Директорка Асоціації «Незалежні регіональні журналісти України» Оксана Бровко дала інтерв’ю іспанському медіа 20minutos після отримання престижної Премії за особисту роль у зміцненні стійкості українських медіа та підтримку свободи слова під час війни. Нагороду їй вручив король Іспанії Філіп VI.
Детальніше про церемонію нагородження читайте тут: Король Іспанії Філіп VI вручив нагороду Оксані Бровко за внесок у розвиток незалежних медіа України
У розмові з журналістами видання Оксана Бровко розповіла про роботу українських медіа в умовах війни, про сміливість редакцій, що продовжують інформувати громади під обстрілами, та про справжню цінність журналістики — допомагати людям і фіксувати правду, попри пропаганду й страх.
Далі даємо переклад розмови.
«Ця нагорода означає, що нас чують»
— Що означає це визнання для українських журналістів?
— Ця нагорода означає, що нас чують. Ми стаємо видимими, і світ бачить усе, що ми робимо для місцевих медіа в Україні. Це знак того, що нас помічають. Ми вже понад одинадцять років живемо у стані війни, адже все почалося задовго до повномасштабного вторгнення. Насправді важко утримувати міжнародну увагу до умов, у яких ми працюємо й живемо. Але це дуже важливо, щоб правда жила.
— Як сьогодні виглядає робота журналістів в Україні?
— Це надзвичайно складно. Ще перед поїздкою до Іспанії я говорила з колегами з різних регіонів. Ми переживаємо повні блекаути — у редакціях немає світла, тепла, потрібні генератори, щоб зарядити ноутбуки й телефони. За останні два тижні росіяни знищили значну частину енергетичної інфраструктури. Багато людей виїхали з регіонів, де не вщухають обстріли. Це означає — немає підписників, а отже, і доходів для тамтешніх медіа. Також немає реклами, бо економіка зруйнована. Єдиний шлях — знайти партнерів і підтримку через такі організації, як наша.
«Наші редактори на передовій розвозять газети самі — у бронежилетах і касках, через зони, де кружляють дрони»
— Як можна друкувати газету просто на лінії фронту?
— Разом із партнерами ми постійно шукаємо та надаємо фінансування для збереження регіональної журналістики в Україні. Але навіть із цією допомогою нашим редакціям дуже важко щодня випускати газети. На передовій вони самі розвозять її приватним авто, у бронежилеті та касці, долаючи небезпечні ділянки. І все це — щоб газета дійшла до читачів, які ще залишилися. Адже люди мають знати правду, для них є життєво необхідною перевірена журналістами інформація.
— Звідки береться така відвага?
— Більшість наших журналістів — це місцеві люди, вони виросли в цих громадах. Тому залишаються — пишуть про своє. Їхня робота — не лише розповідати правду. Під час війни журналісти відчувають величезну відповідальність, адже саме вони надають інформацію, яка рятує життя.
Так, ми пишемо про обстріли й переселенців, але також про те, де можна знайти воду чи хліб, де відкриті пункти медичної допомоги, де видають гуманітарну допомогу. Цю інформацію зараз надають саме місцеві медіа — друковані й онлайн.
Журналісти в Україні відчувають справжню цінність своєї роботи, бо вона буквально рятує життя їхніх знайомих, сусідів. І водночас — це спосіб зафіксувати правду для історії, коли наші міста й села зникають під ударами.
— Як почуваються журналісти, що залишилися в окупованих регіонах?
— Наше головне завдання — зберегти свободу слова під час війни. Ми підтримуємо людей, які виснажені фізично й психологічно. Редакції втратили багатьох колег, які пішли до війська. Деякі були захоплені в полон або загинули, інші втратили офіси через обстріли.
Тому ми намагаємося дати і ресурси, і мотивацію. Приміром, один із наших проєктів — для посилення розслідувальної журналістики: Сильніші Разом: прозорість і боротьба з корупцією, участь беруть 18 локальних медіа, які займаються викриттями корупції, воєнних злочинів тощо. Це дуже складно навіть у мирних країнах. Але ми, як незалежні журналісти, повинні контролювати владу, перевіряти все. Адже хочемо жити у демократичній та вільній країні.
— Чи справді журналісти уникають носіння каски з написом «преса»?
— Так. Особливо в Херсоні чи Сумській області, наприклад. Я нещодавно говорила з журналісткою, яка має 20 років досвіду — вона знімає каску, коли наближається до фронту, бо російські дрони спеціально полюють на людей у шоломах.
А в Херсоні вони зараз буквально влаштовують «полювання» на цивільних, як самі це називають — атакують навіть тих, хто просто вигулює собаку.
— Чи є в місцевих медіа місце для тем, не пов’язаних із війною?
— У перші місяці повномасштабного вторгнення 99% наших матеріалів стосувалися війни. Але згодом люди почали потребувати й іншого — культури, життя, навіть рецептів. Втім, головна тема — війна: похорони загиблих солдатів, розмови з вдовами, історії родин, історії дітей. Наші журналісти показують через особисті історії, чому ця боротьба така важлива. Чому правда має жити.
Я зараз живу з родиною на Заході України, і навіть тут — у нашому маленькому місті — повсюди поранені військові, деякі з них пережили ампутації. Вони намагаються посміхатися, триматися, але війна — скрізь. Неможливо жити в Україні й не чути сирен чи вибухів. Ніде немає безпечного місця.
«Редакції втратили багато журналістів: частина мобілізована, багато захоплених і вбитих»
— Що може зробити Іспанія або ЄС для підтримки українських журналістів?
— Дуже важливо, щоб у Європі пам’ятали: у самому центрі континенту досі є країна, де люди борються за базові цінності — право жити й право бути українцем. Ми потребуємо підтримки і продовження уваги до людських історій, бо без уваги не буде допомоги. А ми не можемо боротися лише словами — нашим військовим потрібна зброя.
— Ваша Асоціація здобула кілька міжнародних нагород, зокрема за кампанію «Rescuing Freedom». У чому її суть?
— Мета — зберегти свободу преси, насамперед регіональної. Ми вважаємо, що місцеві медіа — це кровоносна система країни. Якщо вона зупиниться — країна втратить незалежність.
Росія активно поширює пропаганду й дезінформацію, особливо на фронті. І лише місцеві журналісти, які працюють безпосередньо на місці подій, можуть показати правду. Ми забезпечуємо фінансування, навчання, навіть курси першої допомоги. Страхуємо журналістів на передовій. Європейські партнери передавали нам папір для друку, ми відправляли його у прифронтові регіони. Так ми можемо інформувати тих кількасот людей, які досі чекають свій випуск газети — разом із хлібом і водою.
Власне, нагорода за кампанію кампанію «Rescuing Freedom» — це якраз про цінність мережі підтримки, яка через усі вище перелічені засоби рятує українську регіональну журналістику.
«Росіяни ведуть агресивну пропаганду, особливо на фронті, і лише місцева преса, яка працює на місці, здатна показати правду»
— І наостанок: чи бачите Ви близьким кінець війни?
— Я реалістка. Не можу сказати, чи це буде через місяць, рік чи десять років. Цей конфлікт із росією повторюється протягом усієї нашої історії. Кінець може бути лише один — росія має стати меншою. Ми ніколи не станемо частиною росії. Для цього ми й далі боремося і гинемо. Та я впевнена, що ми переможемо — питання лише: коли?
«Я хочу миру. У мене четверо дітей, троє з них ніколи не жили у мирній країні. Я хочу, щоб вони мали право бути українцями».
Довідка
Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) підтримує понад 150 незалежних регіональних медіа по всій країні. Наша місія — підсилювати стійкість редакцій та підтримувати незалежну журналістику як основу розвитку демократичних цінностей в Україні.
У 2025 році директорка АНРВУ отримала дві визначні міжнародні нагороди: INMA Global Media Awards — гран-прі «Best in Show» за кампанію Rescuing Freedom, яка також здобула перемогу в чотирьох категоріях, зокрема як найкращий європейський та світовий проєкт. Також від імені незалежних медіа України Оксана Бровко прийняла Golden Pen of Freedom 2025 — головну відзнаку світового медіа-конгресу WAN-IFRA за внесок у захист свободи слова.
Ці нагороди стали важливим визнанням ролі Асоціації в захисті українських регіональних медіа у світовому журналістському середовищі.
Читайте також: Промова виступу Оксани Бровко на церемонії Премії 20minutos у Мадриді
