Тиск на журналістів після публікації розслідувань може мати різні форми: від вимог видалити матеріал та адвокатських запитів до погроз судом. Після публікації журналістського розслідування редакція може отримати вимогу видалити матеріал, адвокатський запит із проханням надати внутрішні документи або лист із погрозою судом. Такі звернення не завжди свідчать про помилку журналістів, але кожне з них потребує уважної оцінки. Особливо коли йдеться про юридичні строки, конфіденційність джерел і безпеку команди.
Як діяти в таких ситуаціях, регіональні медійники обговорили під час воркшопу «Редакційна стійкість: скарги, тиск і реагування на конфлікти після розслідувань», організованого Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України». Практичними рекомендаціями та досвідом редакції Bihus.Info поділилася Марія Музичка, адвокатка та керівниця юридичного напрямку Bihus.Info.
Зустріч відбулася для учасників програми АНРВУ з розвитку розслідувальної журналістики. Приводом стали випадки телефонного та юридичного тиску, з якими почали стикатися регіональні редакції після виходу своїх матеріалів.
Читайте також: Техніка, зйомка та монтаж: як зняти та змонтувати якісний рилз без бюджету
Отримали скаргу після розслідування: що робити насамперед
«Кожне звернення потрібно розглянути, але не кожну вимогу потрібно виконати» – одне з головних правил, яке Марія Музичка рекомендує редакціям.
Якщо фігурант розслідування вимагає негайно видалити публікацію, це не означає, що редакція повинна одразу виконати його прохання. Водночас агресивний тон листа не є підставою залишити його без уваги.
У Bihus.Info є окремі електронні скриньки для редакційних і юридичних звернень, а також визначений порядок роботи з кореспонденцією. Коли надходить претензія щодо матеріалу, редактор передає її автору розслідування та юристу. Далі команда разом визначає, як діяти.
Марія радить кожній редакції підготувати коротку інструкцію, щоб журналісти не витрачали час на пошук відповідальної людини вже після отримання складного документа.
Алгоритм для редакції:
- Зафіксуйте звернення. Збережіть лист, додатки, дату й час отримання. Регулярно перевіряйте електронну та звичайну пошту.
- Визначте, що саме надійшло. Скарга на помилку, заява про право на відповідь, адвокатський запит, досудова претензія чи судовий документ потребують різного підходу.
- Залучіть автора матеріалу. Він знає, на яких документах і свідченнях ґрунтується розслідування.
- Перевірте зміст претензії. Які конкретно твердження оскаржують? Чи надав заявник докази? Чи є ризик для журналістських джерел?
- Визначте, хто готує відповідь. Якщо звернення має юридичний характер або є сумніви щодо подальших дій, залучіть юриста.
- Збережіть усю переписку. Вона може знадобитися, якщо конфлікт матиме продовження.
За рекомендацією спікерки, первинну оцінку звернення краще проводити якомога швидше, за можливості в день його отримання.
Водночас не кожен лист потребує юридичної відповіді. Якщо людина просто висловила незгоду з матеріалом, не заявляючи конкретних вимог, редакція може обмежитися внутрішнім розглядом звернення.
«Видаліть матеріал, інакше підемо до суду»: як реагувати
Вимога повністю прибрати розслідування із сайту або YouTube – один із прикладів звернень, які розглядали під час воркшопу.
У практиці Bihus.Info були листи з проханнями видалити публікації, припинити згадувати певну особу та надалі не використовувати її зображення.
Однак рішення не варто ухвалювати лише на підставі формулювання «інакше звернемося до суду». Спочатку редакція має перевірити, яких саме відомостей стосується претензія та чи передбачає закон відповідний спосіб захисту прав заявника.
Для онлайн-медіа порядок подання заяв про спростування та реалізацію права на відповідь визначає стаття 43 Закону України «Про медіа».
Що потрібно перевірити в заяві?
- Хто звертається до редакції та чи є його контактні дані.
- Якої саме публікації стосується звернення.
- Які конкретні твердження заявник вважає недостовірними, неповними або неточними.
- Чим він обґрунтовує свої претензії.
- Чи додав текст спростування або відповіді.
Якщо звернення не відповідає передбаченим законом вимогам, редакція може вказати на ці недоліки у своїй відповіді.
Водночас Марія рекомендує розглядати кожен випадок окремо. Назва документа не завжди точно відображає його зміст: лист, названий «досудовою претензією», може містити вимоги про право на відповідь, а може стосуватися інших юридичних питань.
Право на відповідь: які строки потрібно пам’ятати редакції
Якщо людина вважає, що медіа поширило про неї недостовірну, неповну чи неточну інформацію, яка принижує її честь, гідність або ділову репутацію, вона може вимагати спростування або скористатися правом на відповідь. Порядок таких звернень визначає стаття 43 Закону України «Про медіа».
Закон передбачає три строки, які важливо розрізняти.
20 днів – для подання заяви. Особа має звернутися до медіа протягом 20 днів із дня поширення інформації, яку вона оскаржує.
5 робочих днів – для розгляду заяви онлайн-медіа. Редакція повинна розглянути отриману заяву та повідомити заявника про своє рішення невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів із дня її отримання.
Не пізніше п’ятого дня – для публікації. Якщо підстав для відмови немає, онлайн-медіа має поширити спростування або відповідь невідкладно, але не пізніше ніж на п’ятий день із дня отримання заяви.
Марія Музичка рекомендує редакціям фіксувати дату публікації розслідування та час отримання кожного звернення. Це допомагає контролювати строки й не пропустити момент, коли потрібно надати відповідь.
Важливо перевіряти й саму заяву. Вона має містити конкретні твердження, які оскаржує заявник, пояснення, чому він вважає їх недостовірними, а також запропонований текст відповіді або спростування.
Редакція не зобов’язана публікувати будь-який текст у запропонованому заявником вигляді. Його обсяг не може перевищувати обсяг інформації, якої він стосується. Якщо текст завеликий або виходить за межі предмета звернення, редакція має запропонувати його скоротити чи змінити. Водночас самостійно редагувати відповідь або спростування без згоди заявника не можна.
Окремо потрібно розрізняти фактичні твердження та оціночні судження. Якщо спірна інформація є оцінкою, а не твердженням про факт, це може бути підставою для відмови у спростуванні. Так само закон передбачає можливість відмови, якщо редакція має достатні докази достовірності оприлюдненої інформації.
Адвокатський запит: як відповісти та не розкрити зайвого
Адвокатський запит – ще один вид звернення, який часто надходить до редакцій після публікації розслідувань.
На відміну від звичайного листа з претензіями, для відповіді на належно оформлений адвокатський запит закон встановлює конкретні строки.
5 робочих днів із дня отримання – загальний строк надання відповіді.
Якщо запит стосується великого обсягу інформації або потребує тривалого пошуку документів, строк може бути продовжений до 20 робочих днів. Про таке продовження адвоката необхідно письмово повідомити з поясненням причин не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту.
Ці правила передбачені статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Перед підготовкою відповіді Марія рекомендує перевірити, чи належно оформлений запит і чи додано передбачені законом документи: засвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордера або відповідного доручення.
Важливо також з’ясувати, яку саме інформацію запитують і чи не стосується вона відомостей з обмеженим доступом.
Як захистити журналістське джерело від розкриття
Іноді запитання в адвокатському запиті або зверненні правоохоронців здаються звичайними уточненнями. Проте відповіді на них можуть допомогти встановити, звідки журналісти отримали документи.
Марія розповіла про випадок після розслідування Bihus.Info.
Адвокат, який представляв інтереси позивача, попросив надати копії матеріалів, зокрема стенограм і записів, використаних у розслідуванні. Також він запитував, чи зверталися журналісти до НАБУ щодо отримання цих матеріалів та дозволу на їх поширення.
У редакції оцінили такі запитання як потенційний ризик для конфіденційності джерел.
Право журналіста не розкривати джерело інформації та відомості, які дозволяють його встановити, гарантоване, зокрема, статтею 25 Закону України «Про інформацію». Винятком є випадки, коли розкриття вимагається за рішенням суду відповідно до закону.
Які матеріали можна передавати правоохоронцям
Окремо учасники воркшопу обговорили ситуації, коли після власного розслідування редакція звертається до правоохоронців із заявою про можливе правопорушення.
За досвідом Bihus.Info, до таких звернень корисно долучати публічні документи, на яких ґрунтується матеріал: витяги з відкритих реєстрів, копії доступних документів та інші докази.
Марія розповіла, що в редакції ці файли зберігають в електронному вигляді. За потреби для правоохоронців створюють окрему папку на Google Drive з відповідними матеріалами.
Однак із непублічною інформацією потрібно бути обережнішими.
Перед передаванням документів, відео чи інших файлів перевірте, чи немає там відомостей, які можуть нашкодити джерелу або розкрити його особу.
Спікерка навела приклад із практики редакції: під час підготовки матеріалів для передавання правоохоронцям команда вчасно помітила небажані деталі на одному з відео та вилучила відповідні файли з добірки.
Тому рішення щодо передавання чутливих матеріалів варто ухвалювати разом з автором розслідування та, за потреби, юристом.
Якщо редакція справді припустилася помилки
Не всі претензії до журналістів є безпідставними. Під час воркшопу Марія розповіла і про випадки, коли Bihus.Info доводилося виправляти власні матеріали.
Для сюжету журналісти використали фотографії, отримані від джерела. Після публікації редакція з’ясувала, що серед зображень були й ті, які не стосувалися обшуків, про які йшлося в матеріалі.
Команда повторно перевірила інформацію та визнала помилку.
Оскільки сюжет був побудований навколо цих фотографій, виправити окремі фрагменти було недостатньо. Bihus.Info видалили відео з YouTube та відповідну публікацію із сайту.
Редакція також оприлюднила пояснення для аудиторії: як виникла помилка, чому її не виявили під час перевірки матеріалів і яке рішення ухвалили журналісти.
Як виправляти помилки в розслідуваннях:
- Повторно перевірте інформацію. З’ясуйте, чи справді є помилка та наскільки вона впливає на зміст матеріалу.
- Визначте спосіб виправлення. Іноді достатньо уточнити цифру, ім’я чи факт. В інших випадках доводиться переглядати весь матеріал.
- Повідомте аудиторію про зміни. Додайте позначку «Виправлено» або «Уточнено» та поясніть, що саме змінилося.
- Зафіксуйте дату виправлення. Особливо якщо помилка була суттєвою.
- Перепросіть, якщо це необхідно. Визнання помилки допомагає зберегти довіру аудиторії.
- Надайте відповідь заявнику, якщо він письмово звертався до редакції.
Марія наголосила, що звичайне редакційне виправлення фактичної помилки та юридична процедура спростування недостовірної інформації – не одне й те саме.
Тиск на журналістів: як фіксувати погрози та підозрілі випадки
Не всі спроби тиску надходять у вигляді офіційних документів. Журналісти можуть стикатися з натяками на публічних заходах, непрямими погрозами, повідомленнями через знайомих або підозрілими ситуаціями поблизу дому чи редакції.
Марія Музичка радить фіксувати такі випадки, навіть якщо на перший погляд незрозуміло, чи справді вони пов’язані з журналістською роботою.
Що робити редакції:
- Повідомте колег. Передайте інформацію редактору або людині в команді, якій довіряєте.
- Запишіть обставини. Дату, час, місце, зміст розмови та учасників.
- Збережіть докази. Повідомлення, фото чи інші матеріали, якщо вдалося їх отримати.
- Звертайте увагу на повторюваність. Обговоріть усередині редакції, чи не траплялися схожі ситуації з іншими журналістами.
- Залучіть юриста. Якщо випадки повторюються, варто оцінити зібрану інформацію та визначити можливі подальші дії.
У Bihus.Info для цього використовують внутрішню комунікацію між членами команди. Такий підхід дозволяє не залишати журналіста сам на сам із незрозумілою ситуацією та поступово збирати інформацію про можливий тиск.
Захищайте не лише матеріали, а й команду
За рекомендацією Марії, редакції мають приділяти увагу цифровій та особистій безпеці журналістів.
Двофакторна автентифікація, захист робочих пристроїв, обережність із листуванням і документами джерел – базові заходи, які можуть зменшити ризики.
Окремо вона порадила уважніше ставитися до особистих публікацій у соціальних мережах, особливо якщо вони містять інформацію про дітей, родину або місця, які журналіст регулярно відвідує.
Ще одна рекомендація стосується організації роботи над чутливими темами. Якщо розслідування може спричинити тиск, важливо, щоб редакція працювала як команда, а вся відповідальність не залишалася на одному журналістові.
Чи варто реєструвати онлайн-медіа
Під час зустрічі учасники також обговорили переваги й особливості реєстрації онлайн-медіа.
Марія розповіла, що Bihus.Info ухвалили рішення зареєструватися після обговорень усередині редакції. Одним із аргументів стала можливість простіше підтверджувати статус медіа під час взаємодії з державними та правоохоронними органами.
Водночас реєстрація не усуває ризиків судових претензій і не замінює юридичного супроводу.
Окремі запитання виникли щодо реєстрації YouTube-каналів. Спікерка звернула увагу на особливості регулювання аудіовізуальних медіа та порадила редакціям оцінювати власну ситуацію перед ухваленням рішення.
Де журналістам отримати юридичну допомогу
Якщо редакція отримала складний адвокатський запит, претензію щодо розслідування або зіткнулася із судовими ризиками, Марія рекомендує не відкладати звернення по правову допомогу.
У Bihus.Info діє проєкт «Свої Люди», у межах якого журналісти та громадські активісти можуть отримати безоплатну юридичну підтримку.
Юристи проєкту допомагають із підготовкою запитів і звернень, правовою перевіркою журналістських матеріалів та супроводом судових справ.
Контакт для звернень, який надала спікерка: [email protected].
Матеріал підготовлено на основі воркшопу «Редакційна стійкість: скарги, тиск і реагування на конфлікти після розслідувань», організованого Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» для учасників програми з розвитку розслідувальної журналістики.





