Добіг кінця проєкт 6-місячної невідкладної фінансової підтримки медіа. Підводимо підсумки
У лютому 2025 року, після раптового припинення фінансування з боку американських донорів, десятки українських регіональних медіа опинилися перед ризиком зупинки роботи. Щоб підтримати редакції, які виконують критично важливу функцію в громадах, Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) ініціювала програму термінової допомоги — «План Б».
Реалізувати проєкт вдалося завдяки партнерству з норвезькою медіакомпанією Amedia Foundation — однією з найбільших регіональних медійних груп у Скандинавії. Саме вона надала фінансову підтримку, яка дозволила оперативно запустити дві хвилі допомоги для 50 українських редакцій.
«Постала нагальна потреба підтримати ці медіа, щоб вони не припинили діяльності. У відповідь наш фонд виділив 275 тисяч євро, щоб за допомогою АНРВУ забезпечити можливість продовжити роботу місцевих та регіональних медіа. Ми вважаємо Асоціацію надійним і вартим довіри партнером», — зазначив директор Amedia Foundation Андре Стойлен.
Протягом двох хвиль ми підтримали 19 друкованих і 31 онлайн-видання. Це дозволило надрукувати понад 114 випусків газет (більше 370 тисяч примірників) і створити понад 1350 унікальних матеріалів на сайтах регіональних медіа.
«Як влучно сказав один із колег, “План Б” став не милицею, а ношами, які винесли редакції з реанімації», — підсумувала директорка АНРВУ Оксана Бровко.
Чому це було критично важливо
Регіональні медіа, особливо у прифронтових громадах, відіграють набагато ширшу роль, ніж просто інформування. Вони стають каналом зв’язку між людьми, фіксують реальність війни, допомагають орієнтуватися в умовах небезпеки, підтримують згуртованість. Втрата фінансування загрожувала не просто редакціям, вона могла створити «новинні пустелі», де замість правди шириться дезінформація.
«Медіа у прифронтових регіонах виконують не лише інформаційну, а й соціальну місію… Втрата фінансування може призвести до масового закриття локальних ЗМІ», — пояснює Оксана Бровко.
Голоси, що не зникли
Тож протягом 2025 року багато українських регіональних медіа опинилися в непростій ситуації: війна, евакуації, втрата фінансування та нестабільність рекламного ринку поставили під загрозу їхню роботу. Для частини редакцій участь у «Плані Б» стала можливістю не лише зберегти команду, а й залишитися поруч зі своєю авдиторією — писати, підтримувати, документувати життя громади.
У Снігурівці, що пережила 8 місяців окупації, газета «Вісті Снігурівщини» першою відновила роботу після звільнення. Попри розграбоване приміщення, втрату редакційного авто, нестабільне електропостачання та постійні обстріли, команда згуртувалася. Вони готують спецпроєкт «Після окупації», історичну рубрику до 95-річчя газети, матеріали про мінну безпеку та онлайн-формати для молоді.
Редакція херсонського видання «Гривна» повернулася до читача вже через 16 днів після звільнення міста. Команда працює з різних міст і країн, частина — під обстрілами, без офісу, без житла. Але газета виходить, сайт оновлюється, соцмережі живуть. «Нам бракує впевненості в майбутньому. Але ми продовжуємо працювати — для Херсонщини, для своїх людей», — кажуть у редакції.
Читайте також: «Вісті Снігурівщини», «Слов’янські відомості», «Гривна»: журналістика, яка лишається з громадою
А в Сумській області газета «Спільнопілля» стала єдиним джерелом інформації для прикордонних громад, де немає зв’язку, не працює пошта, а газети доходять через волонтерів. «Це не просто газета — це спільна справа, яка допомагає відчувати, що життя триває», — каже редакторка Наталія Калініченко.
Читайте також: Медіа крізь тривоги: як «План Б» підтримує локальні голоси
У виданні «Волноваха.City» після евакуації залишилася працювати одна редакторка — Анастасія Харіна. Вона веде сайт, соцмережі, консультується з юристами, пише про життя переселенців і тих, хто залишився в окупації. «Я просто не можу дозволити сайту загинути. Хоч він і неодноразово був на межі закриття», — каже вона. Завдяки підтримці вдалося повернути до роботи ще одну журналістку, запустити телеграм-канал для мешканців окупованих територій і перекладати матеріали англійською.
Ці історії — наочні свідчення про гідність, зв’язок, журналістику як форму служіння. І саме «План Б» уможливив те, що здавалося неможливим: залишитися з людьми, коли все інше хиталося.
Зміни, які стали можливими
Як бачимо, «План Б» дозволив не лише вижити, а й трансформуватися:
- запустити нові платформи й телеграм-канали,
- відновити друку після окупації,
- розширити аудиторію, зокрема іноземну,
- створювати розслідування, спецпроєкти, знімати відео,
- повернути журналістів після скорочень,
- почати розвивати спільноти й нові моделі фінансування.
Так, у «Полтавській хвилі» запустили медіашколу, відділ розслідувань і тревел-проєкт про українських крафтярів.
Читайте також: Як працює «План Б»: історії «Рідного міста» й «Полтавської хвилі»
У «Бахмут IN.UA» — досьє на колаборантів, розділ «Брехомір», попрацювали над SEO-оптимізацією й розвитком читацької спільноти.
Читайте також: «План Б» для «Бахмут IN.UA»: стратегії виживання й розвитку
Що далі
Проєкт «План Б» не був довгостроковим інституційним рішенням. Але він зафіксував головне: ці редакції потрібні, вони живі й вони носії правди на місцях.
«“План Б” постав як проєкт невідкладної допомоги, щоб у найскладніший момент підтримати тих, хто щодня тримає зв’язок між людьми, фіксує реальність і дає громаді відчуття опори. Ми бачимо, що ця підтримка дала змогу редакціям не просто вижити, а стати ще сильнішими», — підсумовує Оксана Бровко.
Під час поїздки на форум Arendalsuka, найбільшу демократичну подію Норвегії, Оксана Бровко зустрілася з партнерами з Amedia Foundation. Під час зустрічі вони обговорили результати проєкту «План Б» та можливість продовжити підтримку для тих українських регіональних медіа, які наразі не змогли знайти джерела фінансування і все ще потребують допомоги.
Читайте також: Голос України на Arendalsuka: Оксана Бровко про виклики, силу місцевих медіа та партнерство заради демократії
