіду в медіа під час війни.
Медійниці — про небезпеки професії та важливість страхування
Нашою першою співрозмовницею тоді стала Олена Шарговська, журналістка, редакторка, перекладачка, яка під час війни змінила фах і стала парамедикинею. У тій розмові ми зосередилися на тому, як жінці ведеться на війні.
Позитивна дискримінація дуже вибішує і заважає. Коли тебе не пускають у складніші умови тільки тому, що ти жінка. Це ображає, це заважає, власне, працювати.
Повну розмову читайте в публікації «Позитивна дискримінація дуже вибішує і заважає»: парамедикиня й медійниця Олена Шарговська
Інша наша героїня — журналістка сумського «Кордон.Медіа» Любов Сітак. Вона знімає репортажі з прикордонних сіл Сумщини, розповідає про наслідки обстрілів, про життя місцевих мешканців, евакуацію тощо.
Зараз броник у мене легший, ніж раніше, але все ж таки іноді буває, що походжу цілий день у ньому і відчувається: потрібен спорт.
Більше читайте у статті «Там постійно літають FPV-дрони і каска привертає увагу», — воєнкорка Любов Сітак
Із директоркою з розвитку продуктів Агенції “Або” Гаяне Авакян ми говорили про два медійні проєкти, що існують під парасолькою агенції: це «Меморіал» та «Характер».
Редакції втрачають людей, які можуть працювати конкретно на місцях. Люди йдуть із професії, їдуть за кордон… І цю втрату професіоналів складно недолужити.
Повний текст розмови тут: «Складно надолужити втрату професіоналів», — директорка з розвитку продуктів агенції «Або» Гаяне Авакян
Із проєктною менеджеркою та журналісткою «Українського свідка» Марією Мороз ми говорили про особливості роботи проєкту, команда якого не раз потрапляла під прицільні дронові атаки.
Ми говоримо з командирами бригад, рот, із солдатами на передовій. Ми документуємо війну в її реальності.
Більше читайте у статті «Ми знімаємо тих, кого більше ніхто не зніме»
Із Заріною Забріскі, американською журналісткою та режисеркою, що працює в Херсоні, ми говорили про роботу над документальною стрічкою «Kherson: Human Safari» та загалом про роботу журналістів у Херсоні.
Воєнний кореспондент працює в умовах небезпеки, документуючи людську та моральну ціну війни, щоби правда дійшла до громадськості і була збережена для майбутніх судів та історії.
Із відеографкою Frontliner Надією Карповою ми говорили про небезпечні маршрути, рішення, що впливають на інших, і фізичне навантаження, без якого неможливо дійти до місця зйомки.
Щоб дійти до якихось позицій, треба пройти п’ять кілометрів. І ти маєш на собі амуніцію, рюкзак з камерою, стаф. Це робота на витривалість.
Із фронтовою репортекою Надею Сухою ми говорили про життя між виїздами: Краматорськ, Бахмут, прифронтові села, де над головою літають дрони та міни.
В якийсь момент я зрозуміла, що моя психіка захищається. Вона відкладає всі ці емоції на потім. Я їх буду переживати пізніше, а зараз треба працювати далі.
Наша розмова з Поліною Куліш із «Ґвара Медіа» була про ризики журналістської роботи в Харкові.
Ключовий принцип — не їхати на місце удару, доки атака не завершилась. Звучить очевидно, але саме це правило часто відділяє репортаж від трагедії.
З Анною Калюжною, журналісткою «Слідство.Інфо», ми говорили про її репортажі з «нуля». Повну розмову читайте тут: «Ми за 25 метрів від росіян»: як Анна Калюжна знімає репортажі на самому «нулі»
Максимально скорочуємо час під відкритим небом. Хоча на початку війни і ще півтора року тому могли сходити по посадці, щоби зняти, як виглядає село Кліщіївка чи Роботине «на нулі».
З Наталею Білокудрею, журналісткою телеканалу FREEДОМ, ми говорили про роботу в Харкові, документування життя міста та області у прифронтових громадах: «Показую, на що ворог перетворює Харків»
Ми їхали зі швидкістю 150 км/год, щоб відірватися. Коли хлопці сказали, що він [дрон] зник, я зрозуміла, наскільки це було небезпечно. Чесно кажучи, я злякалася.
З Діаною Буцко, журналісткою hromadske.ua, — про те, як важливо фіксувати свідчення з перших уст там, де загрози стали частиною щоденної реальності. Повний текст читайте тут: «Ми пишемо чорновик історії». Журналістка Діана Буцко про війну з перших вуст
Кажуть, журналістика — перший чорновик історії, а ми пишемо його так, як відчувають і переживають учасники цих історичних подій, коли емоції й думки найвиразніші.
Журналістки-розслідувальниці (менторки і спікерки в рамках програми «Сильніші разом»)
У межах розслідувальної програми «Сильніші Разом: прозорість та боротьба з корупцією» ми знайомили вас із менторками.
Аліса Юрченко, журналістка-розслідувачка The Kyiv Independent, яка вже понад десять років у розслідувальній журналістиці:
Якісна розслідувальна журналістика дуже потрібна і в регіонах, і в Центрі — для допомоги місцевим, контролю за владою, як елемент механізму відновлення справедливості.
Читати більше: Розслідування без компромісів. Знайомтесь, команда Аліси Юрченко в «Сильніші Разом»
Олександра Губицька, керівниця проєктів, журналістка-розслідувачка NGL.media, яка займається розслідуваннями понад 15 років:
Як є «новинні пустелі» в Україні, так само є «розслідувальні пустелі» у деяких регіонах. Тривалі стажування початківців у розслідуваннях допомагають залучати новачків…
Більше читайте тут: Не бояться перешкод та експериментів. Знайомтесь, команда Олександри Губицької в «Сильніші Разом»
Наталя Лазарович, журналістка у Bihus.Info, яка також має досвід роботи із судовою тематикою, сама раніше працювала в регіональній редакції і знає, з якими викликами стикаються журналісти і як часто складно розвивати новий напрям через нестачу ресурсів:
Розвиток у напрямку розслідувань дає чимало інструментів і знань для журналістів, які можна застосувати при створенні різноманітних матеріалів.
Більше читайте тут: Від Херсона до Чернігова: як регіональні медіа запустили напрям розслідувань завдяки проєкту «Сильніші Разом»
Анастасія Усенко, журналістка, редакторка у Bihus.Info, має 6-річний досвід роботи у розслідуваннях, спеціалізація — антикорупційні викриття серед топпосадовців, політиків та правоохоронних органів, робота із земельними схемами:
Розслідувальна журналістика у регіонах важлива… тут серед топчиновників відчувається більше безкарності, «дозволу» будувати монополії, корупційні схеми…
Більше читайте тут: «Ми хочемо не просто розслідувати, а змінювати регіони», — учасники проєкту Сильніші Разом
Розслідувачку Євгенію Моторевську, керівницю відділу розслідування воєнних злочинів у The Kyiv Independent, ми запрошували як спікерку на воркшоп: вона поділилася практичними порадами з організації розслідувальної роботи в редакції, методами сторітелінгу й техніками інтерв’ювання в журналістиці.
Найбільша складність розслідувань у тому, що вони часто занадто складні. Люди їх просто не розуміють. Сформульовані складною мовою, подані факти заплутані — і авдиторія просто йде.
Подробиці читайте в матеріалі Як робити розслідування, які дочитують до кінця: лайфхаки від Євгенії Моторевської
На іншому воркшопі у рамках тієї ж програми спікерка Анна Бабінець, керівниця Slidstvo.Info, ділилася досвідом і своїм баченням, як нині працює відеорозслідування — від ідеї до фінального релізу, використовуючи практичні приклади.
Сюжет розслідування, який ми видаємо раз на тиждень, журналісти готують від трьох до шести тижнів. А фільм готуємо від трьох до шести місяців — це середній час роботи над таким проєктом.
Більше читайте у статті ТОП ідей для роботи над відеорозслідуваннями від Анни Бабінець
Програма жіночого лідерства
У вересні АНРВУ з партнерами запустили програму WIN Ukraine Leadership Accelerator для 16 учасниць із числа партнерських медіа, що долучилися до проєкту «Сильніші разом: Медіа та Демократія» у перший рік його реалізації. Це колежанки Марина Осіпова («Вісник Ч»), Антоніна Торбіч («Четверта влада»), Ольга Лірник («ОГО»), Тетяна Терзі («Махала»), Оксана Гриниченко («Кременчуцький телеграф»), Ольга Зима («Точка доступу»), Леся Лазоренко («Кременчуцький телеграф»), Юлія Котляр («Одеське життя»), Вікторія Шатило (TheBuchaCity), Тетяна Лучинська («Маяк»), Ксенія Ярікова («Об’єктив»), Тетяна Цирульник (Kolo.News), Світлана Карпенко («Трудова слава»), Тетяна Жук («Східний варіант»), Вікторія Аннопольська («Об’єктив»), Надія Зонтова («Слов’янські відомості»).
Це спеціалізована навчальна програма для жінок-керівниць у медіа, яка поєднує стратегічні воркшопи, індивідуальний коучинг-супровід, менторські сесії тощо. Програма тривала з вересня по грудень 2025 року в онлайн- та офлайн-форматах.
Читайте також: В Україні стартувала програма WIN Leadership Accelerator: 13 тижнів підтримки для жінок у медіа
Чи можливо бути журналісткою… й водночас не забувати про власне життя… і все ж щодня виходити до авдиторії з чесними історіями, які мають силу змінювати у цей нелегкий час?
Для багатьох українських медійниць це вже давно не риторичне запитання, а щоденна реальність. Адже в умовах війни жінки у редакціях мають подвійну відповідальність: як професіоналки і як ті, на чиї плечі лягла турбота про дім, дітей, родину, безпеку та виживання. Про це ми говорили на воркшопі в межах WIN Ukraine Leadership Accelerator. Воркшоп був присвячений жіночому лідерству, стійкості та відповідальності в журналістиці, а його спікеркою була Діма Хатиб (Dima Khatib), виконавча директорка AJ+. «Аль Джазіра» — одна з найвпливовіших медіагруп світу, заснована у 1996 році в Катарі. Вона виросла з одного арабськомовного телеканалу до великої міжнародної мережі, що включає телеканали, цифрові медіаплатформи та мультимедійні студії.
Більше читайте в матеріалі: «Ми впливаємо більше, ніж будь-коли»: про жіноче лідерство та журналістику під час війни від Dima Khatib із «Аль Джазіри»
Ми також публікували інтерв’ю з міжнародними партнерками «Сильніші Разом: Медіа та Демократія» Ранді Еґрей, директоркою MBL, та Мелані Вокер, виконавчою директоркою з розвитку медіа WAN-IFRA — про те, як виникла ідея програми і чому вона така важлива саме зараз.
Нагадаємо, «Сильніші Разом: Медіа та Демократія» — трирічний проєкт підтримки незалежних українських регіональних медіа, який реалізують разом — Всесвітня асоціація видавців новин (WAN-IFRA), Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» та Норвезька асоціація медіа (MBL) за підтримки Норвегії. Бюджет — 70 мільйонів норвезьких крон, ініціатива охоплює 40 медіа по всій країні.
***
Ми починали з кількох історій, а сьогодні вже можемо сказати: за цей рік ми встигли написати про багатьох жінок, які щодня працюють в інформаційній сфері. Ми не кажемо «інформаційний фронт», адже під час війни фронт у нас один. Однак ми чудово усвідомлюємо, наскільки критично важливою є інформаційна складова війни. Голоси жінок звучать у репортажах, їхні рішення визначають розвиток редакцій, їхні фото й відео стають документами часу.
«8 березня я думаю передусім про жінок, з якими працюю щодня. В українських регіональних медіа їх зараз дуже багато: редакторки, журналістки, менеджерки, рекламістки, бухгалтерки, власниці медіа… Часто саме вони тримають редакції, команди і зв’язок громад із правдою», — каже директорка АНРВУ Оксана Бровко.
Щодня я маю честь працювати з десятками таких жінок по всій країні. І я щиро ними захоплююся.
Наша сила не гучна, вона в дисципліні, структурності, у відповідальності за команди, в здатності зібратися та продовжувати роботу навіть тоді, коли дуже важко.
Попереду ще багато роботи. Але вже сьогодні ми бачимо: підтримка видимості жінок у медіа — тривалий процес. І кожна нова історія додає світла й впевненості в тому, що українські медіа будуть не лише професійними, а й справді рівними.
