У час війни українські незалежні медіа демонструють свою стійкість та професійність. Попри всі виклики, які перед ними стоять, вони продовжують інформувати, змінювати, надихати.
Про ситуацію з локальною журналістикою в інтерв’ю швейцарському медіа Persoenlich розповіла Оксана Бровко, директорка Асоціації «Незалежні регіональні видавці України».
Нагадаємо, що нещодавно разом із групою українських медіаменеджерок вона відвідала Швейцарію. У розмові із журналісткою Sandra Porchet Оксана Бровко розповідає, як змінилася робота журналістів після російського вторгнення.
Далі подаємо переклад тексту дослівно. Оригінал можна переглянути ТУТ.
— Оксано, ви та група менеджерок локальних медіа нещодавно відвідали кілька медіакомпаній у Швейцарії. Що стало приводом для цього візиту?
— Це був надихаючий тиждень у вашій мирній країні. Навчальну поїздку організувала Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» для наших жінок-керівниць. З одного боку, ми отримали багато професійного досвіду, який хочемо застосувати у своїх регіональних редакціях. З іншого боку, у нас усіх була можливість спати вночі без ракетних обстрілів та сирен.
— Чи був у поїздці момент, який вам особливо запам’ятався?
— Ми мали змогу поспілкуватися з нашими швейцарськими колегами на дуже професійному та особистому рівні. Багато дізналися про їхній досвід у таких сферах, як штучний інтелект, залучення молодої аудиторії та цифрову трансформацію. Хоча війна створила кардинально інші умови роботи, ринкові виклики залишаються однаковими.
— Як російське вторгнення впливає на роботу локальних журналістів в Україні?
— Понад 320 українських медіа закрили від початку вторгнення. Багато наших журналістів — як чоловіків, так і жінок — зараз служать у Збройних силах. Журналісти працюють під ракетними обстрілами, часто без електрики та інтернету, у складних психологічних умовах. Деякі наші регіональні редакції перебувають в окупації, тож журналістів довелося евакуювати. Багато офісів медіа, розташованих поблизу лінії фронту, були зруйновані ракетними ударами.
Кожна наша локальна редакція сьогодні має журналістів, які висвітлюють похорони загиблих військових.
— Як ваша Асоціація допомагає в таких обставинах?
— Ми організовуємо безпекові тренінги, забезпечуємо енергетичним обладнанням і надаємо фінансову підтримку, щоб журналісти могли продовжувати свою роботу. Ми також організували страхування для команд, які працюють поблизу лінії фронту. Порятунок незалежної локальної журналістики під час війни є вирішальним для нашої демократії та зараз є головною метою для мене і нашої Асоціації. Підтримка виробничого процесу в регіональних медіа допоможе уникнути «інформаційних пустель» у країні.
— Які ваші найбільші щоденні труднощі?
— Під час війни інформація може не лише допомагати, але й завдавати шкоди. Найбільший щоденний виклик для українських локальних редакцій полягає у пошуку балансу між необхідністю інформувати та ризиком завдати шкоди. У кожній історії потрібно уважно стежити, щоб зображення та деталі не допомогли російській армії атакувати певні місця. Ми повинні знайти оптимальний баланс між інформативним висвітленням подій та безпекою читачів. Ця постійна саморегуляція стала важливою складовою нашої щоденної роботи.
— Як це впливає на журналістів?
— Окрім журналістських викликів, існують особисті дилеми. Під час обстрілів журналісти повинні вирішувати, чи віддати перевагу виконанню своїх професійних обов’язків, чи поспішити захистити свої родини. Більшість наших журналістів, як і інші медійники, перебувають під психологічним тиском, травмовані через переживання війни та роботу з постраждалими.
Сьогодні в кожній нашій локальній редакції є журналіст, який висвітлює похорони загиблих військових і працює над персональними історіями полеглих. За останні 1000+ днів ми організували багато воркшопів із психологічної підтримки.
«З лютого 2022 року ми виявили близько 2400 російських дезінформацій».
— Яку роль відіграє локальна журналістика під час війни?
— Наразі найважливішим аспектом є порятунок життів. Наші журналісти створюють життєво важливу інформацію на теми, як-от евакуація, доступ до мобільного зв’язку в обезлюднених містах, пошук укриттів і місць із чистою водою. Крім того, регіональні журналісти висвітлюють питання, пов’язані зі змінами міської інфраструктури через масові травми та поранення, виклики виховання дітей у воєнний час, гуманітарні проблеми та важливе завдання викриття дезінформації.
— Чи зросла через вторгнення потреба у медіа?
— Попит на правдиву інформацію з початку вторгнення дуже високий. Платформи соціальних медіа, такі як Facebook, Instagram, TikTok і Telegram, є важливими джерелами новин для українців, але вони також переповнені російською дезінформацією — проблемою, яку наші локальні новинні редакції активно вирішують. З лютого 2022 року ми виявили близько 2400 російських фейків. На жаль, ця важлива робота не призвела до збільшення кількості читачів, передплат або рекламних доходів.
— Чи друкуються ще газети?
— На початку вторгнення більшість наших регіональних редакцій не могли друкувати свої газети через велику кризу з папером. Раніше більшість паперу постачалася з Росії та Білорусі, але після 24 лютого всі поставки було припинено. Ми звернулися до колег із різних європейських медіа, зібрали фінансову підтримку для закупівлі паперу, і в перші два роки після вторгнення постачали папір для більш ніж 12 українських регіональних газет як гуманітарну допомогу.
— Як виглядає ситуація з доходами від реклами?
— Схожа ситуація і з доходами від реклами в регіональних медіа: основна частина цих доходів надходила від місцевої економіки, значна частина якої була закрита або переміщена. Тому доходи від реклами в локальних медіа зменшилися. Лише нещодавно деякі видавництва почали досягати рівня доходів від реклами, який був до війни. Така фінансова нестабільність створює серйозну загрозу для незалежних медіа та робить їх вразливими до впливу політиків, олігархів та компаній. Тому стале фінансування з боку партнерів та донорів залишається абсолютно необхідним.
«Український уряд не підтримує наші регіональні медіа. І я вважаю, що в умовах війни це навіть краще для нас».
— Навіть у мирній Швейцарії локальні медіа стикаються з фінансовими труднощами. Звідки українські редакції беруть кошти для продовження своєї роботи?
— Для українських локальних медіа під час війни є лише один спосіб вижити: підтримка з боку професійних медійних організацій, національних і міжнародних партнерів та донорів.
— Чи підтримує український уряд фінансово медіа?
— Ні, український уряд не підтримує фінансово наші регіональні медіа. І я вважаю, що в умовах війни це навіть краще для нас. Нам потрібні незалежні медіа в регіонах, які можуть проводити розслідування та контролювати місцеву владу через антикорупційні розслідування. Ми повинні бути сильними та незалежними від уряду. Оскільки в регіони надходить значна фінансова та гуманітарна допомога, журналісти на місцях повинні бути тими, хто перевіряє її використання та розслідує можливі випадки корупції.
— Як ви гарантуєте незалежність медіа?
— Стратегічна інституційна підтримка та програми з розвитку потенціалу регіональних медіа забезпечать свободу преси та незалежність медіа. Разом із координацією локальних і міжнародних медійних експертів ми повинні створити систему стратегічної підтримки для мотивованих, незалежних регіональних медіа та надати їм можливість створювати якісний контент.
— Які зміни плануєте після поїздки до Швейцарії?
— Після нашої поїздки ми розмірковуємо над змінами в бізнес-моделі наших медіа, способами залучення молодої аудиторії та використанням ChatGPT для оптимізації роботи в наших редакціях. У найближчі місяці ми плануємо організувати практичний воркшоп зі швейцарськими експертами на тему штучного інтелекту для регіональних журналістів в Україні. Дуже сподіваюся, що російські атаки не завадять реалізації цих планів.
