У Фінляндії переслідування журналістів виявилося поширеним явищем, яке досліджують університети і враховують у законодавстві та практиках підтримки.
Продовжуємо тему протидії мові ворожнечі та переслідуванню журналістів. Цьому був присвячений вебінар у межах проєкту «Медіамости: Фінляндія — Україна», організований Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» за підтримки News Media Finland. Раніше ми писали про український досвід — редакційні політики, особисті історії та гендерний вимір, про які розповіла журналістка й засновниця ГО «ЖАР» і онлайн‑видання «ЖАР.INFO» Альона Береза.
Нині ж звернемося до фінського досвіду, яким поділилася юристка Спілки журналістів Фінляндії Tytti Oras. Якщо коротко: у фінському медіапросторі ця проблема теж вийшла на поверхню й стала предметом досліджень, законодавчих рішень та практик підтримки.
Масштаби проблеми
Опитування Університету Тампере (2014, 2017, 2021) показали: переслідування журналістів у Фінляндії має системний характер. Щороку 33% журналістів стикаються з образами, 17% — з образливими твердженнями, 13% — з фізичними погрозами, 28% — з юридичними погрозами (особливо головні редактори), а 17% — зі стеженням чи нав’язливою поведінкою.
Картина розподіляється так: чверть журналістів узагалі не мають досвіду переслідувань, половина стикається зрідка, ще чверть — регулярно.
Найбільші ризики пов’язані з розслідувальною журналістикою, роботою в національних медіа, активністю в соцмережах і персональною видимістю (відео, аудіо). Особливо вразливі молоді журналісти, а серед них — жінки.
Наслідки очевидні: переслідування впливає на вибір тем і рішення про публікацію, створює «охолоджувальний ефект», посилює самоцензуру й підриває відчуття безпеки.
Юридичні та інституційні рамки
У Фінляндії питання переслідувань журналістів розглядається крізь призму законодавства про охорону праці. Закон про охорону праці та здоров’я зобов’язує роботодавців проводити оцінку ризиків, враховувати фізичну й психосоціальну безпеку, мати програму безпеки на робочому місці. Якщо працівник зазнає навантаження або тиску, що загрожує здоров’ю, роботодавець має діяти.
Колективні угоди для преси вимагають наявності кризових і антикризових інструкцій у кожній редакції. Однак є й інший бік проблеми: фрилансери часто залишаються без захисту.
Порушення правил безпеки може каратися штрафом або ув’язненням до року, а також корпоративним штрафом. Це означає, що відповідальність роботодавця не є формальністю, а має реальні юридичні наслідки.
Практики та кейси
Фінські редакції й профспілки виробили практики протидії.
- Профілактика: визначати теми й ситуації високого ризику, захищати персональні дані, враховувати безпеку близьких.
- Реакція: чіткі процедури, низький поріг для повідомлення, призначений контакт, підтримка колег, допомога від служби охорони праці, юридична підтримка.
- Підтримка: юридичні консультації, страхування, фінансовий фонд допомоги журналістам, поради щодо протидії онлайн‑ненависті.
- Модель роботи: підготовка (визначення ризиків), кризова фаза (деескалація, розподіл ресурсів), посткризовий етап (аналіз, забезпечення працездатності, юридичні наслідки).
Показовим є кейс журналістки Ida Erämaa. У липні 2023 року вона опублікувала колонку про політичну діяльність партії «Фіни», через яку зазнала переслідування та особистих атак. У лютому 2025 року слідство обмежили, але після скарги Спілки журналістів фінський генпрокурор наказав переглянути рішення. У серпні того ж року було винесено перший вирок за наклеп.
На практиці роботодавець мав інструкції, колеги підтримували, поліція діяла повільно, допомогу надала Спілка журналістів, а страхування покрило витрати на адвоката. Цей кейс показав: без системної підтримки журналістка у кризовій ситуації залишилася б сама.
***
Фінський досвід демонструє системність: від досліджень і законодавчих вимог до конкретних кейсів і практик підтримки. Він показує, що переслідування журналістів — не приватна проблема, а питання професійної безпеки, яке має вирішуватися колективно: роботодавцями, профспілками, фондами й правовими інституціями. Для українських редакцій це приклад того, як можна вибудовувати довгострокові механізми захисту й підтримки.
Матеріал підготовлено в межах програми «Медіамости: Фінляндія — Україна», яку реалізує Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» в партнерстві з News Media Finland та фінансує Міністерство закордонних справ Фінляндії
