Після окупації, під обстрілами, на відстані — ці редакції, підтримані «Планом Б», продовжують писати. Бо журналістика — це відповідальність перед людьми
У межах проєкту «План Б», ініційованого Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», ми продовжуємо розповідати про медіа, які залишаються з людьми у найтемніші часи. Ми вже писали про «Ворсклу», «Наше слово», «МИГ», zi.ua, «Волноваху.City», «Бахмут IN.UA», «Полтавську хвилю» та «Рідне місто», а також про видання «Наше життя», «Спільнопілля» та «Цукр».
Нині ж поговоримо про три редакції, що працюють у прифронтових зонах, пережили окупацію, евакуацію, втрати, але не втратили головного — довіри своїх читачів.
«Вісті Снігурівщини»: 95 років разом із громадою
Цього року в жовтні газета «Вісті Снігурівщини» відзначатиме 95-річчя. В цій даті — історія поколінь, які творили інформаційний простір громади. Газета пережила війни, перебудову, цифрову трансформацію — і навіть 8 місяців окупації. Після звільнення Снігурівки редакція першою відновила роботу, попри те, що приміщення було пошкоджене, розграбоване, а редакційний автомобіль викрадено. Частина команди виїхала, але ті, хто залишився, згуртувалися й продовжили працювати.
Сьогодні редакція функціонує в умовах нестабільного електропостачання, слабкого інтернету, браку техніки. Доставка газет через Укрпошту — ще один виклик: через скорочення відділень і складну логістику в прифронтовій зоні газети часто не доходять до передплатників. А головне — постійна небезпека: обстріли, дрони, мінування. Журналісти працюють під звуки сирен, іноді не можуть фізично дістатися до читачів.
Попри це, газета продовжує бути голосом громади. У центрі уваги — життя після окупації, історії спротиву, відновлення інфраструктури, допомога внутрішньо переміщеним особам, освіта, медицина, розмінування. Особлива увага — героям громади, військовим, волонтерам, освітянам. Це не просто новини — це підтримка, пам’ять і гордість.
«Для мене “Вісті Снігурівщини” — це наша пам’ять, наш біль і наша гордість», — каже читачка видання медикиня Наталія Анатоліївна.
Редакції допомагає підтримка читачів — земляки надсилають фото, історії, діляться новинами. Цінними є також тренінги, менторство, підтримка журналістських мереж. Але бракує технічної бази: комп’ютерів, джерел живлення, стабільного інтернету. Особливо гостро стоїть питання транспорту — після втрати редакційного авто журналістам важко збирати матеріали в громадах.
Попереду — нові плани. Редакція готує спецпроєкт «Після окупації», щоб зібрати історії людей, які пережили жах війни, зафіксувати наслідки руйнувань і приклади відновлення. У фокусі також — історична рубрика до 95-річчя газети, матеріали для ветеранів, освітні тексти з мінної безпеки, онлайн-формати для молоді та тих, хто виїхав із Снігурівки. Редакція прагне розширити свою присутність у цифровому просторі, щоб залишатися з громадою навіть тоді, коли паперову газету доставити неможливо.
Участь у проєкті «План Б» стала для редакції критично важливою. Фінансова допомога дозволила не лише вижити, а й оновитися: газета стала кольоровою, з’явилися нові формати, покращено якість контенту. Команда висловлює вдячність міжнародним партнерам, колективу АНРВУ та особисто очільниці Оксані Бровко.
«Ми творимо газету разом із читачами. Це не просто робота — це служіння», — кажуть у редакції.
«Слов’янські відомості»: дистанційна редакція, що тримає громаду
«Слов’янські відомості» — це редакція, яка після початку повномасштабного вторгнення працює здебільшого дистанційно. Команда розпорошена по всій Україні, лише один журналіст повернувся до Слов’янська. Попри це, редакція зберігає зв’язок із громадою, продовжує писати про життя прифронтових міст — Слов’янська, Святогірська, Лимана та прилеглих районів.
Робота в таких умовах — щоденний виклик. Координація у розпорошеній команді, доступ до джерел, обмежена інформація через воєнний стан — усе це ускладнює створення якісного контенту. Влада часто використовує соцмережі як піар-майданчики, де новини не відображають повну картину. Саме тому критичне висвітлення подій — один із головних принципів редакції.
Тематика «Слов’янських відомостей» — це життя громади, проблеми відновлення, згуртованість, безпекова ситуація. Особлива увага — волонтерам, працівникам критичної інфраструктури, декомунізації, закупівлям. Редакція прагне показувати те, чого не видно у звітах чиновників. У планах — розслідування, історії людей, розвиток відео та фотоформатів, які раніше не були на сайті.
«Нам бракує журналіста для розслідувань. Важливо перевіряти, як витрачаються гроші, хто фінансує проєкти», — зазначає команда.
Редакції допомагає зв’язок із мешканцями — саме цей контакт надає глибину матеріалам. Але бракує ресурсів для аналітики, розслідувань, мультимедійного контенту. Команда хоче розвивати фоторепортажі, відео, спецпроєкти про перейменування, закупівлі, спонсорів громади. Вже випущено кілька пробних матеріалів, які отримали гарний відгук — і це надихає рухатися далі.
Участь у «Плані Б» стала для «Слов’янських відомостей» порятунком. Це було єдине доступне фінансування після завершення американської підтримки. Завдяки проєкту редакція створила серію матеріалів із реальним суспільним впливом: після публікації про недобудовану Алею Слави влада завершила її; текст про село на Вінниччині допоміг переселенцям зі Слов’янська; серія матеріалів привернула увагу до проблем водопостачання.
«Це була підтримка, яка дала нам змогу писати важливе — і бути почутими», — кажуть у редакції.
«Гривна»: медіа, що повернулося до читача через 16 днів після звільнення Херсона
«Гривна» — це медіа, яке стало символом стійкості Херсонщини. 11 листопада 2022 року Херсон було звільнено, а вже 27 листопада херсонці тримали в руках свіжий номер «Гривни». Це стало можливим завдяки згуртованості команди та підтримці Асоціації «Незалежні регіональні видавці України».
Сьогодні редакція працює з різних міст України та країн Європи. Частина команди — в Херсоні, де будівля редакції майже зруйнована, обладнання втрачено, дах і фасад пошкоджені. Комунальні служби не можуть працювати через постійні обстріли та дрони. Декому з журналістів немає куди повертатися — домівки знищені. А сама будівля редакції розташована всього за три кілометри від лівого берега Дніпра, звідки щодня прилітає ворожа артилерія.
«Будівлю обстрілюють із лівого берега Дніпра. Це лише 3 км — сюди дістає будь-яке озброєння», — розповідає Сергій Болотов.
Попри все, команда зберегла стабільність і згуртованість. У «Гривні» немає плину кадрів — працюють ті, хто давно в медіахолдингу, розділяють спільні цінності, прагнуть зберегти бренд. Редакція забезпечує роботу сайту, випуск газети, присутність у соцмережах, співпрацює з рекламодавцями, адмініструє грантову діяльність. Це відповідальність, помножена на віру — у свою справу, у свою аудиторію.
Тематика «Гривни» охоплює безпекові питання, стан Чорного моря, аграрний сектор, історію, аналітику, репортажі. Особливу популярність здобули рубрики «Так ми жили» та «Історія» — вони дають херсонцям відчуття зв’язку з минулим, яке зараз так болісно змінюється. Редакція працює не лише для Херсонщини, а й для її переселенців у Миколаївській, Одеській областях і по всьому світу.
У роботі допомагає знання специфіки регіону, постійний контакт із земляками, представниками влади, джерелами. Редакція забезпечена технікою, зарядними станціями, сучасною адміністративною платформою з інструментами штучного інтелекту для SEO-оптимізації. Завдяки партнерам вдалося систематизувати роботу, створити редакційні політики, які формують спільне бачення в колективі.
Та попри це, команді бракує головного — впевненості в майбутньому. Газетний бізнес неможливий у місті, де не працює економіка, немає рекламодавців. Редакція шукає нові моделі — зокрема, монетизацію сайту, соцмереж, розвиток відеоконтенту.
У фокусі найближчого розвитку — ютуб-канал «Незламний Південь», створення власного відео, активне використання соцмереж. Команда вже використовує ШІ для монтажу, що дозволяє досягати якісного продукту навіть з обмеженими ресурсами. Це шлях до сучасної журналістики, яка ближча до молодої аудиторії, до тих, хто споживає інформацію в нових форматах.
Участь у «Плані Б» стала для «Гривни» ключовою. Це було єдине джерело фінансування після завершення американської підтримки. Завдяки проєкту створено низку важливих матеріалів: про саморобні антидронові сітки — символ стійкості громади; розслідування про псевдоволонтерів — викриття корупції; тексти про закритість влади — заклик до прозорості.
«Нам бракує впевненості в майбутньому. Але ми продовжуємо працювати — для Херсонщини, для своїх людей», — кажуть у редакції.
***
Ці три редакції — приклад того, як медіа можуть бути не просто джерелом інформації, а опорою для громади. «План Б» — це не лише про фінансування, а про віру в журналістику, яка тримає країну. «“План Б” постав як проєкт невідкладної допомоги, щоб у найскладніший момент підтримати тих, хто щодня тримає зв’язок між людьми, фіксує реальність і дає громаді відчуття опори. Ми бачимо, що ця підтримка дала змогу редакціям не просто вижити, а стати ще сильнішими», — підсумовує Оксана Бровко.
Нагадаємо, що проєкт «План Б» АНРВУ реалізує у співпраці з норвезьким партнером — Amedia Foundation.
