Команда з 11 медійниць — учасниць проєкту «Сильніші Разом», напряму розслідувальної журналістики, минулого тижня побувала у Норвегії, щоб взяти участь у SKUP 2026 — одній із найважливіших щорічних подій для журналістів-розслідувачів у Скандинавії. Учасниці також відвідали редакції Tønsbergs Blad та NRK у Тенсбергу, долучилися до практичних воркшопів із цифрових інструментів, архівів, верифікації та AI для розслідувань.
Понад 500 учасників
На сторінках АНРВУ в соцмережах ми коротко вже ділилися ключовими підсумками цих зустрічей. А тепер — головні висновки.
Про масштаби. Цьогоріч конференція SKUP зібрала понад 500 журналістів із різних країн світу — репортерів, редакторів, дата-аналітиків і медіаменеджерів, щоб говорити про найсильніші кейси року, нові методи роботи та виклики професії: від відкритих даних і штучного інтелекту до безпеки, етики й стійкості редакцій під час роботи з розслідуваннями. Конференція SKUP 2026 у Норвегії цього року стала не просто майданчиком для презентації гучних кейсів, а розмовою про те, якою буде журналістика найближчих років. Якщо раніше розслідування асоціювалися передусім із джерелами, витоками та довгими місяцями роботи з документами, то зараз до цього додалися нові обов’язкові складові: штучний інтелект, цифрова безпека, OSINT, перевірка візуального контенту, робота з архівами та вміння мислити як аналітик даних.
Детальну програму заходу можна переглянути тут: https://skup2026.sched.com/. Ми також готуємо публікувати цікаві матеріали на основі тематичних сесій поступово, аби розказати більше.
ШІ: користь і ризики
Однією з головних тем усе ж був штучний інтелект, але тут його розглядали як реальний робочий інструмент для редакцій. Наприклад, на панелях говорили про те, як AI уже допомагає журналістам аналізувати великі масиви інформації, швидко працювати з документами, витягувати дані з чатів, долати мовні бар’єри, структурувати хаотичні файли та створювати маленькі спеціалізовані інструменти під конкретні задачі. Спікери показували, як можна завантажити в модель цілі масиви групових чатів і ставити запитання: хто з ким спілкується найчастіше, які телефони згадуються, які адреси повторюються, які фото з’являються в різних контекстах. Для журналістів це означає, що робота, яка раніше займала тижні ручного аналізу, тепер може тривати години.
Водночас експерти наголошували й на ризиках, пов’язаних із бурхливим розвитком і використанням AI. Лунала думка, що справді потужних моделей у світі лише кілька, а отже мільйони людей отримують інформацію через системи, внутрішню логіку яких вони не бачать. Один із прикладів стосувався впливу Elon Musk на відповіді чатбота Grok. Журналісти кілька місяців відстежували, як змінювалися відповіді моделі на політичні питання після публічних заяв її власника. І це вказує на те, що алгоритми стають новими медіаплатформами, а значить, журналістика має розслідувати їх так само, як колись розслідувала банки, уряди чи корпорації.
Дивно, коли немає слідів
Друга велика тема — перевірка правди у світі синтетичного контенту. Спікери демонстрували, як сьогодні AI здатен створювати дуже переконливі фото людей, яких не існує, фейкові історії, підроблені профілі та навіть масштабні дезінформаційні кампанії. Як захистити себе від потоку дезінформації й не поширювати її у своїх медіа? Від нас потрібні уважний аналіз зображень, пошук невідповідностей у деталях, аналіз геолокації, перевірка автентичності акаунтів, аналіз цифрових слідів. Як наголошували спікери, справжні люди майже завжди залишають сліди — історію активності, старі згадки, зв’язки, фотографії. Якщо слідів немає, це вже привід для перевірки. І тут вступають у роль журналісти як хранителі правди та верифікатори інформації.
Більше про те, як працювати з ШІ, розповідав на практичному воркшопі для українських медійниць Henrik B. Vold, тренер із журналістики, який спеціалізується на використанні інструментів ШІ для викриття дезінформації, зокрема під час війни в Україні.
Практичний воркшоп для українських медійниць провів Ståle de Lange Kofoed, науковий співробітник Institutt for journalistikk. Він навчав, як ефективно поєднувати класичний пошук у Google із можливостями штучного інтелекту. Головний меседж сесії — не існує «або Google, або ШІ», працює лише комбінація. Чатботи на кшталт ChatGPT чи Google Gemini варто використовувати для формулювання точних запитів, пошуку напрямків дослідження та звуження теми, тоді як факти слід шукати у базах даних, реєстрах і документах. Учасницям також показали Google-dorks, deep research та NotebookLM для роботи з великими масивами інформації. Головний висновок: сьогодні перемагає не той, хто більше гуглить, а той, хто краще формулює запит і знає, де шукати інформацію.
OSINT: що з цим робити?
Окремий сильний блок стосувався OSINT та розслідувань на основі відкритих даних. У програмі були окремі блоки «Latest OSINT methods», «OSINT: right and wrong use of AI», «PST på Skup: OSINT som bevis». Висновок: OSINT уже не додаткова навичка, а базовий стандарт професії.
Для українських журналістів ця тема ще й особливо близька, бо війна навчила працювати з супутниковими знімками, маршрутами техніки, геолокацією фото, пошуком у реєстрах і соцмережах. До слова, під час презентації інструментів також презентували досвід українських журналістів як успішний кейс верифікації інформації та пошуку даних.
У програмі для українських медійниць був практичний воркшоп із дистанційного зондування, супутникових даних, time-lapse аналізу та порівняння ландшафтів від Agnes Bridge Walton, NIJ. Це інструменти, які можуть бути корисні і для розслідувань забудови, екології, корупції в громадах, а не лише воєнної тематики.
У контексті роботи з відкритими даними була й тема Internet Archive та сесія з його директором Mark Graham. Йшлося про те, що боротьба за правду сьогодні — це ще й боротьба за збереження пам’яті. Сайти видаляють публікації, політики редагують заяви, пропаганда переписує історію, відео зникають. Архівування інтернету перетворюється на стратегічний інструмент журналістики. Особливо для України, де потрібно документувати російську пропаганду, злочини війни та інформаційні маніпуляції.
Розслідування не зупиняються там, де зупиняється держава
Цікавою була сесія, де прозвучав кейс «The Lundin Case – Silence Every Witness», відзначений у Швеції. Журналісти продовжили роботу після закриття офіційного провадження, відновили події, вийшли на нових свідків і довели, що медіа можуть рухатися далі там, де державні інституції зупинилися. «Sometimes these guys don’t get convicted in a trial, but journalism is a sanitary operation» — ця фраза лунала на конференції. Іноді винні не отримують вироку в суді. Але журналістика — це санітарна операція. Вона не дає суспільству звикнути до безкарності. Тому наше завдання — продовжувати ставити запитання. Навіть тоді, коли справа закрита. Особливо тоді.
Загалом тема локальної журналістики також була присутня. Окрім кейсів, які представляли на самій конференції, українські медійниці також зустрілися із Linda Eriksson Storbacka, головною редакторкою та видавчинею Södra Dalarnes Tidning (Швеція), яка розповідала, як редакція лише з чотирьох журналістів змогла перетворити проблемну місцеву газету на відзначене нагородами розслідувальне медіа. Для України це надзвичайно актуально: регіональні редакції часто мають маленькі команди, але саме вони найближчі до людей, найкраще бачать місцеву корупцію, зловживання та реальні проблеми громад.
Ще один важливий сигнал конференції — журналістика дедалі більше стає командною грою. Успішне розслідування сьогодні часто роблять не лише репортери, а й дата-аналітики, OSINT-дослідники, редактори безпеки, продюсери, візуальні журналісти, монтажери, юристи. Саме це багато разів звучало в кейсах: великі історії народжуються на перетині компетенцій.
Навіть переможець премії VG отримав нагороду за розслідування, де використовували: 3D-друк, фізичні випробування, AI, класичну репортерську роботу.
Головну премію SKUP отримав кейс про Україну
Традиційно важливою частиною SKUP 2026 стала церемонія нагородження найкращих журналістських розслідувань року. Саме премія SKUP вважається однією з найпрестижніших відзнак для журналістів-розслідувачів у Норвегії та всій Скандинавії. Усього було 52 номіновані роботи.
Цьогоріч головну нагороду отримало медіа VG — і особливо символічно, що переможний матеріал стосувався України.
Розслідування мало назву: «Маски за 100 мільйонів: як VG зупинило багатомільйонну угоду». У центрі уваги — державна закупівля захисного обладнання для української армії за кошти програми Nansen.
Норвезька компанія Watchbird отримала 100 мільйонів норвезьких крон на продукт, який, за твердженням виробника, мав захищати військових від сльозогінного газу. Але журналісти VG вирішили перевірити ці заяви не словами, а експериментом.
Для тестування команда створила власну газову камеру, надрукувала на 3D-принтері людську голову із силіконовою шкірою та провела реальні фізичні випробування із застосуванням сльозогінного газу. Результат виявився гучним: дешеві маски з Biltema забезпечували кращий захист, ніж продукт, на який держава вже погодила багатомільйонний контракт. Після публікацій закупівлю було повністю скасовано.
Багато надихаючих і практичних кейсів прозвучали на конференції. Головний підсумок SKUP 2026 можна сформулювати так: інструменти змінюються дуже швидко, але основа професії незмінна. Як і раніше, журналістику тримають чесність, перевірка фактів, критичне мислення, сміливість ставити незручні запитання і здатність не зупинятися там, де інші вже здалися. Досвід українських редакцій — теж унікальний. Адже українські медіа не лише вчаться, а й самі показують приклад: працюють під час війни, перевіряють інформацію в кризі, документують воєнні злочини, зберігають довіру авдиторії, тримають редакції в надскладних умовах. І завдяки проєкту «Сильніші Разом» український голос незалежної журналістики також присутній у такому професійному середовищі журналістів-розслідувачів.
Про враження українських медійниць від поїздки та практичні інструменти, які вони планують уже апробувати у своїх редакціях, читайте невдовзі на сайті та сторінках АНРВУ.
Підписуйтеся, щоб не пропустити важливого:
***
Нагадаємо, що програма «Сильніші разом: Медіа та Демократія» реалізується АНРВУ у партнерстві з WAN-IFRA та Норвезькою асоціацією медіа (MBL) за підтримки Норвегії.
