2-3 червня у Ліллегаммері пройшов Всесвітній форум свободи вираження (WEXFO) — один із провідних глобальних майданчиків, де обговорюють свободу слова, демократію та право на правду. Цьогоріч він відбувся під гаслом «Рік спротиву», і ми як українська спільнота мали не просто гідне представлення, а взяли активну участь: директорка АНРВУ Оксана Бровко увійшла до оргкомітету події й виступила на одному з ключових панельних обговорень.
Паралельно, з 30 травня по 4 червня, тривав молодіжний форум WEXFO UTØYA YOUNG EXPERTS — простір для нових голосів, ідей та міжрегіонального діалогу, де звучали історії з Африки, Близького Сходу та Азії.
Слідами цих двох подій ми зібрали для вас кілька цікавих ключових меседжів, аналітичних висновків та практичних ідей, які можуть бути корисними для українських редакцій — як у повсякденній роботі, так і на рівні стратегічного планування.
Одна з центральних тем форуму — криза довіри до медіа, інформаційна асиметрія між Північчю та Півднем, виклики для молодих голосів у журналістиці. Виступ Karina Thyra Cordova, учасниці з Малайзії, викликав широкий резонанс, зокрема її теза про те, що «найбільша нагорода, яку може отримати журналіст в Азії, — це не Пулітцер і не Нобелівка. Це не бути вбитим».
У нашому воєнному контексті ця фраза набуває додаткового сенсу. Українські медіа щодня балансують між безпекою, публічним інтересом і тиском з боку політичного середовища. Те, що свобода слова зберігається в нашій країні, — виняток, який підкреслюється і в аналітичних звітах міжнародних інституцій.
Свобода вираження: перша жертва автократизації
Один із перших індикаторів згортання демократії — деградація свободи слова. Ще у 2014 році дослідницький інститут V-Dem (Varieties of Democracy, авторитетний науковий центр із Гетеборзького університету) фіксував переважно негативну динаміку.
Ці дані презентував директор V-Dem Institute професор Staffan I. Lindberg на цьогорічному Всесвітньому форумі свободи вираження. Саме там V-Dem представив свою щорічну доповідь Democracy Report 2025 — із глобальними оцінками рівня демократії та свободи слова.
Свобода слова — серед перших індикаторів демократичного занепаду (V-Dem, 2014)
У 2024-му ситуація стала критичною: погіршення рівня свободи вираження зафіксовано у 44 країнах, це історичний максимум.
Свобода слова деградує: кількість країн із негативними показниками — рекордна (V-Dem, 2024)
Таке згортання охоплює ЗМІ, академічну свободу, роботу громадських організацій — і часто відбувається в системах, які все ще формально зберігають демократичні механізми.
Дезінформація та поляризація як інструменти трансформації
Авторитарні режими дедалі активніше використовують інформаційні інструменти: фейки, агресивну риторику, політичну роз’єднаність. Це не лише тенденція — це структурна трансформація, що зачіпає ключові сфери демократії.
20 показників, що найбільше деградували у 2014–2024 роках: серед лідерів — медіа, академічна свобода, репресії проти громадських організацій та журналістів (V-Dem, 2024)
У V-Dem Democracy Report 2025 зазначено, що урядова дезінформація, цензура ЗМІ, переслідування журналістів та поляризована риторика — серед найбільш деградованих демократичних індикаторів за останнє десятиліття.
Ці тенденції характерні саме для країн, що автократизуються: як показують інші графіки V-Dem, вони концентруються в секторі найвищої інформаційної агресії.
Автократичні режими концентруються в зоні інформаційної токсичності: дезінформація й поляризація — вище середнього
На графіках вище країни з максимальними показниками дезінформації та розколу займають верхній правий сектор: точку перетину системної кризи. Серед них, приміром, Мʼянма, Білорусь, Нікарагуа та Росія.
Порівняння країн: режими, що автократизуються, — в секторі найвищої інформаційної агресії
На окремих кейсах бачимо, як падіння ліберального індексу демократії відбувається одночасно з посиленням дезінформації, мови ворожнечі та політичної поляризації — прикладом тут слугують Угорщина, Нікарагуа та Сербія.
Автократизація в дії: падіння індексу демократії, натомість зростання пропаганди й поляризації
У таких умовах публічна відкритість, незалежна журналістика, свобода думки стають не лише механізмами, а й маркерами стійкості системи.
Що це означає для українських медіа?
Досвід та аналітика WEXFO 2025 дають кілька чітких уроків.
Редакційна незалежність — це не лише внутрішній стандарт, а й конкурентна перевага. Формування етики редакційної політики важливіше за короткострокову прибутковість.
Роль медіа у стримуванні поляризації — не абстракція, а управлінська реальність.
Коли глобальні тренди тяжіють до дестабілізації, довіра до контенту стає головною цінністю. І саме від редакцій залежить, чи буде збережено простір для публічного діалогу.
Про довіру до медіа читайте також:
Як фінські медіа завойовують абсолютну любов та довіру читачів: кейси для українських редакцій
«Недотримання стандартів одним журналістом руйнує довіру до всього медіа»: Чернігівська Медіа Група
Скарги на журналістські матеріали. Перевір, як ти довіряєш медіа — пройди тест
***
Форуми на кшталт WEXFO — не академічні події. Це майданчики, де вимірюється «температура» глобального середовища свободи слова. Для України, яка перебуває у складній ситуації війни, демократичного вибору та цифрової трансформації, такі сигнали — індикатори напрямку руху.
Участь українських голосів є свідченням не лише репрезентованості, а й відповідальності впливати на порядок денний. Свобода слова — не абстрактна цінність. Це простір, у якому українські медіа вирішують, якими будуть завтра і суспільство, і країна.
Зберігати цей простір означає ухвалювати непрості рішення, балансувати між етикою й виживанням, чути авдиторію — і не втрачати орієнтири.
