Під час повномасштабної війни журналістика в Україні й надалі залишається професією підвищеного ризику. Репортажі з прифронтових територій, робота після обстрілів, поїздки на звільнені й прикордонні райони, ба навіть висвітленні наслідків обстрілів у своїх регіонах — усе це вимагає не лише професійної підготовки, а й реального страхового захисту. Саме тому програма Міжнародного фонду страхування журналістів є вкрай необхідною та помічною.
Ми, команда АНРВУ, разом із українськими та закордонними партнерами, розпочали цей проєкт ще в 2022-му. Загалом протягом лишень цього року вдалося застрахувати 67 журналістів із 15 медіа. Загальна кількість страхових днів — 953. Ці цифри — не статистика, а конкретні виїзди, відрядження і години роботи в умовах реальної небезпеки, які дають світові бачення правди.
У межах програми ми не лише забезпечуємо страхове покриття на випадок травмування, а й організовуємо безпекові тренінги для медійників. Приміром, у грудні відбувся десятий такий, де професійні інструктори вчили діяти впевнено навіть у найкритичніші моменти, коли від секунди може залежати власне життя або життя тих, хто поруч.
Більше про саму програму розповіла директорка АНРВУ Оксана Бровко в інтерв’ю для команди Суспільного, яка також співпрацює з ініціативою Міжнародний фонд страхування журналістів. Знімальні групи компанії регулярно виїжджають у небезпечні зони, а регіональні команди прифронтових філій постійно працюють у районах із підвищеним ризиком для життя, тож потребують страхового захисту. Далі текст подаємо дослівно.
«Страхування працівників медіа в умовах війни — це базова необхідність. Робота сьогодні часто повʼязана з небезпекою та ризиком для життя і здоров’я. Тож мають бути надійні фінансові гарантії і впевненість, що цей інструмент підтримки спрацює у гірших випадках. Я неймовірно вдячна Міжнародному фонду страхування журналістів за можливість страхування, якою може скористатися кожна редакція.
Навіть з появою на ринку страхування українських компаній, готових надавати таку послугу, — розмір страхового покриття від Фонду в рази більший, до того ж не кожне медіа має фінансову змогу забезпечити собі страхування самостійно. Тож, без перебільшень, Фонд надає унікальну підтримку українським медіа», — каже Вікторія Сидоренко, директорка з управління персоналом Суспільного Мовлення.
За словами Оксани Бровко, директорки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України», програма триватиме до середини 2027 року. Вона розповіла про особливості проєкту, поділилася викликами та потребами, з якими стикається медійна спільнота.
— Пані Оксано, чи багато на українському ринку пропозицій для страхування журналістів, і чи підтримує держава ініціативу Міжнародного фонду страхування журналістів?
— Ні, держава не підтримує ініціативу Міжнародного фонду страхування журналістів. В Україні кожен може придбати медичну страховку як комерційну послугу, але професійного страхування для представників медіа — такого, що реально захищає журналістів під час виконання редакційних завдань, — не існувало.
Коли почалася повномасштабна війна і стало очевидно, що українські медійники працюють без жодного професійного страхового захисту, ми разом із колегами почали порушувати це питання — і на державному, і на міжнародному рівнях. Ми прагнули, щоб українські страхові компанії могли створити якісні продукти на рівні з міжнародними, саме для медійників, як це давно працює у світі. Але оскільки в Україні подібного механізму не було, ми й започаткували програму страхування Міжнародного фонду страхування журналістів, яка надає українським журналістам можливість отримати реальний професійний захист під час роботи в зоні ризику.
Наразі на ринку з’явилися окремі пропозиції страхування журналістів від українських компаній, але вони поки не забезпечують того рівня, обсягу й спектра покриття, які надає українським медійникам спеціалізована міжнародна страхова компанія, з якою ми співпрацюємо.
— Програма Міжнародного фонду страхування журналістів є безоплатною для українських медійників?
— Так, абсолютно. Один день страхування для однієї людини коштує приблизно 100 доларів США (на початку повномасштабного вторгнення ця сума сягала майже 190 доларів). Нам вдалося залучити донора, який повністю покриває ці витрати для страхової компанії, тож кожен поліс має значну вартість, однак для українських команд він залишається безоплатним.
Роль Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» у цьому процесі — визначальна. Саме вона координує взаємодію між журналістами, страховою компанією та донорами, забезпечуючи злагоджену роботу всієї системи страхового захисту.
Асоціація — це не страхова компанія, а професійна медійна спільнота, неприбуткова організація, яка взяла на себе відповідальність за повний цикл страхування: від подання заявки до отримання поліса. Наші координатори працюють злагоджено й фактично цілодобово. Швидко реагують на запити редакцій і допомагають журналістам отримати реальний захист навіть у найскладніших і найнебезпечніших умовах роботи.
Наш проєкт став точкою опори для багатьох медіа. Він дає можливість працювати в зонах ризику без страху, з відчуттям захисту, а значить, із внутрішньою свободою.
— Які наразі умови страхування і який розмір покриття передбачено для журналістів?
— Програма проєкту Міжнародного фонду страхування журналістів передбачає страхове покриття до 100 тисяч доларів США. Це означає, що кожен журналіст, оператор, фіксер чи фотограф, який вирушає у відрядження на небезпечну територію, може розраховувати на реальний фінансовий захист у разі поранення, травми чи його/її родина — на виплати в разі загибелі під час виконання професійних обов’язків.
— Що змінилося у новій хвилі страхування? Чи збільшилася кількість страхових днів або можливості для команд?
— Після короткої перерви команді АНРВУ разом із партнерами вдалося не лише продовжити дію програми, а й суттєво розширити її можливості. Ми більше не обмежуємо кількість страхових днів і кількість учасників у команді, які виїжджають у небезпечні регіони. Якщо раніше тривалість відряджень становила два, максимум чотири дні, то тепер кожна поїздка покривається на стільки, скільки потрібно. Розмір страхового покриття становить до 100 тисяч доларів США — це серйозний рівень захисту для журналістів, операторів і фіксерів, які працюють у зонах ризику.
Ми також стартували з покращеною умовою — без лімітів у кількості членів команди. Хоча у такі відрядження виїжджають переважно невеликими групами.
Уже 3–4 грудня відбувся черговий безпековий тренінг — це важлива складова нашої програми. Під час навчання учасники змогли відпрацювати практичні навички поведінки під час обстрілів, евакуації та надання домедичної допомоги. Ми прагнемо, щоб кожен представник українських медіа почувався впевнено, захищено й підготовлено — навіть тоді, коли його робота щодня пов’язана з ризиком.
— Чи є у програмі пріоритети? Кого страхують насамперед?
— Ми розглядаємо заявки у порядку їх надходження, але страхуємо лише українських медійників — журналістів, операторів, фіксерів, фотографів, редакторів, які працюють у складі команди та направляються у відрядження в зони бойових дій, на звільнені території, прикордоння з Росією чи Білоруссю, а також у прифронтові області та мають засоби індивідуального захисту.
Покриття діє для поїздок у Херсонську, Запорізьку, Сумську, Миколаївську, Донецьку, Луганську, Одеську, Харківську, Дніпропетровську області, а також прикордонні райони Київщини та Чернігівщини. Коли українські війська вийшли на територію Курщини, ми навіть змогли домовитися про страхування журналістів, які виїжджали туди у відрядження.
Серед заявників — журналісти Freedom, Суспільного, «Слідства.Інфо», «Громадського», Frontliner, «Кордон.Медіа», а також багатьох інших національних та регіональних медіа. За останні півтора року 92 журналісти були застраховані загалом на 1230 днів перебування у небезпечних умовах. Ми отримали 704 заявки, із яких 633 схвалено, включно з одним підтвердженим страховим випадком.
— Як журналісти можуть подати заявку на страхування?
— Максимально просто, треба заповнити онлайн-заявку. Ми готові допомагати, якщо хтось проходить цей процес вперше і чогось не розуміє. Форму для страхування можна знайти за кнопками «Застрахуватися» на сайті Міжнародного фонду страхування журналістів, на сайті Асоціації «Незалежні регіональні видавці України», на наших партнерських сайтах: Суспільному, «Детекторі медіа», ІРРП, ІМІ, Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ). У форму обов’язково треба прикріпити документи, які важливі для нас і для страхової: наказ на відрядження чи лист, де має бути зафіксовано, що ви не самовільно їдете у прифронтовий регіон, вказані місце, дата, тривалість подорожі; журналістське посвідчення; документи, які посвідчують особу; копію акредитації від ЗСУ. Наші координатори роблять перевірку на наявність всіх документів. Якщо чогось немає, ми одразу комунікуємо з заявниками, вносимо правки, раптом десь помилилися колеги чи щось не так зробили, додаємо те, чого не вистачає. І коли документи в порядку, протягом години ця заявка йде на голосування. У голосуванні бере участь Координаційна рада, яку ми створили. Це шестеро представників від різних партнерів. Я — від АНРВУ (Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» — ред.), від Фундації «Суспільність» — Тарас Петрів, Людмила Панкратова — від ІРРП, Оксана Романюк — від ІМІ, Світлана Остапа — від «Детектора медіа» та Ігор Розкладай — від ЦЕДЕМ.
Ми маємо таке правило: голосувати впродовж чотирьох годин. Якщо не проголосував протягом чотирьох годин з моменту винесення на голосування, значить голос вважається позитивним, щоб не тягнути і діяти максимально в інтересах медіа. І щойно бачимо, що рішення прийнято, одразу комунікуємо зі страховою, отримуємо дуже швидко від них підтвердження про внесення у список застрахованих за нашим полісом, і, відповідно, одразу даємо знати команді, що вони можуть їхати, даємо пам’ятку, як проводитися, кому телефонувати в разі настання страхового випадку.
— Чи маєте Ви плани розширювати програму страхування в майбутньому?
— Я мрію про те, щоб одного дня ми змогли забезпечити страхування всіх журналістів, які постійно живуть і працюють у регіонах, де не стихають обстріли — у Херсоні, на Миколаївщині, Сумщині, Запоріжжі, Харківщині та інших прифронтових територіях. Це люди, які щодня працюють під ризиком, під дронами, під вогнем.
Хотілося б, щоб програма охоплювала не лише короткострокові відрядження, а й постійне страхування для тих, хто щодня залишається на місцях. Сподіваюся, у майбутньому з’являться партнери, готові підтримати цю ініціативу.
Адже фізична безпека — це основа всього: людина може виконувати свою роботу якісно лише тоді, коли впевнена, що захищена, має підтримку і може розраховувати на допомогу у критичний момент.
— З вашого досвіду — і професійного, і особистого — які ключові поради ви б дали журналістам, котрі їдуть працювати у небезпечні зони?
— Документи — лише технічна частина, і ми завжди допомагаємо з цим. Але найголовніше — особиста безпека, адже важливі не лише історії, які журналісти привозять із фронту, а й те, щоб вони поверталися додому живими.
Під час війни навіть звичні атрибути — каска, бронежилет, напис «Преса» — можуть стати мішенню. У деяких регіонах колеги змушені знімати каску, щоб не привертати увагу дронів.
Та справжня безпека — це не броня на тілі, а вміння діяти швидко, чітко й зібрано, коли навколо панує небезпека. Саме тому ми закликаємо журналістів не ігнорувати тренінги, розвивати стресостійкість, користуватися психологічною підтримкою. Вміння накласти турнікет, надати першу допомогу чи правильно евакуюватися — це не формальність, а компетенція, що рятує життя. Ми вже не раз чули історії, коли ці знання ставали вирішальними.
Фізична й психологічна безпека — така ж важлива, як професіоналізм, етика й відповідальність перед авдиторією. Якщо ви плануєте поїздку в небезпечну зону — звертайтеся до нас. Ми допоможемо оформити страхування, підкажемо, як підготуватися до відрядження і як убезпечити себе. Бо кожен журналіст, який повертається додому, — це збережений голос правди.
Ініціатива є частиною програми «Голоси України» Voices of Ukraine, яку координує Європейський центр свободи преси та медіа European Centre for Press and Media Freedom ECPMF. «Голоси України» (Voices of Ukraine) реалізується у межах Ініціативи Ганни Арендт (Hannah-Arendt-Initiative) і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини (German Federal Foreign Office).
