Анімаційний ролик «Один репортаж — один удар», що містить стереотипи й маніпуляції, повернули на доопрацювання.
Днями медійна спільнота жваво обговорювала анімаційний ролик, виготовлений Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки (Стратком) спільно із Генеральним штабом ЗСУ та оприлюднений у соцмережах. Реакція медійників була переважно критичною: «Створили негативну репутацію саме журналістам»; «Тепер вороги — медіа»; «Тепер у прильотах звинуватили журналістів», «Це перекладання вини за війну на медіа» тощо.
Інститут масової інформації навіть виступив із заявою, у якій вказав на небезпечність такого наративу, бо він «підриває довіру до медіа, може поставити під загрозу життя медійників».
Про що ролик
Це анімаційний ролик тривалістю 57 секунд.
Починається телесюжетом із плашкою «ТБ»: бачимо приміщення, де виробляються дрони. Закадровий чоловічий голос каже: «Є речі, які спроможні змінити хід війни. Про них варто мовчати».
Далі вмикається журналістка (білявка із брендованим мікрофоном) і каже: «Україна нарощує виробництво дронів. Залучає цивільні підприємства. Ось тут виготовляють сотні безпілотників щомісяця».
В кадрі з’являється один зі збирачів дронів у показаному на початку приміщенні й каже: «Ми подвоїли потужності. Ця партія дронів скоро їде на фронт».
Двоє чоловіків сидять спинами до глядача, на спинах написи російською «Разведка» та «ФСБ», вони говорять російською, закадровий голос перекладає українською: «Секрет на весь світ. Дякуємо, важлива ціль. Передаємо дані штабу. Готуємо удар».
Летить ракета. Влучає в будівлю, вибух. Їде пожежна машина із сиреною.
Журналіст (чоловік в окулярах) у кадрі каже: «Влучання балістики. Багато загиблих. Лікарні переповнені».
Чорний фон. Голос озвучує напис: «Один репортаж — один удар. Наслідки катастрофічні. Не розголошуй критичної інформації. Не дозволяй іншим робити це. Ворог чує. Пильнуй!».
Що тут не так
Тут важливо виокремити кілька небезпечних маніпулятивних та/або стереотипних тверджень.
1. Журналістські образи експлуатують кілька стереотипів (про «нерозумних жінок» та «розумних чоловіків», про «нерозумну білявку» та «розумного в окулярах»): «шкідливий репортаж» веде журналістка-білявка, «трагічний репортаж» про наслідки веде журналіст в окулярах.
2. Слоган «Один репортаж — один удар» прямо вказує на журналістську роботу як причину ракетних ударів.
Здавалося б, це логічно: і справді, не можна ж отак прямо вказувати в репортажах місце виробництва зброї або загалом видавати подібну інформацію. Та річ у тім, що журналісти таких репортажів переважно й не знімають.
Правильно буде сказати, що не робота журналістів є причиною ударів по конкретних об’єктах, а витік інформації про ці об’єкти. Витік інформації частіше відбувається через анонімні телеграм-канали або відео з місць влучань, зняті й поширені випадковими свідками. Тож це маніпуляція, адже витік інформації прирівнюється до журналістської роботи.
3. А фраза «Не дозволяй іншим робити це» в поєднанні із зображенням журналістів під час роботи взагалі може спонукати до перешкоджання журналістській діяльності. Тим більше, що налякані люди й так, буває, перешкоджають і намагаються не дати знімати відео. Тож прямий заклик + маніпулятивні установки стосовно журналістів = потенційно небезпечним ситуаціям. Небезпечним у прямому сенсі — для журналістів, і небезпечним у ширшому значенні — для збереження пам’яті й фіксації подій, для історії.
Як зреагували замовники ролика
У відповідь на критику та обурення Генеральний штаб на сторінці у фейсбуку заявив, що метою ролика було «звернути увагу всіх громадян, включно з військовослужбовцями, на питання інформаційної безпеки в умовах війни». І закликав «не розцінювати цей матеріал як докір або звинувачення на адресу представників медіа. Його мета — не критикувати, а нагадати всім: будь-яка інформація може мати наслідки, які використовує ворог».
Згодом керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей сказав, що реакція медіаспільноти є «невиправдано загостреною», хоча ідеться ж про «очевидні під час війни речі».
Крім того, він зазначив, що це не одиничний ролик, а вже п’ятий у серії. Ролики виготовлені в рамках проєкту «Інформаційна безпека» й показують, як військовим безпечно спілкуватися з рідними, як бути обережними під час масових заходів та як мимовільно не навести ворога на ціль.
«Концепція і мета цього і всіх решти роликів — не критика, а нагадування всім: інформація може мати наслідки, які використовує ворог», — підсумував Ігор Соловей.
Проміжний підсумок ситуації: ролик із соцмереж видалили й вирішили доопрацювати. «Враховуючи конструктивні зауваження і рекомендації, ролик буде доопрацьовано з метою подальшого донесення відповідних застережень як до цивільних, так і до військовослужбовців», — написали на фейсбук-сторінці Генштабу ЗСУ.
Чому це важливо
По-перше, ролики, які нагадують про правила безпеки, зокрема інформаційної, під час війни, справді важливі. Обговорення привертає до них увагу, це плюс.
По-друге, важливо помічати маніпулятивні твердження та стереотипи й намагатися їх уникати. Тож критика, яка здійнялася в соцмережах, привернула до цього увагу, це ще один плюс.
По-третє, пояснення Генштабу та Страткому про ідею роликів, їхнє спрямування та водночас висловлення поваги до журналістської роботи додали ваги обом сторонам конфлікту. Це, своєю чергою, зміцнює довіру — ще один плюс.
По-четверте, конфлікт підсвітив не до кінця зрозумілу ситуацію зі взаємодією журналістів та ЗСУ й роботи медійників на місцях обстрілів. Адже згідно зі спільною заявою Мінкульту, Міноборони та Медіаруху (від квітня 2022 року), журналісти можуть працювати на місцях «одразу після обстрілів, а публікувати фото та відео військових об’єктів — через 12 годин після завершення бойових дій, через 3 години — для цивільних об’єктів». Тож чому журналісти постають у ролі винуватців обстрілів, якщо мають дозвіл на роботу? Приблизно такі питання колеги із Суспільного поставили Генштабу й Міноборони. Це, як не дивно, теж плюс, адже сприяє упрозоренню правил та обов’язків.
Нарешті, найважливіше:
Чого вчить нас цей кейс
Ця ситуація — чудовий приклад саморегуляції медіа. Реагування медійників на неоднозначні ситуації та порушення, на хай мимовільне, але поширення стереотипів та маніпулятивних тверджень сприяє очищенню та впорядкуванню інфопростору. Наші проактивність та уважність особливо важливі під час війни, коли інфопростір повниться численними фейками, маніпуляціями та дезінформаційними кампаніями.
Читайте також: Без штрафів і санкцій: як саморегуляція допомагає фінським медіа. Практичні кейси
Жоден орган контролю не може так прискіпливо і всеохопно моніторити інфопростір, як ми самі (як мінімум тому, що разом нас багато). І наше завдання тут — сприяти поширенню медіаграмотності, тренувати навички розпізнавання маніпуляцій, вказувати на стереотипи тощо. Як казали у 2013-2014 роках, що ми тренуємо м’яз гідності, так і тепер: тренуємо м’яз медіаграмотності.
Читайте також: Як залучати школи до медіапросвіти: досвід гри «НотаЄнота»
Саме тому Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» так багато уваги приділяє зараз медіаграмотності та саморегуляції.
Читайте також: Стартуємо: 10 регіональних медіа приєдналися до фінсько-українського проєкту
Зокрема, їй багато в чому присвячений наш проєкт «Медіамости: Фінляндія та Україна», який реалізується в партнерстві з News Media Finland та фінансується Міністерством закордонних справ Фінляндії.
Ілюстрації: кадри з ролика та скриншоти сторінок із соцмереж
