Журналістика в Україні — це не просто професія. Це зв’язок, пам’ять, опір. У виступі директорки АНРВУ на XIV Медійному Конгресі ішлося про силу спільнот, які тримаються навіть у темряві.
У своєму виступі на XIV Медійному Конгресі Оксана Бровко звернулася до українських і міжнародних партнерів із промовою, що стала вшануванням загиблих журналістів, закликом до солідарності та свідченням стійкості незалежних медіа. Вона говорила про ціну правди, силу спільнот, які тримаються попри війну, і про те, як українська журналістика щодня виборює свободу — словом, вибором, дією.
Більше про підсумки Конгресу читайте тут: Куди рухатися регіональним медіа: головні висновки та практичні ідеї з XIV Медійного Конгресу
Нижче — повний текст виступу.
***
108 медійників вбито, 12 із них — під час виконання журналістських завдань.
14 журналістів зникло.
29 викрадено.
333 медіа закрито через війну.
За цими цифрами — життя. Історії. Родини. Мрії, які не здійснилися. Але також — наша відповідальність продовжувати.
Сьогодні, говорячи про нашу стійкість, я не можу не згадати тих, хто й далі платить найвищу ціну.
Це українські військовополонені й цивільні, яких Росія незаконно утримує. Це ті, кого позбавили волі, піддають тортурам, приниженням, ґвалтуванням, кидають до в’язниць.
Це й наші колеги-журналісти, які стали в’язнями авторитарних режимів лише тому, що вони мали сміливість говорити правду.
Ми не маємо права забувати про них — і не маємо права мовчати.
І водночас ми мусимо пам’ятати про тих, хто вже віддав своє життя, захищаючи правду, свободу й Україну.
Вшануймо хвилиною мовчання усіх загиблих у війні внаслідок російської агресії проти України.
Дякую.
Дорогі колеги і партнери.
Стоячи тут сьогодні, я думаю про наші редакції, які кожного дня доводять: журналістика в Україні — це не просто робота. Це зв’язок із громадою. Це можливість фіксувати історичні події на лінії фронту. Це спосіб залишатися людьми навіть там, де намагаються відібрати все.
12-й рік війни. 4-й рік повномасштабного вторгнення. Рік викликів для нас та перевірки на єдність. Рік, коли важливість спільнот все більше зростає, а стійкість та витривалість стають нашою опорою.
Саме тому цьогорічний, XIV Медійний Конгрес проходить під гаслом «Єдність. Спільноти. Стійкість». Бо це про нас з вами.
Отже — єдність. Коли у травні цього року українська незалежна преса отримала «Золоте перо свободи», це була нагорода всім вам — редакторкам, журналістам, менеджеркам, які тримаються, навіть коли все руйнується навколо.
Читайте також: «Мовчати — неможливо»: Оксана Бровко про те, що означає Golden Pen of Freedom Award 2025 для українських медіа
Це було визнання: світ бачить нас. Світ знає, що свобода слова в Україні — не теорія, а щоденна боротьба.
Та ще більше — це був виклик. Бо ця нагорода говорить нам: ви потрібні світу такими, якими є. Єдиними. Сильними. Незламними.
Читайте також: Разом — це сила і відповідальність водночас. Українські медійниці поділилися думками про «Золоте Перо Свободи»
Що для нас зараз є спільноти? Я згадую розмову з редакторкою «Точки сходу», медіа з Маріуполя, яка розповідала про роботу команди після евакуації з міста. Це медіа і зараз продовжує писати для своїх читачів та надавати платформу для голосів, які часто залишаються невисвітленими.
Я думаю про газету «Рідне місто», яка потрапляє до евакуйованих зі зруйнованого міста читачів разом із гуманітарними пакетами, бо в саме місто Мирноград вона вже навіть не може доставлятися. Це той приклад, коли з хлібом та водою люди отримують не просто газету, а правду.
Я думаю про команду «Бердянськ 24», з окупованого нині Бердянська, яка попри евакуацію з окупації продовжує писати для своїх читачів, частина яких розпорошена по світу, а частина – досі в окупації підпільно читає своє незалежне медіа.
Це приклади стійких спільнот. Бо медіа — це не тільки новини. Це спільнота довіри. Це те, що з’єднує людей у найтемніші моменти.
Спільнота нашої асоціації сьогодні — це понад 150 незалежних медіа, які ми підтримуємо разом. Це не просто проєкти. Це мережа життя, яка не дозволяє нікому залишатися на самоті.
І наостанок про стійкість
Стійкість — це не про відсутність страху. Це про те, щоб діяти, навіть коли страшно.
Стійкість — це коли газета друкується без світла й доставляється без пошти, редактором на власному авто, через антидронові коридори, як на Сумщині.
Це коли журналісти працюють під обстрілами, але починають розвивати розслідування, як на Одещині чи Хмельниччині.
Це коли ми навіть у війну шукаємо нові формати, бо авдиторія змінюється, а ми маємо йти поруч.
Стійкість — це наша відповідь на виклики. Вона народжується там, де є підтримка — від партнерів, донорів, міжнародної спільноти. Ви, наші друзі й колеги з усього світу, — частина цієї сили.
Як Асоціація, ми не просто координуємо проєкти чи шукаємо фінансування. Ми будуємо міст між регіональними редакціями та світом. Ми доводимо, що навіть у війні можливо тримати стандарти, бути незалежними й професійними.
Особисто я бачу свою місію в тому, щоб зробити так, щоб жодна редакція не відчувала: «Я сама». Ми — разом. Ми сильніші, бо ми спільнота.
Ми готуємось до майбутнього. Ми створюємо інноваційні формати. Ми вчимося монетизувати контент. Ми формуємо нову культуру локальної журналістики, яка залишиться з нами після перемоги.
Я бачу Україну, де регіональні медіа не лише виживають, а й стають прикладом для всього світу: як журналістика може вистояти в кризі та стати фундаментом демократії.
Сьогодні ми розвиваємо розслідувальницьку журналістику — бо прозорість і відповідальність особливо потрібні в час війни.
Ми підтримуємо якісний контент — бо правда захищає не гірше за зброю.
Ми організовуємо навчальні зустрічі з колегами в інших країнах — бо навіть у часи війни ми не маємо зупиняти свій розвиток.
Сьогодні я хочу сказати три речі:
• Медіа — не мовчіть. Ваш голос важливий. Навіть якщо здається, що ніхто не чує. Повірте: світ слухає.
• Донори й партнери — дякуємо вам. Ви — частина нашої спільноти. Без вас багато редакцій замовкли б. Але завдяки вам вони живі.
• Ми всі разом — єдність, спільноти, стійкість — це наша стратегія перемоги.
Свобода не передається у спадок. Вона не падає з неба, не дається нам від народження. Її потрібно виборювати — щодня. Кожним словом. Кожним вибором. Іноді — ціною власного життя.
Сьогодні, як ніколи, нам потрібні сильні, ясні, професійні голоси — ваші медіа.
Дякую.
***
Нагадаємо, XIV Медійний Конгрес відбувся в рамках програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується АНРВУ в партнерстві з WAN-IFRA та Норвезькою асоціацією медіа (MBL) за підтримки Норвегії.
Партнерами заходу цьогоріч також стали Ukrainian Media Fund, Penta Foundation, Amediastiftelsen, News Media Finland та The Gaze.
