«Золоте Перо Свободи 2025» — Україні.
На церемонії вручення Golden Pen of Freedom Award 2025 незалежна преса України отримала головну журналістську нагороду світу. Від імені всієї медіаспільноти її прийняли Оксана Бровко (АНРВУ) та Олексій Погорєлов (УАМБ).
«Ця нагорода — не для полиці. Вона має стати першим експонатом Музею Незалежної Преси, який ми маємо створити разом — як простір пам’яті, опору і гідності», — прокоментувала Оксана Бровко.
Українські медійниці, присутні на Всесвітньому Медійному Конгресі у Кракові, відзначили не лише емоційну вагу моменту, а й визнання, на яке чекала українська журналістика.
«Ми побачили — світ нас чує. І бачить не лише жах війни, а й силу незалежного слова в Україні», — коментують учасниці.
Далі — кожна з медійниць поділилася своїми відчуттями та переживаннями, коли виходили на сцену Всесвітнього Медійного Конгресу й тримали в руках цю почесну відзнаку.
Анна Овчаренко, «Точка сходу», (Донецьк/ Луганськ)
— Відчуття гордості за українську журналістику, яку бачать та відзначають у всьому світі. Це символ свободи та вектор, який дає сили рухатися далі всупереч всім перепонам. Відчула, що все що ми робимо, недарма. Це те, що мотивує продовжувати роботу та робити її все краще та краще. Golden Pen of Freedom Award — відзнака, яка формує розуміння у всього світу про українські медіа та їхній вклад у розвиток незалежної журналістики!
Валерія Литвин, «Полтавська хвиля» (Полтава)
— Тримаючи в руках цю відзнаку, я згадувала своїх сміливих колег, які висвітлюють російські злочини і працюють на фронті. А також тих, хто вже ніколи не зможе прийняти нагороду. Бути голосом правди в Україні сьогодні небезпечно, але є речі, цінніші за безпеку – незалежність і справедливість.
Віталія Шаповал, «Ранкове місто» (Кропивницький)
— Тримаючи в руках нагороду Golden Pen of Freedom Award відчуваєш неймовірну гордість. Дуже надихаєшся. Робота журналіста важлива — вона не залишається непоміченою. Є стимул рости та розвиватися.
Леся Лазоренко, «Кременчуцький Телеграф» (Кременчук)
— Для мене — це визнання мужності українських журналістів, які працюють під обстрілами, ризикуючи життям заради правди. Коли тримала цю нагороду в руках, відчула не тріумф, а біль і гордість водночас — за тих, хто не зламався у війні. Це символ незламного голосу України, який чує світ.
Ліза Жарких, «Вгору» (Херсон)
— Відчуваю гордість від того, що дотична до журналістики. Це ще одна згадка про те, у яких умовах працюють українські журналісти та чому їх робота, особливо у прифронтових регіонах, цінна.
Людмила Сороковська, «Гривна» (Херсон)
— Golden Pen of Freedom Award для мене — нагадування, що наша зброя — це слово і що правда важлива. Відразу відчуваєш, що нас чують, і це дає сили для подальшої роботи.
Марина Осіпова, «Вісник Ч», (Чернігів)
— Тримати цю нагороду почесно і щемливо до мурах. Але разом з тим дещо незручно. І це не через її вагу. Адже завжди здається, що робиш недостатньо.
Марія Мороз, «Український свідок» (Київ)
— Такі історії, як ця нагорода дають відчуття, що, попри всі проблеми — ми не одні у всьому цьому. І це дуже підтримуюче відчуття.
Наталія Бурлаку, RIA Media, «20 хвилин» (Тернопіль):
— Бентежно… Нагорода належить усім українським редакціям і журналістам, які щодня обирають працювати в умовах війни, обмежених ресурсів і постійного ризику. Тим, хто, попри втому, тиск і загрози, продовжує документувати факти, перевіряти джерела, викривати корупцію, розповідати історії людей. Бути частиною цієї медіаспільноти — надзвичайна відповідальність та гордість!
Наталія Пахайчук, Район.in.ua (Луцьк)
— Момент вручення нагороди, був і приємний і сумний одночасно. Приємний, бо в цьому символічному жесті виражена солідарність професійної спільноти всього світу, а сумно, бо ніхто з українських журналістів не мріяв висвітлювати війну в себе вдома. Та попри всі виклики, українські редакції демонструють сьогодні професійність і стійкість, як і весь український народ.
Нонна Кириченко, «Рідне місто», (Мирноград)
— Тримати таку високу нагороду в руках дуже щемливо і водночас доволі відповідально. А ще так приємно відчувати себе причетною до згуртованої команди українських журналістів — професійних і завзятих, сміливих і волелюбних, незламних і непереможних!
Олена Копиця, «Ого» (Рівне)
— Для мене ця нагорода — це визнання нашої правди, нашої боротьби, нашої фаховості. А також розуміння, що наша праця і відданість потрібні не лише Україні, але й демократичному світу.
Ольга Нікітюк, «Чернігівська Медіа Група» (Чернігів)
— Коли стояли на сцені — відчувала радість, яка щемить серце до сліз. Ця нагорода підкреслює важливість журналістики як інструменту боротьби за свободу та справедливість. Нас чують, нас бачать, нам вірять!
Тетяна Цирульник, «Kolo.News» (Полтава)
— Golden Pen of Freedom Award — це про відчуття єдності й підтримки світової журналістської спільноти, без якої українським медійникам було б дуже важко протистояти російській пропагандистській потворі. «Золоте Перо Свободи» — свідчить про те, що фейки не пройдуть, і відповідь на питання: хто агресор, а хто захищає рідну землю — очевидна для усього медійного світу.
Юлія Котляр, «Одеське життя» (Одеса)
— Для мене це велика відповідальність. Бо на Конгресі я, у першу чергу, представляла своє видання «Одеське Життя» і тримала «Золоте Перо Свободи» за всю свою редакцію. Це відзнака нашої спільної роботи, і без моєї команди цього хвилюючого моменту не було б.
Нагорода Golden Pen of Freedom Award 2025 стала поштовхом для започаткування ініціативи створення Музею Незалежної Преси — фізичного й цифрового простору, де буде зібрано історії, свідчення, публікації та пам’ять про журналістів, які говорять правду в найтемніші часи.
Разом — до перемоги.
***
Проєкт Сильніші Разом в Україні запустила Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) у партнерстві з Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) та Норвезькою асоціацією медіа (MBL) за підтримки Норвегії.
Читайте також:
Церемонія вручення Golden Pen of Freedom Award 2025: виступ Оксани Бровкo
Голос українських медіа має значення. Про АНРВУ та нагороду Golden Pen of Freedom 2025
