Документування злочинів росіян стало для журналіста головним сенсом професійної діяльності
Продовжуємо розповідати про роботу журналістів та журналісток у прифронтових та прикордонних регіонах. Ми вже публікували розмову з американською журналісткою Заріною Забріскі, яка працює в Херсоні; а також із воєнкором Олександром Качурою, відеографом Владиславом Сафроновим та журналісткою Наталею Білокудрею. Нині розповідаємо про журналіста Сергія Горбатенка.
Сергію 41 рік. Він народився в Бахмуті. В різні роки працював на телебаченні Слов’янська, на Громадському телебачення Донбасу. З осені 2014 року співпрацює з українською службою «Радіо Свобода».
Наразі живе й працює у Краматорську.
— Мій обов’язок — показувати те, що відбувається поблизу фронту. Наслідки російської агресії: страждання людей, смерті людей, смерті дітей, руйнування будинків. Я вбачаю свою місію в тому, щоб максимально довго працювати на своїй рідній донецькій землі і показувати світові воєнні злочини росіян.
Ця позиція — не пафос і не гучні слова. Це робота на передовій, де кожну хвилину життя може обірвати уламок, дрон чи артилерійський удар.
«Всі живі!»
Сергій чітко дотримується безпекових правил. Кожен виїзд обов’язково в обмундируванні: бронежилет, шолом, аптечка, але це не гарантує безпеки.
— 20 листопада 2025 року ми вирушили евакуаційним авто до Лимана, планували забрати людей з кількох адрес. Крім мене в екіпажі були громадянин США з гуманітарної організації Plain Compassion Crisis Response Девон Массер та двоє поліціянтів підрозділу «Білий Янгол». Керував броньованою автівкою волонтер із США.
Перший рейс пройшов без інцидентів, але під час другого російський оператор дрону влаштував засідку. На жаль, вдалу.
— На повороті дороги, під кутом 90 градусів, коли автівка максимально стішилася, над нами з’явився російський FPV-дрон. Він різко злетів і вразив автівку з боку водія.
На кілька секунд було незрозуміло, чи всі живі. Але всі встигли вистрибнути в машини, яка згоріла вщент.
— Волонтер серйозно потерпів — уламки потрапили йому в обличчя та в очі. Я сидів в найдальшому від місця атаки кутку, у мене була акубаратравма, розповідає Сергій.
Попри пережите, він швидко повернувся до роботи. Каже, поки не задіяний у війську, має максимально показувати світові наслідки воєнних злочинів російської федерації, які вона чинить тут на території України.
Хлопчик, що мріяв про планшет
Сергій є автором сотень репортажів та фото історій, більшість яких робить в Донецької області. Серед численних історій, які журналіст бачив на власні очі, є одна, яка особливо вразила. Це історія хлопчика з Бахмута.
— Коли російські війська зайшли до міста і почали масово обстрілювати житлові квартали, я разом із друзями-волонтерами евакуював людей із найнебезпечніших районів. Ми зустріли родину, яка відмовлялася покидати Бахмут. Вони розвозили гуманітарну, допомагали тим, хто не мав можливості вибратися самостійно. З ними був хлопчик, 12 років…
Сергій згадує, як познайомився з хлопчиком й запитав в нього про мрію.
— Він мені сказав: «Я мрію про планшет. У пункті незламності неподалік, можна дистанційно навчатися, але площа екрану мобільного телефону не дозволяє повноцінно сприймати матеріал, який подають вчителі. На планшеті було б зручніше…»
Цю історію Сергій розповів в своєму матеріалі і дуже швидко на неї відгукнувся пан Дмитро з міста Дніпра.
— Він мені надіслав посилку. Коробок був просто забитий солодощами, серед яких також був планшет. Ми приїхали і віддали його хлопчикові. Мені здається, це одна з рідких історій, де ти не тільки показуєш наслідки війни, горе, зло, сльози, а й те, що люди не відвикли робити добро. Я сподіваюся, що з цим хлопчиком і з цією родиною все добре…
Страхування журналістів: чому не можна відкладати
Для Сергія Горбатенка робота й життя давно злилися в одне. Він не виїхав із Донбасу, не полишив професії, не змінив напрямку роботи. Попри небезпеку, продовжує знімати й розповідати те, що бачить щодня на власні очі.
Саме для таких медівників, як Сергій, питання страхування стають особливо актуальними.
Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» пропонує всім медійникам, які працюють у небезпечних зонах, скористатися можливістю страхування, щоб убезпечити себе та своїх близьких. Проєкт є частиною ініціативи Міжнародного фонду страхування журналістів (МФСЖ), що реалізується в партнерстві з українськими та європейськими організаціями.
Умови безкоштовного страхування викладені тут.
Подати заявку можна тут.
Подати заявку можуть медійники, які працюють у Херсонській, Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях та прикордонних районах Київщини й Чернігівщини.
Проєкт реалізує Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» разом із партнерами. Ініціатива є частиною програми «Голоси України» Voices of Ukraine, яку координує Європейський центр свободи преси та медіа European Centre for Press and Media Freedom ECPMF. «Голоси України» (Voices of Ukraine) реалізується в межах Ініціативи Ганни Арендт (Hannah-Arendt-Initiative) і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини (German Federal Foreign Office)
