16:58 Новини, Проєкти

«Мовчати — неможливо»: Оксана Бровко про те, що означає Golden Pen of Freedom Award 2025 для українських медіа

Нині незалежна регіональна журналістика в Україні — не лише про новини. А про щоденну боротьбу за правду, стійкість у кризах і здатність забезпечувати свою авдиторію правдивою, точною і перевіреною інформацією, там, де важко навіть просто вижити.

Отримання Golden Pen of Freedom Award 2025 на Всесвітньому Медійному Конгресі у Кракові стало символом міжнародного визнання роботи українських медійників. Але головне, воно ще раз нагадало: у надскладних реаліях журналісти не просто продовжують працювати, вони змінюють уявлення про свою професію під час війни.

Про те, як змінюється роль незалежної преси, що допомагає редакціям триматися, і що означає ця нагорода для Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» — у розмові з директоркою АНРВУ Оксаною Бровко, яка урочисто і прийняла нагороду під час відкриття World News Media Congress.

Про те, як це відбувалося, читайте: Стійкість під обстрілами: українську незалежну пресу відзначили нагородою Golden Pen of Freedom Award 2025

Цьогорічне визнання є символом стійкості та незламності української журналістики в умовах повномасштабної війни. У своєму рішенні WAN-IFRA наголосила, що українські медійники «виявили непохитну відданість свободі преси у винятково драматичні часи», а Оксана Бровко, як лідерка однієї з ключових медіаасоціацій в Україні, зробила надзвичайно багато для підтримки своїх колег під час війни.

Виступ Оксани Бровко на Конгресі, після якого весь зал вибухнув оваціями, можна переглянути ТУТ. 

Робота українських регіональних медіа нині — це щоденна адаптація до нових викликів і боротьба за право говорити правду. Отримання міжнародної нагороди Golden Pen of Freedom 2025 є важливою оцінкою роботи всієї української медіаспільноти.

Більше, про те, що це означає та як змінилася роль незалежної преси під час повномасштабної війни, з якими викликами стикаються редакції щодня і що допомагає нам триматися — у короткому інтерв’ю з директоркою АНРВУ Оксаною Бровко.

Що для Вас особисто означає ця нагорода і наскільки важливо отримувати її саме Асоціації?

— Найперше, це визнання всіх українських медійниць і медійників, які продовжують працювати в умовах війни. Вони передають правду, незалежно від того, як близько розташовані їхні медіа до лінії фронту, адже насправді в нашій країні немає безпечного місця. Ця нагорода для всіх нас, це — свідчення того, що світ таки бачить нашу боротьбу, хоч іноді здається, що акценти уваги зміщуються від війни в Україні. Для мене ж особисто — це ще й обов’язок триматися далі, допомагаючи українським незалежним редакціям.

Для Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» Golgen Pen of Freedom символізує в першу чергу роль регіональної журналістики в тому, що свобода слова в країні з війною не зникла. Це ще одна нагода згадати про те, що саме завдяки локальним медіа місцеві громади мають доступ до правди. 

Яка редакція спала на думку під час отримання нагороди? Про кого хочеться зараз говорити найбільше?

— Одразу було багато емоцій та відчуттів. З одного боку — це сум за загиблими медійниками, які вже не побачать нашу перемогу. З іншого боку — думки про нелегку роботу маленьких редакцій, які видають друковані медіа. На прифронтових територіях їхня роль зараз максимально важлива, така робота — про справжні цінності та роль журналістики, що не просто інформує, а рятує життя. Не можу виокремити якийсь один конкретний колектив, проте ось такий зібраний образ стійкості команд якраз і сформувався.

Чим найбільше пишаєтесь за ці роки повномасштабної війни в роботі Асоціації? Які проєкти були найбільш вдалими?

— Пишаюся тим, що жодна редакція, яка хотіла працювати, не залишилися без підтримки. Вдалося допомагати кожному вмотивованому медіа, незалежно від умов, у яких вони перебували. Найбільше надихає, що українські регіональні видання не зламалися, не лише існують, а й розвиваються. Завдяки цьому в Україні поки немає значної новинної пустелі, яка могла б бути, зважаючи на умови, у яких ми опинилися та працюємо. 

А якщо ми говоримо про найбільші виклики, то які саме?

— Мабуть, це був початок повномасштабної війни, коли найгостріше стояло питання — швидко вийти із шокового та стресового стану. Адже попри те, що ми готувалися, розробляли план дій, знали перед початком війни, як діяти і що роботи, зібратися було не так просто. Ніхто з нас не народжений для війни, ніхто не міг спокійно психологічно сприйняти втрати, біль, розпач, вимушену релокацію. Викликом для всіх нас було швидко підвестися, зібратися та почати ефективно роботи те, що можемо найкраще — для своєї країни, для захисту правди, добра і справедливості.

З цього всього вимальовується образ стійкості українських медіа. Який він у Вашому розумінні — роботі під обстрілами, зростанні чи реалізації нових проєктів?

— Стійкість — це коли в умовах посиленої оптимізації роботи (коли один редактор — і журналіст, і оператор, і водій) медійники продовжують працювати. Газета виходить, навіть під обстрілами, незважаючи на брак людей та психологічне виснаження команди. Стійкість — це коли під час масованих обстрілів ти біжиш не в укриття, а — інформувати та документувати. Незламність — коли не завдяки, а попри все.

Наскільки великою та сильною є підтримка партнерів протягом цих років? Які зараз тенденції?

— Саме підтримка наших міжнародних партнерів допомогла редакціям підвестися. Без цієї допомоги вижити було б надзвичайно складно — і професійно, і морально, і фінансово. Такі комунікації, співпраці та партнерства дають сили рухатися далі, попри те, як змінюється ситуація в самій країні. І це не лише про фінансову допомогу, а й про дружню підтримку. 

Війна — це страшна криза, але в той самий час це — і великі можливості: нагода віднайти нових друзів, побудувати нові партнерські взаємовідносини. Зараз маємо велике коло підтримки, завдяки якому робимо українську журналістику більш стійкою, міцною та професійною. 

Чи можна сказати, що війна стала точкою росту для регіональних редакцій в Україні? Адже з’явилося багато можливостей для навчання, обміну досвідом.

— Звісно, з війною додалися і можливості професійних змін та зростання для багатьох медіа. Хтось зробив діджитал-трансформацію сайтів, хтось активно освоює ШІ, хтось запускає нові бізнес-моделі. Завдяки тому, що до України наразі прикута увага багатьох інших країн, це допомагає не лише виживати, а й розвиватися. 

Асоціація підтримує понад 150 регіональних медіа по всій країні. Чи відчуваєте професійну солідарність колег із регіонів? Якою є сила нашої єдності, чи такою ж незламною? 

— Така відкритість на українському медійному ринку є добре помітною. Наші учасники Асоціації та партнери з готовністю обмінюються досвідом, ідеями. За нашими підрахунками, Асоціації вдалося залучити до різних медіакомпаній понад тисячу співробітників різних редакцій. Уявіть лишень, яке це міцне та дружнє журналістське ком’юніті. 

Що в планах на поточний рік? Адже нагорода Golgen Pen of Freedom — це не лише про минуле, а й про майбутнє? Куди рухатися, аби зберегти нашу стійкість?

— У першу чергу, наша основна ціль — подальша підтримка українських незалежних регіональних медіа. Аби дати можливість вистояти та забезпечувати суспільство перевіреною та правдивою інформацією. 

На найближчі три роки ми робимо особливий акцент на тривалу інституційну підтримку редакцій, на розвиток розслідувальної журналістики в регіональних медіа та підтримку жіночого лідерства в медіа. Це наші пріоритети, у яких ми вбачаємо велику цінність.

Наприкінець, що хотіли б сказати також світовій спільноті після отримання цієї нагороди для українських медіа?

— Коли живеш та працюєш у відносно безпечних умовах, то не звертаєш у ваги на важливі ціннісні речі, які завжди мав. Війна в Україні показала кожному з нас, що свобода — це не те, що передається у спадок, це не те, що ти отримуєш від народження, це не те, що падає тобі з неба. Свободу потрібно виборювати щодня, кожним словом, кожним вибором, іноді — ціною власного життя. Хотілося б, щоб це ще раз прозвучало для всіх колег, як яскрава ілюстрація того, чому ми, українські медійники, продовжуємо працювати. І зараз нам, як ніколи, потрібна підтримка та солідарні професійні незалежні голоси міжнародних медіа. 

Водночас українським колегам зичу зберегти нашу єдність. Найбільш важко — коли ти почуваєшся самотнім. Але коли відчуваєш надійне дружнє плече — ти можеш спокійно йти вперед. Наша команда — з великими регіональними та маленькими локальними медіа, з друкованими газетами та інформаційними сайтами. Ми чуємо кожну редакцію. Ваш голос  — це про свободу для всіх українців. Пам’ятайте, що ви — не самі. Ми — поруч. 

***

Проєкт Сильніші Разом в Україні запустила Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) у партнерстві з Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) та Норвезькою асоціацією медіа (MBL) за підтримки Норвегії.

Visited 170 times, 1 visit(s) today

Close