Журналісти півночі Сумщини ризикують життям, щоби світ дізнався про злочини росіян: вони фіксують руйнування, загибель цивільних і щодня працюють у прикордонних містах під атаками.
Продовжуємо розповідати про роботу журналістів та журналісток у прифронтових і прикордонних регіонах. Ми вже публікували розмови з медійниками та медійницями Заріною Забріскі (частини перша і друга), Олександром Качурою, Владиславом Сафроновим, Наталею Білокудрею, Сергієм Горбатенком, Євгеном Хрипуном, Анною Калюжною, Поліною Куліш, Надею Сухою та Надією Карповою. Сьогодні ми поговорили із засновником медійної мережі на півночі Сумщини Олександром Соломком.
Олександр розповів, чому журналісти «Ямпіль.Інфо», «Глухів.Сіті» й «На межі» обирають роботу під обстрілами, а не власну безпеку.
Четвертий рік поспіль вони документують наслідки російських воєнних злочинів, руйнування, загибель людей, і кажуть, що для них це важливо:
— З початку війни багато медіа закрилися. Ми були єдиною знімальною групою, хто працював на прикордонні. Наразі розширилися до великої мережі й представлені у всіх населених пунктах Шостківської громади.
Робота з ризиком для життя, каже Олександр. Ніколи не знаєш, чи повернешся, чи сам станеш героєм матеріалу, але все одно їдеш на зйомки.
— Якщо не ми, то ніхто. Інші медіа сюди не доїжджають. До Києва — 300 км, обласний центр далеко.
Команда невелика, але професійна. Олександр з гордістю називає імена колег-журналісток:
— Марія Капустіна, Анастасія Лутченко, Юлія Андрусенко та Надія Чеберяко працюють у Шостці та Глухові. Виїжджають на всі обстріли. Довгий час ми дівчат не брали на небезпечні зйомки, але для них це важливо.
Ескалація: серпень 2024 року
За словами Олександра, в серпні 2024 року, після початку Курської операції ЗСУ, росіяни почали скаженіти.
— Вони знищували все підряд. Прикордонні міста, такі як Ямпіль, Свесса, Глухів просто стиралися. КАБи летіли один за одним.
Після кожного прильоту — новий. Били по центрам населених пунктів, вбивали цивільних.
— У Глухові 17 липня вдарили по центру міста — 14 поранених, двоє загиблих, серед них п’ятеро дітей. У Ямполі загинули цивільні, які їхали мотоциклом. Свесса постраждала на День Незалежності — КАБ влучив у п’ятиповерхівку.
Хроніки жаху
Листопад 2024 року для Олександра був особливо складним. Кілька разів він опинявся за лічені метри від місць влучання російських снарядів. Згадує кілька випадків:
— Ми знімали пошкоджений будинок у центрі Глухова, коли почули віддалений звук пропелерів. Ледь встигли спуститися в підвал, як почули звуки скидів. Повернулися дознімати – на нас полює ще два дрони…
У селі Княжичі, де вибух убив власника одного з будинків, знімальна група знову потрапила під обстріл:
— Щойно ми підійшли до посіченого осколками будинку, як почули свист снаряда і потужний вибух поруч. Побігли в будинок. Я заскочив усередину і потрапив в калюжу крові тієї людини, яку вбили напередодні…
У Глухові, коли прилетіло по гуртожитку медичного коледжу, де мешкали переселенці, Олександр брав участь у рятувальній операції:
— Два російські дрони-камікадзе один за одним влучили в гуртожиток, де жили люди, що евакуювалися із прикордонних сіл. Я в той час був у сусідньому будинку. Почув два потужних вибухи й побіг на місце події.
Від вибуху центральна частина, з п’ятого по перший поверх, обвалилася, під завалами опинилися люди.
— У нічній темряві чулися крики. У розташовану поруч лікарню на руках несли поранених.
Невдовзі прибули поліціянти, рятувальні служби. Поки тривала рятувальна операція, обстріли не припинялися.
— В укритті лікарні, куди спускалися під час атаки шахедів, було моторошно: налякані пацієнти, багато з них босі, розбите скло під ногами…
Коли Олександр вийшов зі сховища, частина людей, здебільшого родичі, які продовжили розбір завалів, вже витягували тіла:
— Під завалами знайшли тіла 12 загиблих, серед них семирічного хлопчика. Росіяни просто побачили скупчення людей, не стали розбиратися, хто вони, й вдарили по переселенцях.
Як реагують місцеві
Попри біль, люди охоче діляться своїми історіями.
— За чотири роки в нас був лише один агресивний випадок. Здебільшого нас обіймають, дякують, що ми приїхали, особливо у віддалені села, — каже Олександр.
Він підкреслює: для людей важливо розповісти про свої втрати, про те, що вони переживають.
— В одному з сіл, яке щоденно знищували снарядами, вбили соцпрацівницю, яка на велосипеді розвозила хліб підопічним. Ми приїхали знімати й люди всією вулицею вийшли, щоб розповісти про цей випадок. Це їм дуже боліло.
«Дітей встигли вивести в укриття»
На питання, де команда бере сили, Олександр Соломко приводить у приклад нещодавній випадок:
— Днями росіяни вдарили по Шостці, по спорткомплексу, де перебувало 16 дітей і тренери.
Другий шахед розірвався всередині. Був страшний вибух.
— Ми їхали на місце з єдиною думкою: про долі дітей. Коли дізналися, що всі встигли спуститися в укриття й ніхто не постраждав, почувалися щасливими. Це, напевно, була найкраща мотивація.
«Це треба показати»
Життя на прикордонні Олександр називає справжнім пеклом: люди страждають, втрачають рідних, здоров’я, будинки.
— Ти засинаєш у своєму будинку і не знаєш, чи прокинешся на ранок. Росіяни б’ють по одноповерховим будинкам, спрямовуючи по п’ять-шість шахедів. Ми приїжджали й бачили вщент вигорілу вулицю.
Без пафосу й доволі впевнено журналіст каже, що фіксувати всі злочини росіян — їхня місія:
— Ми віримо, що буде суд і буде покарання. 100 років тому в нас уже відбувалися схожі події. Ми багато розповідали про це людям, проте вони не вірили. Не вірили в звірства росіян. Не вірили в голодомор, називали це вигадкою. Варто визнати — росіяни досягли свого, стерли історичну пам’ять. Наша задача — зберегти свідоцтва, не мовчати. Бо мовчання — це те, на що розраховує ворог.
Страхування журналістів: подбайте про свою безпеку
Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» пропонує всім медійникам, які працюють у небезпечних зонах, скористатися можливістю страхування, щоб убезпечити себе та своїх близьких. Проєкт є частиною ініціативи Міжнародного фонду страхування журналістів (МФСЖ), що реалізується в партнерстві з українськими та європейськими організаціями.
Умови безкоштовного страхування викладені тут.
Подати заявку можуть медійники, які працюють у Херсонській, Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях та прикордонних районах Київщини й Чернігівщини.
Проєкт реалізує Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» разом із партнерами. Ініціатива є частиною програми «Голоси України» Voices of Ukraine, яку координує Європейський центр свободи преси та медіа European Centre for Press and Media Freedom ECPMF. «Голоси України» (Voices of Ukraine) реалізується в межах Ініціативи Ганни Арендт (Hannah-Arendt-Initiative) і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини (German Federal Foreign Office)
