Російські війська регулярно обстрілюють Оріхів, що у Пологівському районі Запорізької області. Зусиллями російської армії місто фактично стало привидом. Місцеві жителі, які досі лишаються тут, живуть у підвалах і тимчасових прихистках, без газу, електрики та інших комунікацій. Свіжа та перевірена інформація, примірник улюбленої газети — це як ковток повітря та зв’язок зі світом, відчуття того, що життя триває.
Газета «Трудова слава», яка має багатодесятирічну історію, — насправді потужний символ спротиву для загарбників та рупор правди. Такої думки головна редакторка видання Світлана Карпенко. Їй із рідними вдалося евакуюватися до Запоріжжя, частина колективу продовжує працювати з інших куточків країни. За підтримки міжнародних та українських партнерів, серед яких і Асоціація «Незалежні регіональні видавці України», редакція продовжує видавати газету. А головна редакторка у бронежилеті в супроводі рятувальників безоплатно доставляє друковані примірники місцевим жителям.
Вочевидь, окупантам не до душі те, що в місті читають та довіряють українській пресі. 2 травня редакція видання було знищена ворогом.
— Усе наше майно спопіліло. Тут уже не вперше прилітало. Редакція і раніше була пошкоджена. Але цього разу (2 травня) через обстріл виникла пожежа, де згоріло все, — розповідає пані Світлана. — Нема ні техніки, ні архівів, знищені всі бухгалтерські документи, меблі, абсолютно нічого не вціліло. Невідомо ще, що з нашою старою редакційною автівкою, чи перекинувся вогонь на гараж. Усе, що будували десятиліттями, — щезло.
За інформацію ДСНС, площа загоряння була 200 квадратних метрів. Через постійні обстріли дістатися до місця події проблематично. Рятувальники разом із поліцією склали акт, за цим фактом відповідні органи проводять розслідування.
Окупанти фізично знищили редакцію, але їм не вдасться забрати голос правди з регіону, наголошує редакторка.
— «Трудова слава» продовжує виходити два рази на місяць. Я особисто розвожу її. Раз на два місяці виїжджаю на територію, аби поспілкуватися з людьми, які там залишилися. Чому я? Бо не можу взяти на себе відповідальність за інші життя. Працівники редакції релоковані. Ми продовжуємо висвітлювати актуальні теми з регіону. У нас є сайт, соціальні мережі. Зараз ми освоюємо мобільну журналістику, намагаємося іти в ногу з часом, розвиваємося та дбаємо про дотримання журналістських стандартів, — говорить Світлана Карпенко.
Про відновлення офісного приміщення наразі й мови немає, адже сама територія є небезпечною.
— Завдяки допомозі партнерів, серед яких і АНРВУ, ми поки що маємо все необхідне технічне забезпечення, аби продовжувати свою професійну діяльність. Але прогнозувати не можна нічого. Ось за день у Запоріжжі було вісім звуків від вибухів. Що буде завтра — ніхто не може сказати. Завдяки цій підтримці ми й працюємо. Боремося. Поборемо! — підсумовує пані Світлана.
Фото до матеріалу: з Фейсбук-сторінки Світлани Карпенко
***
Під час повномасштабного вторгнення російська армія завдала багато нищівних ударів по всій країні. З 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2024 року Росія скоїла 589 злочинів проти журналістів та медіа в Україні, повідомляє Інститут масової інформації.
Більше актуальних новин про можливості для медійників читайте на сторінці Асоціації у Фейсбук.
