На воркшопі про взаємодію медіа та шкіл у справі медіапросвіти досвідом поділилася медійниця та фактчекерка Альона Романюк.
В часи інформаційної війни вміння вирізняти фейкові повідомлення, дезінформацію та маніпуляції є не просто актуальним, а життєво важливим. Торік експерти Давоського форуму дійшли висновку, що дезінформація — на першому місці у списку найбільших короткострокових глобальних ризиків. Тож не дивно, що в останні роки у світі, а тим паче в Україні активізувалося навчання медіаграмотності.
Фінляндія має довгу історію медіапросвіти, і фінський досвід може бути корисним для нас. Однак і Україна не пасе задніх, і наш досвід також може бути цікавий та корисний світові.
Саме тому темою чергового воркшопу, що відбувся 15 квітня 2025 року в рамках нашого проєкту «Медіамости: Фінляндія — Україна», стала медіапросвіта, зокрема взаємодія у цій справі регіональних та локальних медіа зі школами.
Своїм досвідом поділилися фінська медійниця та популяризаторка медіаграмотності Hanna Hietikko та українська медійниця, викладачка і фактчекерка Альона Романюк.
Hanna Hietikko розповіла про два фінські проєкти з медіаграмотності, які залучають медіа та навчальні заклади — школи і виші. Спочатку це був проєкт Koululinkki, започаткований ще 1998 року. На початку 2020-х років він трансформувався у проєкт Pomedia. Їхнє завдання полягало в тому, що медійники пояснювали школярам, студентам та літнім людям базові речі про новини: як їх створюють, як добирають теми та як їх правильно читати.
Детальніше про це ми розкажемо в наступному матеріалі. А сьогодні зосередимося на кейсі «НотаЄнота», яким поділилася Альона Романюк.
Альона Романюк — українська медіаекспертка, журналістка, фактчекерка. Засновниця фактчекінгового проєкту та антифейкових ігор «НотаЄнота», головна редакторка проєкту «По той бік путінської брехні», авторка влогу «По той бік інфи», керівниця досліджень «Інформаційні вкиди російсько-української війни», «По той бік пандемії» та колишня головна редакторка інформаційної кампанії «По той бік новин». Такий багатий і різноманітний досвід у сфері медіа та антифейків дозволив Альоні розробити й запустити справді корисний і популярний проєкт, що поєднує елементи навчання та гри.
«Це неординарний досвід медіапросвітництва, роботи з учнями та вчителями у форматі гри, — каже директорка АНРВУ Оксана Бровко. — Він корисний для регіональних та локальних медійників, які можуть надихнутися й почати працювати в цій царині зі школами у своїх регіонах».
Як виникла ідея гри і чому саме Єнот
«НотаЄнота» — це антифейкова інтелектуальна гра у форматі брейн-рингів, або квізів, розрахована на людей від 14 років. Втім, є досвід адаптації цієї гри і до молодшої аудиторії, навіть для першачків. Наймолодшому учаснику було 7 років, найстаршому — 71 рік.
Завдання гри — поширювати практику тренування й розвитку критичного мислення, особливо в регіонах, маленьких містечках і селах.
В листопаді 2022 року росіяни, відступаючи, вкрали тварин із херсонського зоопарку. Серед них був єнот, навколо якого вони розгорнули пропагандистську кампанію: дали йому ім’я, вели телеграм-канал від його імені, віддали «навчатися» в пропагандистський виш. Почали називати його «Курсант Єнот», возити по, як вони кажуть, «зоні СВО» і збирати за його допомогою гроші на свою армію.
Так з’явилася історія Єнота, якого треба врятувати з пропагандистського полону. Вона є наскрізною для гри. «Поки ЗСУ на полі бою, ми тут і зараз, намагаючись відрізняти правду від фейків, помагаємо Єноту не вестися на пропаганду», — каже Альона Романюк.
Ця гра — канва, яку можна наповнювати іншими питаннями, іншим кейсами тощо.
Чим це корисно для регіональних та локальних медіа
Проєкт спрямований переважно на регіони. Вийти на цю аудиторію найпростіше через школи, бо мережа шкіл дуже широка, вони є в більшості населених пунктів.
Серед учителів є великий запит на подібні розробки. Адже навантаження в них велике, багато паперової роботи, і водночас до їхніх обов’язків входить проведення заходів із медіаграмотності, протидії фейкам тощо. Та оскільки вчителі не є фахівцями в цьому, а наше інфополе розвивається дуже стрімко, вчителі можуть не встигати за змінами.
Щоб вирішити цю проблему, команда «НотиЄнота» організувала навчальний курс для вчителів: їх вчили грати в ці ігри, давали дидактичні та роздаткові матеріали, пояснювали, як проводити ігри у себе в школі тощо. Та попит виявився надзвичайно великим: за чотири дні надійшло 700 заявок на 150 місць. Тож відбір був суворий, учасників брали виключно з регіонів, що мали деокуповані території.
Саме тут у справу можуть включитися регіональні та місцеві медіа.
Про що слід подбати, якщо ви хочете провести гру
Якщо хтось із локальних медіа захоче провести подібні ігри та налагодити співпрацю зі школами у своєму регіоні, вони можуть вільно скористатися напрацюваннями проєкту «НотаЄнота».
Необхідно лише називати ці ігри саме «НотаЄнота», відтворити наскрізну історію про Єнота і вказати на авторські права.
Гра проходить у форматі квізів. Команди (як мінімум дві) збираються в одному приміщенні; кожна за своїм столом. У середньому в одній грі беруть участь до 30 людей, 5-6 команд, в одній команді може бути 3–12 учасників. Це залежить від авдиторії.
Чек-лист перед грою:
1. Знайти та узгодити приміщення для гри з необхідним обладнанням. Якщо ви проводите гру в навчальному закладі, спробуйте оцінити потенційну кількість учасників. У приміщенні має бути відповідна кількість стільців із розрахунку, що в одній команді буде 4–10 людей. Кількість столів залежить від кількості команд.
У приміщенні також має бути: проєктор (телевізор) із можливістю виведення мультимедійної презентації та колонки, дошка або фліпчарт. Якщо учасників небагато, то можна спробувати із ноутбуком, проте це радше як рішення для форсмажору.
2. Узгодити час із дирекцією закладу, установи.
3. Поширити анонс гри. Запустити форму реєстрації (за потреби).
4. Домовитися із журі (дирекція, колеги, друзі), асистентом (за потреби), людиною, яка фотографуватиме або зніматиме гру.
5. У переддень гри розіслати учасникам нагадування.
6. У переддень гри також перевірити техніку, розставити столи і стільці, підготувати дипломи для команд та/або для кожного учасника.
Хто потрібен для гри:
- ведучий,
- учасники,
- журі,
- асистент (не обовʼязково, але важливо: щоб збирати бланки, приміром; щоб ведучий / ведуча зосередилися на проведенні гри),
- людина, яка відповідає за фото та відео (не обовʼязково, але ведучий може забути про це під час гри, тож щоб не втратити живі емоції, краще попросити когось із зали).
Матеріали можна взяти на сайті проєкту. Наразі там близько 1000 питань, тематично вони охоплюють 2022-2023 роки, і команда шукає фінансування, щоб оновити й розширити перелік.
Питання з розділу «Правда чи фейк» краще брати на розігрів, там часто трапляються смішні історії, які сприяють згуртуванню і включають гравців. Наприклад, кумедне питання про конкурс краси серед верблюдів у Саудівській Аравії. Ідеться про те, що певних верблюдів було дискваліфіковано через ін’єкції ботоксу.
Питання звучить як фейк, але то правда. У поясненні важливо розгорнути логіку пошуку відповіді. Приміром:
- що ми знаємо про Саудівську Аравію,
- чи може там проходити традиційний, звичний для нас конкурс краси у купальниках,
- а що цінується в тій культурі, чи є цінністю верблюди,
- які можуть бути вимоги до краси верблюдів тощо.
Інший хороший приклад — про те, що українську мову визнано на конкурсі другою у світі за милозвучністю. Буває, що вчителі опираються тому, що це фейк, кажуть ведучим, мовляв, ви нічого не знаєте, такий конкурс був тощо. Як опонувати? Треба ставити питання: де проводився цей конкурс, які були вимоги, хто був у журі тощо…
Невдовзі Альона Романюк обіцяє дати дві гри (готові розробки) у відкритий доступ, ними можна буде скористатися також. Так само можна долучитися до спільноти тренерів «НотиЄнота».
Можна пропонувати ігри до тематичних тижнів, до уроків громадянської освіти (10 клас) тощо.
«У медійників є велика перевага саме на місцевому рівні, — підсумовує Альона Романюк, — бо вони знають, як працює індустрія новин, фейки тощо. І вони вміють писати. На цьому (на власній експертизі) можна акцентувати, подаючи заявки на гранти».
***
Нагадаємо, що вебінар відбувся в рамках проєкту «Медіамости: Фінляндія та Україна», що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» в партнерстві з News Media Finland та фінансується Міністерством закордонних справ Фінляндії.
Ілюстрації: надані Альоною Романюк та скриншоти сайтів Pomedia та Notaenota
Катріна Хаддад, спеціально для АНРВУ
