Під час XV Медійного Конгресу АНРВУ у Львові відбулася панельна дискусія “Яким буде медіа завтра? Український досвід і глобальні зміни”. Учасники говорили про роботу, з якою українські редакції мають справу вже зараз: доступ до інформації, розслідування в регіонах, репортажі з прифронтових громад, безпеку журналістів, власний контент, спільноти й підготовку до зими.
Модерувала дискусію Оксана Бровко, директорка Асоціації “Незалежні регіональні видавці України”. Участь у панелі взяли Randi Øgrey, директорка Норвезької асоціації медіабізнесу (MBL), Норвегія, Анна Матвієнко, CEO та SEO-фахівчиня Dnipro.media, Тарас Прокопишин, співзасновник та CEO The Ukrainians Media, Євген Хрипун, головний редактор “Межівського меридіана”, та Олександр Соломко, CEO медіа “На межі”.
Учасники панелі “Яким буде медіа завтра? Український досвід і глобальні зміни” на XV Медійному Конгресі АНРВУ: Randi Øgrey, Анна Матвієнко, Тарас Прокопишин, Євген Хрипун, Олександр Соломко та модераторка Оксана Бровко.
Ось 9 практичних порад із цієї розмови для редакцій, які працюють у складних умовах і шукають не лише способи втриматися, а й можливості розвиватися.
1. Оцініть готовність до тиску ще до публікації
Анна Матвієнко, CEO та SEO-фахівчиня Dnipro.media
Розслідування в регіонах часто починається не з тексту, а з довгої роботи, яку читач не бачить: запитів, відмов, судів, пошуку документів і готовності витримати тиск після публікації.
Dnipro.media стикається з обмеженням доступу до інформації в Дніпрі. Журналістів редакції не допускають на сесії Дніпровської міської ради. Команда вже виграла три суди, продовжує подавати заяви й відстоювати право на роботу.
Під час війни ця робота стала складнішою, бо частина інформації закривається через безпекові обмеження. Водночас для локальних редакцій контроль за рішеннями влади й використанням ресурсів у громадах лишається важливою частиною роботи.
“Мені дуже страшно. А хто, якщо не ми?”
Анна Матвієнко, CEO та SEO-фахівчиня Dnipro.media
Перед складною темою редакції варто чесно оцінити не тільки документи й докази, а й власну витривалість. Чи розуміє команда, навіщо бере цю тему? Чи готова вона до судів, публічного тиску, вимог видалити матеріал? Чи є поруч люди, які допоможуть?
“Все починається з того, щоб задати собі правильне питання: навіщо я це роблю і чи відчуваю внутрішню силу боротись. Без цього нічого не буде. А страшно буде всім.”
Анна Матвієнко, CEO та SEO-фахівчиня Dnipro.media
2. Знайдіть опору до того, як вона знадобиться
Коли Dnipro.media публічно розповіло про тиск, редакцію підтримали адвокати, юристи, колеги з дніпровських медіа та міжнародні партнери. Це допомагає не залишатися сам на сам із проблемою, коли після матеріалу починаються скарги, погрози або судова історія.
Для невеликої редакції така опора має бути не абстрактною. Варто заздалегідь знати, до кого звернутися по юридичну консультацію, хто може підтримати публічно, які професійні організації або колеги можуть швидко відреагувати.
“Це впевненість, що є опора колег, друзів, іноземних медіа, які підтримують у разі тиску.”
Анна Матвієнко, CEO та SEO-фахівчиня Dnipro.media
Навички роботи з даними, інструменти розслідувань і медіаменеджмент можна опанувати. Але складні теми легше витримати, коли редакція не ізольована.
3. Працюйте там, де великі редакції не можуть бути постійно
Олександр Соломко, CEO медіа “На межі”
Медіа “На межі” працює на Сумщині, біля кордону з Росією. До повномасштабного вторгнення це була звичайна локальна редакція, яка писала про місцеву владу, людей і життя громади. Після 24 лютого 2022 року територія стала прифронтовою.
Сумщина має велику ділянку кордону з Росією. У зоні роботи редакції – десять прикордонних громад і сотні населених пунктів. Всеукраїнські й обласні медіа можуть приїхати після великої події, але не можуть щодня бути в кожному селі після обстрілу, евакуації чи пожежі.
Локальна редакція знає територію, дороги, людей і контекст. Вона може швидше дістатися на місце, поговорити з мешканцями й пояснити, що сталося. Для місцевого медіа близькість до громади – не додаткова перевага, а основа роботи.
4. Публікуйте швидко, але не жертвуйте точністю
Один із напрямів роботи “На межі” – оперативне інформування через месенджери. У прифронтових громадах це не просто новини. Повідомлення про обстріл, удар дрона, евакуацію чи іншу загрозу може вплинути на рішення людей.
“Життя багатьох людей залежить від того, наскільки вчасно ми поінформуємо про загрози. Якщо у нас є можливість попередити про обстріл, удар дрона, евакуацію або іншу важливу подію, ми це робимо миттєво. І байдуже, день це або ніч.”
Олександр Соломко, CEO медіа “На межі”
Швидкість у таких умовах не скасовує перевірку. Редакція має бути особливо точною у формулюваннях, бо люди можуть діяти на основі її повідомлень. Тут не працює перебільшення заради охоплень: неточна фраза може створити паніку або, навпаки, применшити ризик.
5. У відео шукайте не лише руйнування, а людей
У місцевості, де працює “На межі”, не було сильного локального ефірного телебачення. Цим користувалися росіяни. Редакція почала розвивати власне цифрове телебачення: журналісти й оператори знімають, монтують і публікують репортажі та програми на YouTube.
Відео з прифронтових громад легко може перетворитися на набір кадрів руйнувань: згорілий будинок, уламки, вирва після удару. Але такі кадри не завжди пояснюють, як війна змінює життя людей.
“Є родина, яка втратила свій будинок. Є жінка, яка до останнього не хоче виїжджати зі свого прифронтового села. Є дитина, яка продовжує навчатися в таких умовах. Є рятувальники, медики, військові та волонтери. Є люди, які до останнього зберігають життя у своїх громадах. Ми хочемо розповідати саме про них.”
Олександр Соломко, CEO медіа “На межі”
Для редакції це практична порада до кожного репортажу: не зупинятися на наслідках удару, а шукати людину, її історію, рішення й контекст громади.
6. Не публікуйте кадр, який може нашкодити
Репортажі з прифронтових територій вимагають постійної уваги до безпеки. У кадр не мають потрапляти деталі, які можуть допомогти ворогу: переміщення військових, техніка, маршрути, логістика, позиції, машини з провізією чи медикаментами.
Для “На межі” головне правило стосується не тільки безпеки журналістів, а й людей, яких вони знімають.
“Наша діяльність не має призвести до жодної жертви. Це наше головне правило.”
Олександр Соломко, CEO медіа “На межі”
Схожі ризики є в роботі “Межівського меридіана” на Дніпропетровщині. Редакція працює поруч із зоною бойових дій, де кожен виїзд потребує акредитації, погоджень, контакту з військовими й уважності до деталей.
Євген Хрипун говорив і про інший ризик: журналіст може приїхати до людей, зняти матеріал, а через кілька днів туди прилетить бомба чи дрон. Прямого зв’язку може не бути, але локальна редакція все одно має враховувати, як публікація може сприйматися громадою і чи не створює вона додаткової небезпеки.
7. Пам’ятайте: позначка “Преса” не гарантує безпеки
Євген Хрипун, головний редактор “Межівського меридіана”
У прифронтовій громаді професійний статус журналіста не захищає від ударів. У Межовій, за словами Євгена Хрипуна, позначка “Преса” фактично не працює як захист. Дрони атакують цивільних, літніх людей і випадкових перехожих.
“Як тільки щось почули – ховайтеся і тікайте. Гарний журналіст на цій території – це живий журналіст.”
Євген Хрипун, головний редактор “Межівського меридіана”
Це правило має бути важливішим за бажання отримати сильний кадр. Журналіст має фіксувати події, але не може ризикувати життям заради матеріалу. Те саме стосується редактора, який приймає рішення про виїзд, публікацію кадрів або продовження роботи на небезпечній локації.
8. Не замінюйте власний контент перепакуванням
“Межівський меридіан” продовжує їздити до людей, які евакуювалися, і розповідати, як вони облаштувалися в інших містах, скільки платять за житло, як переїхали і як зберігають зв’язок із громадою.
Для багатьох локальних редакцій це нова реальність: громада більше не завжди зібрана в одному місці. Люди можуть бути в різних містах і країнах, але продовжують читати новини про свій дім, сусідів, школу, лікарню, вулицю, куди хочуть повернутися.
“Власний контент – це секрет всього. Не можна робити локальне, гіперлокальне медіа сидячи в кабінеті. Треба їхати, знімати живі голоси, живих людей, їхні проблеми.”
Євген Хрипун, головний редактор “Межівського меридіана”
Для редакції це означає не обмежуватися офіційними повідомленнями й чужими дописами. Потрібні поїздки, розмови, власні історії й постійний контакт із людьми, які залишилися або виїхали.
9. Будуйте спільноту через контакт, а не тільки через платежі
Тарас Прокопишин, співзасновник та CEO The Ukrainians Media
The Ukrainians Media починалося 12 років тому після Євромайдану як ініціатива кількох студентів. Перша інвестиція в медіа – три студентські стипендії і 122 долари. Сьогодні в організації працює приблизно 40 людей.
Медіа робить ставку на довгі, якісні, візуальні й людиноорієнтовані історії: художні репортажі, фічери, великі інтерв’ю. Близько шести років тому команда запустила мембершип-програму. Зараз спільнота об’єднує приблизно 4100 людей, які щомісяця підтримують медіа фінансово.
“Ми маємо думати більше не про контент, а про стосунки, про взаємодію, про довіру.”
Тарас Прокопишин, співзасновник та CEO The Ukrainians Media
У 2018 році гранти становили 95% бюджету The Ukrainians Media. Торік ця частка знизилася до 24%. Зменшити залежність від грантів допомогла спільнота.
Локальним редакціям така робота може бути ближчою, ніж здається. Вони бачать свою аудиторію не лише в аналітиці сайту. Вони зустрічають людей у місті, на подіях, у громадських просторах, у школах, на волонтерських зборах. Це може ставати основою для довіри, якщо редакція говорить із людьми регулярно, а не тільки тоді, коли просить підтримки.
На запитання, коли медіа варто запускати спільноту, відповідь була короткою:
“Вчора.”
Тарас Прокопишин, співзасновник та CEO The Ukrainians Media
Платіжні сервіси допомагають, але вони не замінюють контакту. The Ukrainians Media проводить онлайн і офлайн-події для своєї спільноти, зокрема книжкові клуби.
“Людям не вистачає контакту. Ми маємо багато сайтів, багато диджитал-контактів, але ця людська взаємодія – побачити, поговорити, поспілкуватися, попереживати разом і поділитися бідами чи перемогами – працює найкраще.”
Тарас Прокопишин, співзасновник та CEO The Ukrainians Media
Окремо: план на зиму має бути не тільки про техніку
Підготовка до зими для різних редакцій виглядає по-різному. The Ukrainians Media працює між Львовом і Києвом. Команда пам’ятає початок повномасштабного вторгнення, коли львівський офіс став прихистком для друзів і колег із Києва та інших міст: там можна було переночувати, прийняти душ і тимчасово залишитися. Тепер редакція знову думає, як підтримати людей у разі складної зими.
“Межівський меридіан” працює з різних міст Дніпропетровщини. Редакція отримала дві зарядні станції в межах екстреної підтримки, і це допоможе верстати газету під час відключень. Але техніка не закриває всіх питань. Для редакції важливо розуміти, що буде з Межовою, як довго триватиме війна, як облаштуються люди, які виїхали, і чи залишаться вони читачами.
Команда “На межі” не може виїхати далеко від своїх громад, бо тоді втратить головну перевагу – присутність на місці.
“Ми цінні тим, що ми на місці.”
Олександр Соломко, CEO медіа “На межі”
Редакція уже орендувала приміщення в безпечнішій локації як резерв. Звідти команда зможе працювати й швидко виїжджати до громад. Серед потреб залишаються зарядні станції, сонячні станції й дрова.
Dnipro.media також готується до складного сезону. У команді є жінки з маленькими дітьми, не всі готові виїжджати, після обстрілу в офісі пошкоджене вікно. Редакція зібрала екстрені контакти, закупила частину зарядних станцій, але їх не вистачає. Якщо команда більше працюватиме з дому, треба думати не лише про офіс, а й про можливість журналістів працювати зі своїх квартир.
“Чесно кажу, ми не готові.”
Анна Матвієнко, CEO та SEO-фахівчиня Dnipro.media
