Безпека журналіста починається задовго до публікації матеріалу. Насправді вона складається з багатьох рішень, які часто залишаються непомітними для авдиторії. Наприклад, як правильно комунікувати з джерелами, що робити після першої погрози, як захистити телефон, чи потрібно фіксувати кожну зустріч і чому мовчання у відповідь на тиск може лише погіршити ситуацію. Про це й не тільки говорив журналіст-розслідувач Михайло Ткач під час воркшопу з фізичної безпеки у межах програми «Сильніші Разом: прозорість і боротьба з корупцією».
Отож, за словами Михайла Ткача, журналіст, який займається розслідуваннями, має бути готовим до того, що спроби перешкодити роботі можуть стати її частиною. Водночас це не означає, що до цього потрібно ставитися як до норми чи просто змиритися.
Чим більше робите — тим сильніший тиск
— Чим краще ви будете це робити, тим більше випадків перешкоджання буде. Якщо ви будете ефективними у своїй діяльності, у будь-якому разі буде стояти мета, щоб ви припинили цю діяльність — ви або редакція, у якій працюєте, — каже він.
Саме тому, наголошує журналіст, про безпеку потрібно думати ще до початку роботи над матеріалом. Насамперед — подбати про юридичний супровід. Практика показує, що навіть очевидні випадки перешкоджання журналістській діяльності не завжди закінчуються швидким розслідуванням чи покаранням винних.
— Навіть якщо є відео нападу на мене чи нашу знімальну групу, доводиться переконувати суд, що я журналіст і що ці люди знали, що я журналіст, — продовжує він.
Наступний важливий елемент безпеки — робота із джерелами. Михайло Ткач переконаний, що журналіст не повинен залежати від одного співрозмовника. Водночас кожне джерело потребує захисту, а тому іноді найкращий спосіб убезпечити людину — взагалі не зустрічатися з нею особисто.
— У мене є велика кількість джерел, з якими я ніколи в житті не бачився. Якщо вас або це джерело можна відстежити, це загроза і для нього, і для вас. Тому ми спілкуємося тільки онлайн, — пояснює Михайло Ткач.
Як спілкуватися із джерелами
За його словами, комунікація із джерелами — це не лише питання зручності, а й питання безпеки. Для цього варто використовувати захищені месенджери — Signal або WhatsApp, увімкнути двофакторну автентифікацію на всіх акаунтах і максимально відмовитися від прив’язки сервісів до номера. Саме це, пояснює журналіст, може стати слабкою ланкою, якщо хтось намагатиметься отримати доступ до ваших акаунтів.
Під час роботи з людьми, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, Михайло Ткач радить виходити з простого правила: насамперед потрібно думати не про швидкість отримання інформації, а про безпеку співрозмовника. Він не рекомендує використовувати Telegram для чутливої комунікації та наголошує, що контакти з джерелом варто мінімізувати настільки, наскільки це можливо.
Журналіст також радить подбати про безпеку власних пристроїв: використовувати надійні паролі, двофакторну автентифікацію та не залишати телефон без належного захисту, щоб ніхто не міг отримати доступ до важливої інформації.
Заявляти про кожну погрозу
Михайло Ткач радить не залишати без уваги жодної погрози, листа чи випадку перешкоджання журналістській діяльності.
— Сто відсотків потрібно реагувати на все. Люди, які не відчувають супротиву, можуть йти далі. Вони мають розуміти, що кожен їхній незаконний крок задокументований. Максимально фіксуйте все, що може стати доказом: зберігайте листування, робіть скриншоти, записуйте телефонні розмови, фотографуйте чи знімайте відео, — наголошує він. — Максимально потрібно збирати всі можливі докази. Захист своїх прав потребує часу. Це не лише написання заяв, а й участь у слідчих діях, допитах, судових засіданнях. Втім, відмовлятися від такого шляху не можна, адже кожна заява створює важливий прецедент. Я поставив собі за мету створювати такі прецеденти. Це не завжди працює, але люди мають бачити, що журналісти готові захищати свої права. Це створює тиск на тих, хто намагається ці права порушувати.
Та навіть спроби залякати журналіста не повинні ставати причиною відмови від роботи над темою, переконаний спікер.
— Будь-яка спроба тиску на мене перетворюється на пальне для моєї роботи. Чим більше вам перешкоджають, тим ближче ви до істини, тим краще ви працюєте і тим важливіша ваша робота для суспільства, — підсумовує він.
Насамкінець можна зробити висновок, що безпека журналіста — це не набір окремих правил, а щоденна система рішень. Вона починається із захисту джерел, уважного ставлення до цифрових інструментів, документування кожного випадку тиску та готовності відстоювати своє право виконувати журналістську роботу. Адже саме ця послідовність, за словами Михайла Ткача, допомагає не лише захистити себе, а й зберегти можливість і надалі робити суспільно важливі розслідування.
Читайте також:
Цифрова безпека чи параноя: як журналістам «замітати» сліди та захищати свої дані
Зловживання у регіонах: нова хвиля розслідувань від 18 редакцій
Записала Наталія Бурлаку
***
Нагадаємо, що програма «Сильніші разом: Медіа та Демократія» реалізується АНРВУ у партнерстві з WAN-IFRA та Норвезькою асоціацією медіа (MBL) за підтримки Норвегії.
