У листопаді в прокат вийшов український авторський фільм про медійників — «Редакція». Саме в ньому закарбувався мирний Херсон, за яким так сумують місцеві.
Зйомки фільму були завершені незадовго до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Стрічку знімали не просто в Херсоні та на Херсонщині, а в редакції наших колег — «Гривна».
Режисером й співавтором сценарію фільму виступив Роман Бондарчук, відомий своїми стрічками – «Вулкан» й «Українські шерифи», також присвяченим українському півдню. Також Бондарчук є артдиректором фестивалю Docudays UA.
Ймовірно, що режисер Роман Бондарчук був одним з тих, хто востаннє зафільмував тоді ще вільні, а нині окуповані Олешківські піски. Також йому вдалося показати довоєнне життя медіа, міста та регіону.
Ті, кому вдалося побачити фільм у кінотеатрах, мають суперечливі думки. Чому? Про це далі. Спеціально для Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» працівники херсонської газети «Гривна», а також режисер поділилися своїми бачення щодо стрічки. Також ми дізналися, що на думці в автора та чи буде продовження.
Про що фільм
Сюжет стрічки розгортається у південному містечку на Херсонщині. Науковець природничого музею Юра стає свідком навмисного підпалу лісу. Прагнучи розповісти правду про лісові пожежі, він починає працювати в редакції місцевої газети. Однак натомість опиняється у вирі фейкових новин і корупційних схем. Адже на носі вибори мера, і головний кандидат роздає передвиборчі обіцянки попри те, що перебуває в комі. Працівник музею Юра намагається сфотографувати рідкісного ховраха в Олешківських пісках. Це допоможе зберегти природне середовище від бізнесменів, які займаються вирубкою лісів. Натомість Юрій стає свідком пожежі в лісі та поспішає донести побачене в місцеву херсонську газету.
Головний редактор вислуховує його та вирішує не втручатись, а ще — призначає Юру SMM-ником газети й відкриває доступ до Facebook. Так починається Одіссея в химерний світ політичних замовлень, знецінення журналістських стандартів та популізму. Протягом фільму герой має вибір — на якому боці йому бути — правди чи багатства.
Як зазначає режисер Роман Бондарчук, кожен журналіст має вибір — як працювати, як заробляти гроші.
— Мені знайомі медійники, які не публікували, а продавали свої розслідування фігурантам розслідувань, аби ті не виходили. На жаль, така практика є. Останні вибори в Херсоні, приміром, минули не у змаганнях кандидатів та програм, а хто ліпше станцює перед виборцями. Те, що у світі дезінформація продовжує швидко ширитися та впливати на людей, як на мене, стало вартим фільму,— пояснює Роман.
Чому херсонська редакція
Вам, мабуть, цікаво, чому для зйомок вибрали саме херсонську редакцію. Усе відбувалося до повномасштабної війни. Як розповів спеціально для АНРВУ засновник медіа Михайло Новицький, ідея співпраці зародилася у 2020-му. Зйомки ж відбувалися у 2021-му.
Зйомки тривали понад 40 днів.
— Я добре знаю режисера Романа Бондарчука. Він колись співпрацював із редакцією як фотограф. Батько Леонід Бондарчук був редактором газети «Гривна». Тому ми знайомі. Ще у 2020-му Роман звертався до мене, радився, — продовжує Михайло Новицький.
Усі редакційні сцени були відзняті у друкарні газети «Гривна», на другому поверсі. Там облаштували кабінет «редактора», оформили назву «Пектораль».
Кілька працівників стали героями фільму.
— Знімалися ми з дружиною, Вікторією Новицькою, редакторкою літературного часопису. Були кастинги. Був відбір. Та навіть невеликий гонорар давали, — посміхаючись додає Михайло.
Це був цікавий досвід, додає редакторка стрічки новин сайту «Гривна» Наталя Ніколенко.
Відеоархів Херсона
— Спробувати себе в ролі актора справжнього фільму – мрія багатьох. Чимало херсонців тоді, у 2021 році, змогли здійснити її завдяки «Редакції» нашого земляка Романа Бондарчука. Адже в масових сценах знімалися звичайні жителі міста. А хіба ми могли навіть подумати, що цей фільм стане відеоархівом тієї Херсонщини, якою вона була перед повномасштабним вторгненням? Вулиці Херсона, порт, Корабельна площа, міст на Острів – усе це мелькає в кінокадрах, залишаючи рану на серці. Бо сьогодні Херсон зовсім не той – у руїнах, розбитий окупантами, — говорить Наталка.
За словами співрозмовниці, прем’єру стрічки вона дивилася зі сльозами й сумом, згадуючи захопливі моменти зйомок у будівлі міської друкарні. Декілька співробітників грали у фільмі себе ж – працівників кіношної редакції «Пектораль».
— Фактично наша минула робота теж зосталася тільки на тих кадрах. Елементарне задоволення – сидіти за своїм робочим столом у редакції – недоступне вже майже три роки. Кабінет, у якому я до війни працювала, розбитий ворожим снарядом у січні 2023 року. Залишається лише дистанційний формат роботи, спогади про щасливе минуле та непохитна віра в те, що ми обов’язково повернемося в мирний Херсон і свою редакцію, — каже Наталка.
Ось такі спогади, думки, надії та сподівання. Михайло Новицький підтверджує, що четвертий поверх редакції, де всі сиділи, був зруйнований ворогом. Натомість друкарня на другому поверсі разом із декораціями — вціліла.
— Ніхто з нас не знав, яке кіно вийде. У всіх нас були лише пазли, ми отримували шматки сценарію. Тому про решту епізодів могли хіба що здогадуватися. Я щиро здивувався, коли побачив результат. Хоча відгуки різні. Дехто з колег вважає сюжет надто гіперболізованим. Приміром, наше медіа — категорична протилежність того, що показано у фільмі. Навіть під час виборів ми так не робили. Ніколи не працювали у погоні за грошима. Навпаки під час виборчої кампанії багатьом політикам відмовляли у публікаціях, якщо ті суперечать редакційним стандартам, — говорить Михайло Новицький.
Для роздумів та рішень
Втім, фільм залишив пам’ять про цілий Херсон, про редакцію, про мирне життя до війни. Тому херсонці плачуть, коли це бачать. На жаль, багато сцен про корупцію та інші моменти перегукуються із реальністю. Тому є над чим подумати, осмислити та зробити висновки, щоб змінюватися, ставати кращими.
«Редакція» має сильний акторський склад. У головній ролі дебютував Дмитро Багненко – журналіст та військовий. Також у фільмі зіграли акторка Римма Зюбіна («Люся інтерн» «Гніздо горлиці»), кінорежисерка Жанна Озірна («Медовий місяць»), драматург Максим Курочкін, актори Андрій Кирильчук («Памфір»), Василь Кухарський («Максим Оса»), Сергій Степанський («Вулкан»), режисер Олександр Шмаль, журналіст Сергій Іванов та інші.
Авторкою сценарію виступила письменниця та сценаристка Алла Тютюнник. Її попередні три сценарії відзначені нагородами національного літературного конкурсу «Коронація слова». Вона також нагороджена Орденом княгині Ольги. Співавторкою сценарію, крім Романа Бондарчука, є Дар’я Аверченко.
Фільм є міжнародним кінопроєктом. Як розповідає Роман Бондарчук, бюджет склав мільйон євро. Це була співпраця України, Чехії, Словаччини та Німеччини. Багато послуг залучали з цих країн. Епілог, наприклад, знімали у Словаччині. Насправді для європейського кіно це — малобюджетний проєкт, наголошує Роман. Також «розкриває карти», чому обрали для зйомок саме Херсон та редакцію газети «Гривна».
— Перш за все, я тут працював фотографом. Мій батько — також. Ми з командою розуміли, що нам потрібне приміщення, у якому можна спокійно працювати. Зупинилися на херсонській друкарні, бо там, окрім редакційного шарму, був ще й гарний краєвид. Нам сподобалося, що принісши сюди нову техніку, вдалося створити образ нового офісу, який фактично внесли у старий інтер’єр. Це — революція із присмаком минулого, — пояснює Роман Боднарчук. — На момент проведення зйомок у друкарні працювали люди. Там були друкарські станки. І це додавало жвавості усім декораціям.
Загалом результатом режисер задоволений. Фільм не орієнтований на масового глядача, він більше для тих, хто може зрозуміти та усвідомити весь задум.
— У фільму гарна міжнародна критика. Його називають «чорна кислотна комедія». Критики всіляко підтримують наше прагнення змінюватися, вдосконалюватися як країна, як суспільство, відмовлятися від панібратства та джинси. В Україні також був тур, ми побували із показом у 13 містах. Після перегляду було спілкування, дискусія з представниками регіональних медіа. Нам вдалося підняти тему саморегуляції, дотримання стандартів, важливості впливу регіональних ЗМІ на атмосферу та життя в умовах обмеженого доступу до інформації, конкуренції з блогерами, інфлюенсерами. Дискусії були надзвичайно цікавими, ми побачили відмінні погляди на проблеми у редакціях Миколаєва та Івано-Франківська, приміром. Думаю, що з цього можна зробити ще один фільм — Редакція 2, — каже Роман.
В українських кінотеатрах триває показ фільму. Невдовзі він може з’явитися на інших кіноплатформах. Коли це буде — стежте за анонсами на сторінці фільму у Фейсбук.
