Фінський досвід показує, що медіаосвіта працює тоді, коли журналісти й редакції стають частиною життя шкіл та молоді. На воркшопі в рамках програми «Медіамости: Фінляндія – Україна» про це говорили двоє спікерів: Susanna Ahonen, експертка з медіаграмотності та адвокації News Media Finland, та Sauli Pahkasalo, менеджер із роботи з авдиторією Kaleva Media. Якщо Сюзанна окреслила національні кампанії й системні підходи, то Саулі показав, як регіональні редакції можуть залучати молодь до якісної журналістики через школи й тим самим поширювати медіапросвітницьку діяльність у країні.
«Фінляндія має історичні передумови думати про медіаграмотність і критичне мислення. Для нас важливо чути напряму із першоджерел, як це працює й чому успішно. Це відгукується і в українському контексті», — Оксана Бровко, директорка АНРВУ та модераторка воркшопу. В січні в межах робочої поїздки Оксана відвідала Фінляндію, де мала зустріч у міністерстві закордонних справ: там обговорили, як можна перенести найкращий фінський досвід із медіаосвіти на українські реалії. Детальніше про це читайте в матеріалі: Медіаграмотність, свобода слова і підтримка: Оксана Бровко з робочим візитом у Фінляндії.
Читайте також: Як залучати школи до медіапросвіти: досвід гри «НотаЄнота»
Національні кампанії як основа
Вже понад 60 років існує фінська традиція медіаосвіти, інтегрованої у шкільну програму. Susanna Ahonen наголошує: головне — навчити дітей шукати першоджерела, відрізняти факти від чуток і розуміти значення журналістики для демократії. Вона навела приклад гри «Зламаний телефон», яка показує, як інформація спотворюється при передачі, і вчить дітей довіряти першоджерелам.
Читайте також: Робота медіа не повинна бути секретом, або Як навчають медіаграмотності у Фінляндії
«У журналістиці ми не публікуємо чутки, ми публікуємо власні репортажі, оригінальні історії. Найважливіше — показати значення журналістики для демократичної країни».
Національні кампанії, як-от «Тиждень новин», забезпечують школи готовими матеріалами: завданнями, презентаціями, відео. Журналісти приходять у класи або запрошують учнів до редакцій. Кампанія коштує десятки тисяч євро й виглядає престижно і привабливо для вчителів.
Регіональні редакції як стратегічні гравці
Kaleva Media — одна з найбільших регіональних компаній у Фінляндії, що охоплює понад 1,2 млн читачів. Компанія має 22 бренди, включно з газетами, радіо та цифровими додатками.
Саулі пояснює: завдання редакцій — не лише інформувати авдиторію, а й бути присутніми у школах, знайомити дітей із журналістами, показувати, як працює новинна організація. Це створює прозорість і довіру, а також формує відчуття, що місцеві медіа — частина життя громади.
2026 рік у Kaleva Media оголосили «Роком молоді». Це означає більше видимості в соцмережах, запуск програми Kaleva Trainee та розвиток практик співпраці зі школами.
Школи як партнери редакцій
Перший крок — знайти зацікавлених учителів і директорів. Саулі наголошує: «Без їхньої зацікавленості дуже важко працювати». Тому редакції починають із малого: телефонного дзвінка, особистого листа, короткого візиту.
Взаємодія з навчальними закладами поділяється на кілька рівнів. У початковій школі це знайомство з брендом, пояснення роботи журналіста, заохочення до читання. Діти ставлять питання й пробують створювати власні матеріали.
Читайте також: Дитяча газета, яку не знайдеш онлайн: унікальний досвід із Фінляндії
У середній школі починається робота із соцмережами, розпізнавання дезінформації, створення подкастів. Учні проходять тижневі практики. Старша школа орієнтована більше на участь у проєктах, стажуваннях, літніх роботах. І, нарешті, в університетах це безкоштовні підписки на регіональні газети, лекції про використання журналістики та штучного інтелекту.
«Коли одна школа показує приклад, інші починають наслідувати. У Фінляндії це працює навіть через здорову конкуренцію: школи хочуть повторити успішні практики».
Молодіжні редакції та практичні формати
Окремий напрям — створення молодіжних редакцій. У Південному регіоні вже працює така команда: діти пишуть матеріали та отримують оплату залежно від кількості публікацій. Виходить своєрідне поєднання хобі, навчання та можливості заробити.
Одним із прикладів таких проєктів є тиждень новин. 10–15 дев’ятикласників працюють у редакції, готують матеріали, а наприкінці виходить телешоу на кшталт «Доброго ранку». Муніципалітет фінансує ефір.
Або лайв-стрими: студенти керують камерами під час концертів чи свят, транслюючи події онлайн. Один із прикладів — трансляція концерту фінського митця, яку повністю забезпечили учні.
Школи часто стають майданчиками для тестування нових форматів. Це така собі лабораторія ідей. Якщо щось спрацьовує в одній школі, цю практику потім поширюють на інші.
«Найкращий спосіб підвищувати рівень медіаосвіти — це вчити дітей самим щось створювати: писати історії, робити відео чи подкасти. Коли вони бачать свої матеріали опублікованими, це найсильніший досвід».
Цінність для вчителів і громади
Успіх залежить від учителів. Коли одна школа показує приклад, інші долучаються. У Фінляндії це працює навіть через «здорову заздрість»: школи хочуть повторити успішні практики конкурентів.
Для педагогів важливо, щоб співпраця була простою й не перевантажувала їх. Тому редакції беруть на себе більшість організаційної роботи, а від шкіл очікують лише часу й залучення.
Місцеві редакції, працюючи зі школами, дають дітям голос у питаннях громади, допомагають зрозуміти рішення, що впливають на їхнє життя. Саулі наводить приклад: тихий 15-річний учень, якого вчитель спершу не бачив у команді, став ведучим новин під час шкільного телешоу й назвав цей досвід «найкращим шкільним тижнем».
***
Фінський досвід показує: регіональні редакції можуть бути активними учасниками життя громади. Працюючи зі школами, вони залучають молодь до якісної журналістики, формують довіру й поширюють медіапросвіту.
Це системна робота, що триває десятиліттями. Національні програми забезпечують масштаб і єдність, а локальні редакції створюють живий контакт із молоддю. Саме ця комбінація формує покоління, яке довіряє журналістиці й розуміє її значення для демократії.
Читайте також: Медіаграмотність як спільна мова редакцій з України та Фінляндії
«Медіаосвіта — це довгострокова робота. Тут немає швидких результатів. Але якщо молодь знає місцеві медіа і довіряє їм, ми формуємо основу для демократичного суспільства», — каже Sauli Pahkasalo.
Матеріал підготовлений на основі воркшопу, що відбувся в межах програми «Медіамости: Фінляндія — Україна», яку реалізує Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» в партнерстві з News Media Finland та фінансує Міністерство закордонних справ Фінляндії.
