Проєкт «План Б» став справжнім рятівним колом для низки українських локальних та регіональних медіа, які, попри війну, продовжують працювати в надскладних умовах.
Ми вже розповідали про «Ворсклу», «Наше слово», «МИГ», zi.ua, «Волноваху.City» та «Бахмут IN.UA». Сьогодні — історії видань із Мирнограда та Полтави.
Мирноградська газета «Рідне місто»: вижити і залишатись потрібними
Газета «Рідне місто» виходить із 1998 року. До повномасштабного вторгнення це було успішне друковане медіа з накладом 6 тисяч примірників. Після повномасштабного вторгнення видання стало чи не єдиним друкованим медіа Донеччині, що мало вирішальне значення для місцевої громади.
«Ми не маємо морального права зупинити газету, навіть якщо працюємо без зарплат», — каже Максим Забеля, головний редактор видання.
Обстріли, релокація й нові читачі
У 2024 році ситуація для видання стала критичною: лінія фронту впритул наблизилася до Мирнограда, приміщення редакції двічі обстрілювали, а місто залишилось без комунікацій. Редакція була змушена релокуватись, як і більшість її читачів.
Справжнім викликом стала логістика: як доставити газету тим, хто залишився в місті без світла і зв’язку, і водночас як підтримувати зв’язок із релокованими підписниками по всій Україні.
Завдяки контактній базі вдалося налагодити доставку в хаби для ВПО в Полтавській, Дніпропетровській та Кіровоградській областях. Люди отримують газету через волонтерів або в місцях проживання переселенців. У кожному хабі вдалося знайти людину, яка на місці взяла на себе поширення газети: редакція розсилає наклад на імена цих людей, а далі вже справа за ними. Ті ж, хто лишився в місті (а це, за різними підрахунками, 3,5–7 тисяч мешканців), — переважно літні люди. Газету їм доставляють через волонтерів із гумантірною допомогою.
Щоби зрозуміти, які теми цікаві читачам, редакція провела опитування. Й таким чином вийшла на два тематичні кола двох своїх авдиторій.
Два фронти роботи — дві авдиторії
Редакція створює два типи контенту:
- для тих, хто залишився в зоні бойових дій: евакуація, адреси служб допомоги, виживання;
- для переселенців: компенсації, житло, бізнес-гранти, адаптація.
«Рідне місто» стало для багатьох єдиним джерелом життєво важливої інформації. «Газета — це вже не просто медіа, це інструмент порятунку», — каже Максим Забеля.
Це накладає й велику відповідальність. Журналісти працюють зі своєю авдиторію вже майже 30 років і знають чи не кожного підписника. «Вони приходили до нас в редакцію, вони спілкувалися з нашими журналістами. Багато хто з них ставав героями наших розповідей і публікацій», — розповідає головний редактор. Це відчуття відповідальності й не дало опустити руки і змусило шукати фінансування, коли ситуація стала геть складною.
Фінансові виклики і підтримка «Плану Б»
До війни редакція була фінансово стабільною. Але після втрати реклами, підписки та доступу до Укрпошти (відділення у громаді закрилися) ситуація стала критичною.
У 2025 році команда працювала без зарплат, а останні кошти йшли на друк. Саме тоді підтримка від програми «План Б» виявилася рятівною. Завдяки грантовим коштам редакція змогла протриматись кілька критичних місяців, зберегти видання і зв’язок із читачами.
Раніше редакція не бачила потреби виходити за межі друкованого формату: всі сили були зосереджені на виготовленні якісного друкованого видання. Тепер же, з огляду на територіальну розгалуженість читацької авдиторії, команда думає про запуск сайту.
«Ми наразі шукаємо грантову підтримку на запуск власного сайту. Це один із тих викликів, над яким ми наразі працюємо», — додає Максим Забеля.
Тут стали в пригоді моделі онлайн-розвитку, про які йшлося на Всесвітньому Медійному Конгресі у Кракові.
Читайте також: Голос українських медіа має значення. Про АНРВУ та нагороду Golden Pen of Freedom 2025
Журналістка видання Нонна Кириченко відвідала цей захід разом із низкою колег завдяки програмі «Сильніші Разом». До речі, редакція «Рідного міста» — у числі 22 видань, які отримають інституційну підтримку (за напрямом «Фінансова та організаційна стійкість» програми «Сильніші Разом: Медіа та Демократія»).
«В сучасному світі невпинно зростає роль ШІ. І на Конгресі було багато корисних і цікавих панелей, будемо в редакції шукати можливість активного використання новітніх технологій», — каже журналістка.
«Полтавська хвиля»: шляхи розвитку в нових реаліях
Редакція медіа «Полтавська хвиля» також долучилась до «Плану Б». Їхня історія — про адаптацію, навчання і стратегічне мислення під час змін.
Фінансова криза і переосмислення
«Після призупинення підтримки USAID багато донорських потоків просто зникли. Ми починаємо все з нуля», — каже Віталій Улибін, головний редактор видання.
Команда «Полтавської хвилі» шукає баланс між грантами й самозабезпеченням: розвиває рекламу, будує спільноту, пріоритизує діджитал-напрям.
У штаті — 15 людей, які працюють над:
- новинами;
- довгочитами;
- відео;
- розслідуваннями.
«Наша сила — це історії, тож довгі тексти з людським обличчям — один із основних пріоритетів», — каже Віталій Улибін.
Ставка на контент і місію
Особливу увагу команда приділяє контенту про деокупацію та ідентичність: повернення регіональної історії, культури, спростування імперських та радянських міфів.
Окремим вектором стала робота з молодими кадрами: редакція запустила власну медіашколу і вже набрала нових журналістів із-поміж її випускників.
«Наразі ми працюємо над створенням відділу розслідувань. Кваліфікованих кадрів немає. Потрібно шукати вмотивованих і навчати з нуля. Це гра вдовгу, але ми розуміємо її пріоритетність і потребу у довгостроковій перспективі, тож впряглися у цей віз і тягнем», — розповідає Віталій.
Серед планів на майбутнє не лише запуск відділу розслідувань, а й розвиток тревел-проєкту про українських крафтярів, виробників і фермерів, які розбудовують свій бізнес і повертають життя в село: «Прийшов час ламати стереотипи, показувати і масштабувати успішні досвіди. Для нас це одна зі складових нашої місії».
В цьому контексті редакція робить ставку й на розвиток власної платформи. Журналістка видання Валерія Литвин, як і Нонна Кириченко з «Рідного краю», відвідала Всесвітній Медійний Конгрес і винесла чимало корисного в роботі.
Читайте також: Разом — це сила і відповідальність водночас. Українські медійниці поділилися думками про «Золоте Перо Свободи»
«Найбільше запамʼяталися практичні поради щодо персоналізації контенту і нові підходи до реклами. Найцінніший мій висновок — інвестувати потрібно у власну платформу. Тож я вже готую план і пріоритизую задачі, які допоможуть “Полтавській хвилі” розвинути сайт і зробити його ще зручнішим для читачів», — каже Валерія Литвин.
***
Тож «План Б» виявився не лише невідкладною підтримкою під час кризи, а й платформою для подальшого зростання. Обидві редакції — «Рідне місто» і «Полтавська хвиля» — демонструють, що попри війну, фінансові труднощі і втрату звичних моделей, українські локальні медіа можуть адаптуватися, виживати й навіть рости.
Програма «План Б» стала не просто допомогою — це була точка опори в період, коли все інше хиталося. І ці історії — про силу журналістики, яка тримається не лише на бюджетах, а на довірі, взаємозв’язку і справжній потребі суспільства.
Нагадаємо: проєкт «План Б» АНРВУ реалізує у співпраці з норвезьким партнером — Amedia Foundation.
Інстаграм
Підписуйтесь, аби отримувати щотижневу розсилку від АНРВУ на свою електронну пошту
