У сучасних умовах журналістам дедалі важче зберігати баланс між роботою та особистим життям. Постійний тиск дедлайнів, робота з чутливими темами та необхідність швидко реагувати на події створюють високий рівень стресу часто призводять до вигорання. Як медійникам залишатися в ресурсі та не втрачати професійну мотивацію? Відповіді на ці питання шукали учасники безпекового психологічного тренінгу, який організувала Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» спільно із партнерами в рамках XIII Медійного Конгресу.
Психолог, психотерапевт, травмотерапевт Центру психічного здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія» Павло Горбенко спеціально для АНРВУ поділився порадами, як знайти гармонію між роботою та особистими потребами, не «втопитися» в чужих емоціях і підтримувати енергію для довгострокової роботи в цій непростій професії.
Якщо журналіст хоче залишитися у професії, він повинен розуміти, що це — забіг на довгу дистанцію. Як і на початку війни, усі сподівалися, що це буде спринт, але так не сталося. Тож працюючи, потрібно бути натренованим, як у спорті, вважає він.
— Вигорання — це лише наслідок певних дій, але причина — спосіб життя. Тому треба зрозуміти: недобре, коли ти не відпочиваєш, працюєш без вихідних, маєш недостатньо сну. Цю свою «шкідливу звичку» треба усвідомити, щоб починати щось змінювати, — продовжує він.
Є медійники, які так давно живуть у такому шаленому ритмі, що вже не можуть зупинитися та й не вірять у те, що реально робити інакше. Що в такому випадку?
— Варто починати з мінімальних кроків: встановити правило — не приймати дзвінки чи повідомлення після певної години, запланувати час на прогулянку щодня, дозволити собі один день прокидатися без будильника. І до цього можна потім додавати, — пропонує психолог. — Важливо, аби в журналіста, як і в будь-якого іншого спеціаліста, був час, зарезервований для себе. Тобто навіть не для сім’ї, інших людей, а саме для себе, щоб поповнити запаси енергії, розслабитися тощо. Є також різні фізичні вправи (спорт, медитація, йога), які допомагають сконцентруватися на собі, зняти напруження. Якщо геть нічого не рятує — зовсім не соромно звернутися до психолога. Він може чесно сказати, чи все добре у вас на даному етапі життя.
Медійники працюють із великою кількістю людей та часто стикаються із людським болем, переживаннями. Як не «втопитися» у вирі чужих емоцій та страждань? Особливо, коли доводиться працювати із чутливими темами.
— Внутрішній контейнер буде переповнений рано чи пізно. Як ви ходите на профілактичний огляд до лікаря, так само можете ходити на консультацію до психолога. Звісно, його можуть замінити колеги, друзі, але і в них — власний контейнер, який потрібно «чистити». Деколи виговоритися — це вже перший крок до розв’язання проблеми. Для тих колег, які спілкуються з людьми, які пережили травму чи готують матеріали із зони бойових дій, важливо пропрацьовувати це із психологом, який і є на межі розмови із другом та психіатром, — говорить Павло.
Чи є загалом запас часу, коли людина може бути в певній професії. Скільки років треба, аби почуватися в ресурсі?
— Якщо не змінювати сферу зайнятості, то потрібно змінювати щось всередині неї. Приміром, напрямки діяльності, посади, відвідувати навчання. Тобто постійно має бути рух, аби не застигати в одному потоці. Перемикання — це помічний фактор для протидії вигорання, — наголошує спеціаліст.
«Свіжий погляд», нові професійні виклики — це підживлює. Рано чи пізно настає момент, коли фахівець має стати вчителем та передати свій досвід іншим.
Великою складністю для багатьох медіаменеджерів часто є помітити певні симптоми, які сигналізують про «застій», виснаження працівників. Але щоб вчасно зреагувати і самому при цьому залишатися в ресурсі, перш за все, можна піти методом планування — раз на який період часу робити розмову тет-а-тет зі своїм працівником, аби оцінити загальний психологічний стан, що потрібно змінити і які організаційні моменти можуть бути втілені для покращення. Можна періодично робити «стратегічні планування», тобто відпочинок разом.
— Це варто робити, щоб не було скляної стіни між керівником та підлеглим. Якщо дехто з працівників всього себе віддає роботі, деколи і йому варто сказати: «Стоп», адже рано чи пізно його ресурси вичерпаються. Деколи ліпше пригальмувати з показниками чи нормами, аби зберегти спеціаліста. Ну й останнє, що має сенс, — це власний приклад. Так чи інакше підлеглі будуть наслідувати свого керівника. Якщо він живе на роботі, то інші також копіюватимуть таку модель поведінки. Це буде такий зразок поведінки, який будуть повторювати свідомо чи несвідомо, — говорить Павло Горбенко.
Також експерт рекомендує для колективів мати певні символічні опори, за які можна триматися.
— Завжди треба пам’ятати про сенси, для чого ми це робимо, який результат (і тут мова не про гроші, а про соціальну значущість). Придумайте власні групові ритуали, які допоможуть вирізнити вас з-поміж інших колективів, підвищити професійну стійкість. Адже люди потребують того, аби відчувати себе частиною певною групи, — наголошує Павло.
Для зручності — подамо кілька узагальнених ознак, які допоможуть зрозуміти, що з вами «щось не так», є моменти, які можуть вказувати на вигорання.
5 ключових симптомів вигорання:
- Втома, виснаження, зміни ваги; поганий сон, погіршення стану здоров’я.
- Брак емоцій; песимізм; черствість у роботі та особистому житті; байдужість; психологічна втома; безпорадність та безнадійність, агресивність, дратівливість; тривога, почуття занепокоєння, почуття провини, втрата ідеалів, надій чи перспектив, почуття самотності/ізоляції.
- Бажання відпочити під час роботи; байдужість до їжі; вживання алкоголю, нікотину, ліків; уникнення фізичного навантаження; нещасні випадки — падіння, травми, аварії та ін.; імпульсивна поведінка; ажитація, млявість; постійні запізнення, пропуски роботи.
- Формальне виконання роботи, надання переваги стандартам та шаблонам, а не творчому підходу, зниження інтересу до нових теорій та ідей, альтернативних підходів у розв’язання проблем, порушення пам’яті, уваги, нездатність зосередитися; нудьга, апатія, байдужість чи негативне ставлення до новацій; відмова від участі в експериментах, тренінгах, освітніх програмах, підвищення кваліфікації.
- Зниження соціальної активності, інтересу до відпочинку, хобі, обмеження соціальних контактів до кола робочої комунікації; збіднення стосунків на роботі та вдома, нерозуміння інших та іншими, почуття браку підтримки з боку сім’ї, друзів, колег.
Що треба робити на рівні організації:
— створення здорового робочого оточення (політика підтримки співробітників з урахуванням відпочинку та відновлення; чіткий робочий графік, наявність перерв для відпочинку; відстеження понаднормової роботи; уникнення негативної критики та конфліктів; обговорення та узгодження цінностей працівників та організації; сприяння професійному зростанню персоналу; демократичний стиль управління);
— увага до потенційних стресів співробітників, пов’язаних із роботою (чіткий та часто оновлюваний опис роботи; співробітникам зрозумілі їх функції та завдання; чітка система управління та зв’язку; постійна оцінка потенційних джерел стресу; рівномірний розподіл відповідальності; система заходів з ефективного копінгу стресу (наприклад, зустрічі-брифінги для команди, зустрічі з обговорення поточних справ, інтервізії / супервізії та ін.); домовленість у команді про вирішення ситуацій, коли певний вид роботи стає для когось із працівників непідйомним);
— підготовка персоналу до роботи зі складними клієнтами і ситуаціями (надання персоналу адекватного навчання з питань безпеки та захисту від стресу на роботі; інформувати з питань виявлення стресу та методів управління стресом; надання базових знань про проблеми та світогляд постраждалого населення, про культурні особливості);
— забезпечення доступу співробітників до медичної та соціально-психологічної підтримки.
Для профілактики та подолання вигорання на індивідуальному рівні фахівцю необхідно:
— докласти зусиль для того, щоб виділити собі час на відпочинок (сон, відпочинок у вихідні, звичні улюблені заняття, хобі, просто «потупити»;
— найти для себе ресурси (особливі «приємності», які надають почуття радості та задоволення — музика, читання, перегляд фільмів, прогулянка тощо) та користуватися ними;
— зайнятися спортом, танцями, релаксацією, дихальною гімнастикою, йогою, медитацією, зробити масаж;
— звертатись за підтримкою до близьких, друзів, людей, з якими можна обговорити різні речі;
— говорити про свої почуття, проявляти їх.
Сподіваємось, ця стаття буда корисною для вас. Зберігайте поради та обов’язково втілюйте їх у життя. А згодом ми розкажемо про те, як навчити себе планувати свій день, щоб почуватися дієвим та ефективним, не лише віддавати світові себе, а й отримувати енергію взамін.
Підписуйтесь, аби бути в курсі подій та можливостей:
Фейсбук
Тренінг організувала «Асоціація незалежні регіональні видавці України» за підтримки EU4IM, він був частиною програми підтримки «Голоси України» (Voices of Ukraine), яку координує Європейський центр свободи преси та медіа (European Centre for Press and Media Freedom). «Голоси України» (Voices of Ukraine) реалізується у межах Ініціативи Ганни Арендт (Hannah-Arendt-Initiative) і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини (German Federal Foreign Office).
