Трансформація, стійкість і нові формати. Як регіональні медіа працюють під час війни та реагують на виклики своїх громад.
Програма «Сильніші Разом: фінансова і організаційна стійкість» підтримує понад два десятки українських регіональних медіа, які працюють у надскладних умовах — під обстрілами, в евакуації, в окупації, у розпорошених командах.
Ми продовжуємо розповідати про них — не як про винятки, а як про редакції, які щодня шукають нові формати, адаптуються до викликів і залишаються важливими для своїх громад. Раніше ми вже розповідали про медіа «Маяк: Новини Богодухова» (Харківська область), «Бердянськ 24» (Запорізька область) та «Махала» (і друковану газету «Дружба», місто Болград Одеської області), а також про TheBuchaCity, Kramatorsk Post і «Ямпіль.info» (Сумська область).
Читайте також: Сильніші разом: чим живуть локальні редакції
Цього разу — досвід трьох редакцій: «Точка Сходу» (Київ / Схід України), «Вісник Ч» (Чернігів) та «ОГО» (Рівне). У кожної — свій масштаб, своя команда, свої виклики. Але спільне — бажання працювати далі.
«Точка Сходу»: медіа, яке переосмислило себе після евакуації
Втрата міста, створення ГО і запуск онлайн-медіа
Команда «Точки Сходу» майже вся — з Маріуполя. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році медійники були змушені виїхати з окупованого міста. 10 червня 2022 року вони заснували громадську організацію «Точка Сходу».
Першим проєктом ГО став «Маріуполь. Зруйнована мрія» — серія матеріалів про місто, яке втратило не лише інфраструктуру, а й мрію про майбутнє. Наприкінці 2023 року команда розпочала процес трансформації та запустила власне онлайн-медіа «Точка Сходу» — незалежне онлайн-медіа сходу України та Надазов’я.
За цей час редакція створила понад 280 текстів і більше 500 відеоматеріалів — включно з короткими форматами Reels і Shorts. Тематика охоплює життя внутрішньо переміщених осіб, досвід ветеранів, реабілітацію, соціалізацію, а також культурну спадщину сходу України — минулу і сучасну.
Окремо команда зняла документальний фільм «Сильніша за смерть» — про закатованого у російському полоні військового та захисника Маріуполя Віталія Клоченка.
Нині частина команди перебуває за кордоном, але більшість — у Києві. Робота побудована на дистанційному форматі, однак редакція вже має простір у столиці, де проводить організаційні та стратегічні зустрічі.
Попри результати, команда, як і більшість українських медіа нині, працює в умовах нестабільності: без сталого фінансування, з емоційним навантаженням, у постійному режимі багатозадачності. Саме тому інституційна підтримка стала критично важливою — вона дозволила не лише втриматися, а й розвивати нові формати.
Відеоформати, робота з авдиторією, емоційна стійкість і міжнародна підтримка
Редакція активно працює з відеоформатами: короткі ролики, студійні інтерв’ю, репортажі. У межах інституційної підтримки команда перезапустила відеопроєкт «На Часі» у студійному форматі, адаптувала контент під соцмережі, провела SEO-аудит сайту, оновила технічні рішення.
Команда швидко реагує на запити авдиторії. Після публікації про один із закладів у Слов’янську читачі повідомили про проросійську позицію героїні. Матеріал оперативно зняли, провели перевірку і опублікували свою позицію.
«Ми одразу зняли матеріал з публікації та сповістили про це авдиторію, до з’ясування обставин. Вже наступного дня ми опублікували свою позицію та все що вдалося дізнатися про ситуацію», — розповідає засновниця видання Анна Овчаренко.
Після публікації про квартал для маріупольців у Білій Церкві редакція запросила на інтерв’ю першого заступника мера Маріуполя — Дениса Кочубея. Вийшло дві частини інтерв’ю, які стали відповіддю на запит читачів.
Редакція також працює над емоційною стійкістю команди. «Ми випрацювали механізми взаємозаміни, щоб кожен член команди мав можливість відпочити та набратися сил», — зазначають у редакції.
У серпні під час поїздки на Arendalsuka «Точку Сходу» представляла журналістка Ганна Дробот. Вона виступала на панелі про локальні медіа в умовах війни, розповідала про досвід евакуації, втрату міста, запуск нового медіа і роботу з травмованими громадами.
«Я говорила про те, що відбувається в країні, аби вони з перших вуст розуміли, що ми переживаємо. І відчула не тільки емоційну підтримку, а й готовність боротися разом з нами. Люди підходили після виступу, дякували, казали, що хочуть допомогти. Це було дуже важливо — не як жест солідарності, а як визнання нашої роботи», — каже Ганна.
Читайте також: Голос України на Arendalsuka: Оксана Бровко про виклики, силу місцевих медіа та партнерство заради демократії
«Вісник Ч»: відновлення після окупації
Виживання, евакуація і нестабільність
У лютому–березні 2022 року Чернігівська область була частково окупована, а сам Чернігів понад 40 днів був у блокаді. Після підриву мосту до міста лишалася лише «дорога життя» — човнами через Десну. Тоді «Вісник Ч», який мав лише друкований формат, вперше за понад 20 років призупинив роботу.
У перші місяці війни редакція працювала без офісу, без доступу до друкарні, без зв’язку. Частина команди була в евакуації, частина — в місті. «Ми не мали змоги друкувати газету, не мали доступу до інтернету, не мали електроенергії. Але ми зберегли команду і змогли повернутися до друку», — згадує керівниця диджитал-напряму Марина Осіпова.
Головний редактор Сергій Народенко весь час перебував у місті, як і ще троє членів команди. «Ми всі були на звʼязку», — додає Марина.
Після деокупації всі повернулися до Чернігова — не за вимогою, а за власним бажанням. Але загроза повторного вторгнення залишається: редакція має план евакуації, готує резервні сценарії, працює з постійним відчуттям нестабільності.
Передплата — основне джерело фінансування: 70–75% доходу. Ще 15% дає реклама і 15% — гранти. До 2022 року «Вісник Ч» взагалі не залучав грантових коштів — працював завдяки рекордним тиражам (65 000 у 2013 році). Після повномасштабного вторгнення передплата впала з 35 до 20 тисяч. Редакція змогла стабілізувати показники, але фінансова модель залишається вразливою.
«Ми не звільнили жодного працівника. Зберегли друковане видання, яке на сьогодні має найвищий серед регіональної преси тираж в Україні – 22000+ щотижня», — зазначають у редакції. Але це не про благополуччя, а про зусилля, яких постійно треба докладати.
Відео, мобільна журналістика і робота на межі
У 2023 році редакція трансформувалася: журналістки освоїли мобільну журналістику, створили понад 1000 відео, запустили сторінки на всіх цифрових платформах. Авдиторія — понад 130 000 підписників, охоплення у фейсбуку — до 31 млн на місяць.
«У нас знімають відео абсолютно всі журналістки. В тому числі і ті, кому 50+. Хоча до війни деякі з них взагалі мали кнопкові телефони», — каже Марина Осіпова.
Команда працює з короткими форматами, документальними історіями, відео для рекламодавців. Все це — додаткове навантаження. Адже редакція не має окремого продакшен-відділу, кожна журналістка поєднує текстову і відеороботу, часто працюють без вихідних.
«Ми не просто створюємо контент — ми показуємо, що життя триває, що люди борються і тримаються. Але це виснажує. Ми працюємо на межі ресурсу», — каже Марина.
Серед історій — висвітлення обміну військовополоненими. Під час обміну 1000 на 1000 вся редакція працювала протягом трьох днів, на різних локаціях. Один зі звільнених через фото в соцмережах упізнав дружину товариша по полону і зміг зв’язатися з нею — через редакцію.
У поїздці на Arendalsuka Марина звернула увагу на досвід норвезьких редакцій, які поєднують друк і онлайн, залучають молодь і утримують авдиторію. «У “Віснику” завдяки популяризації в соцмережах маємо кілька прикладів, коли молодь передплатила паперову версію. Але ми розуміємо, що без підтримки ми не витримаємо довго», — додала вона.
Читайте також: Arendalsuka та секрети успіху норвезьких редакцій: які практичні кейси привезли українські медійники
«ОГО»: щоденна робота і чутливість до локального контексту
Втрата друку, цифрова адаптація і нові формати
Редакція «ОГО» працює щодня з офісу в Рівному. У команді — 24 людини: 12 штатних і 12 позаштатних. Щодня чергують журналісти і менеджери.
Під час повномасштабного вторгнення частина редакції тимчасово виїхала за кордон, але роботу не зупиняли. «Ми не спинили нашу роботу фактично на жодну годину. Ми активно реагували на всі виклики, ми інформували населення про те, де можна переховуватися, де є якісь найближчі укриття», — каже головна редакторка Ольга Лірник.
Через зростання вартості друку та втрату виробничих потужностей довелося закрити друковану версію газети. Це стало поштовхом до розвитку онлайн-платформ. Сайт перенесено на нову CMS, соцмережі стали окремими комунікаційними майданчиками.
«Ми максимально активно розвиваємо наші соціальні мережі, як окремі комунікаційні майданчики, як можливість спілкуватися з нашим читачем», — розповідає Ольга Лірник.
Шефредакторка видання Світлани Омельчук каже, що фінансова модель редакції виглядає так: 60% — реклама, 40% — грантові кошти.
Редакція щодня проводить наради, працює над SEO, тестує нові формати, планує розвиток відео і монетизацію через фейсбук.
«Ми вдосконалюємося в форматі того, що практично щодня в нас є загальні наради, ми спілкуємось в онлайн-чатах, ми допомагаємо один одному знаходити нові інформаційні приводи», — зазначають у редакції.
Робота з темами ветеранів, інклюзивності й локальної підтримки
Редакція системно висвітлює тему ветеранів, реінтеграції та інклюзивності. Публікує історії військових, розповідає про ініціативи у громадах, пише про доступність міського простору. Серед прикладів — аналітика про тролейбуси з низьким рівнем підлоги, історії нечуючих волонтерів, публікації про роботу музеїв з військовими, які втратили зір.
«Коли всі не знали, що їм робити, наші журналісти в той момент проявили стійкість, натхнення і професіоналізм. Ніхто не запитував, чи ця робота буде оплачуватися. Вони знали, для кого працюють», — ділиться Ольга Лірник.
Редакція готується до осінньо-зимового періоду: закуповує павербанки, оновлює техніку, готує офіс до можливих блекаутів. У команді — чітка внутрішня комунікація, взаємозамінність і підтримка.
«Ми не знаємо, що нас чекає. Тим самим ми так само готуємо роботу нашої редакції навіть в таких умовах», — додають у редакції.
***
Матеріал створено в межах програми «Сильніші Разом: фінансова та організаційна стійкість» для регіональних та локальних медіа, які продовжують бути голосами своїх громад навіть у надскладних умовах війни. Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» реалізовує програму в партнерстві зі Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) та Норвезькою асоціацією медіа (MBL) за підтримки Норвегії.
Мета проєкту — допомогти українським регіональним медіа стати фінансово сильнішими, краще розуміти свою авдиторію та знайти моделі стійкої роботи під час війни в період післявоєнного відновлення.
Детальніше про медіа, відібрані в проєкт, та фінансову підтримку для них читайте тут: «Сильніші Разом: Медіа та Демократія. Оголошуємо результати відбору учасників проєкту інституційної підтримки Revenue Accelerator Stream». Подробиці про сам проєкт читайте тут: «Від ідеї до дії: історія запуску проєкту “Сильніші Разом”. Інтерв’ю з міжнародними партнерками із WAN-IFRA та MBL»
