У момент найбільшої вразливості регіональні медіа стали голосом своїх громад — і саме «План Б» допоміг цьому голосу не зникнути.
У складній ситуації, коли під час війни чимало медіа ще й несподівано втратили грантову підтримку американських донорів та опинилися під загрозою закриття, проєкт «План Б» став не запасним варіантом, а єдиною точкою опори. Фінансова допомога, яку отримали 50 редакцій, дала змогу зберегти команди, відновити друк, створити якісний контент і — головне — знову повірити у професійну спроможність.
У серпні проєкт добігає кінця. Тож ми зібрали всіх його учасників на онлайн-зустріч та обговорили, як працюється редакціям зараз, що вдалося втілити завдяки підтримці й чи вдалося їм забезпечити собі подальшу фінансову стійкість на період після завершення «Плану Б».
«В рамках проєкту “План Б” ми підтримуємо 19 друкованих та 31 онлайн-видання. А це понад 100 випусків газет (більше 440 тисяч примірників) і понад 1200 матеріалів унікального контенту на сайтах регіональних медіа, — каже директорка АНРВУ Оксана Бровко. — Як влучно сказав один із колег, “План Б” став не милицею, а ношами, які винесли редакції з реанімації».
Поточна ситуація: чим живуть редакції сьогодні
Для більшості медіа, які беруть участь у «Плані Б», грантова допомога — ключова або навіть єдина підтримка. Частина редакцій уже змогла частково стабілізувати ситуацію. Наприклад, редакція видання «Цукр» із Сум розширює формат — команда видає журнал, організовує події, відкрила кав’ярню, а спільнота підтримки налічує вже понад 800 учасників. Як зазначила проєктна менеджерка Маргарита Іваненко, співпраця з бізнесом як з інституційним партнером дозволяє зберегти незалежність, але для повного переходу на комерційну модель потрібно більше часу і фундаментальної роботи.
Редакція проєкту «Цукр» за роботою
Деякі медіа змогли повернути до роботи журналістів після скорочень, запустити нові платформи, охопити іноземну аудиторію. Так, у видання «Волноваха Сіті» з’явився телеграм-канал для мешканців окупованих територій, відновилася співпраця з колишньою журналісткою, а переклади інтерв’ю англійською вже приносять по 500 переглядів від іноземних користувачів. «Тепер нас двоє. Я можу робити якісний візуал і більше часу приділяти історіям, які справді важливі», — поділилася Анастасія Харіна.
Інші медіа діють буквально на межі ресурсів. У Костянтинівці редакція zi.ua працює фактично втрьох. Завдяки підтримці вони змогли тримати стабільний ритм: 10 матеріалів на добу, активний телеграм, соціальні репортажі. «Нас троє. Якщо закриватись — то разом. Скорочувати вже нема кого», — сказала Аліна Шкода.
Про видання zi.ua та «Волноваха Сіті» читайте також у матеріалі: «План Б»: чим живуть релоковані онлайн-медіа Донеччини
Редакція «Слов’янських відомостей» змогла реалізувати матеріали, які довго готувала, але не мала ресурсу для запуску. «Ми писали про ситуацію з водою, а також про Алею Слави, де не ховали героїв. Після нашої публікації там все полагодили й почались поховання», — розповідає Надія Зонтова. Вона додає, що завдяки підтримці вдалося запустити нові формати, зокрема відео, й побачити значне зростання відвідуваності.
Зміни, які стали можливими
У багатьох випадках проєкт дозволив не просто вижити — а трансформувати підхід. У «Ямпіль.інфо» завдяки стабільному відеоконтенту аудиторія зросла вчетверо — від 50 000 до понад 200 000 переглядів на місяць. «У найважчий період ми думали зупинятись, але змогли зберегти відеоформати — саме вони стали нашим шляхом у майбутнє», — каже Олександр Соломко. Команда намагається залишатися на зв’язку з аудиторією, навіть коли місто потерпає від атак. Ситуація з безпекою в місті складна, тому редакція продумує плани евакуації частини працівників, щоб не зупинити роботу.
У Харківській області редакція «Слобідського краю» стала єдиною, хто регулярно доставляє друковану пресу до Липців, Вовчанська та інших громад. «Ми друкували додаткові наклади, щоб мати змогу хоч щось віддавати людям і військовим, навіть попри борги», — зазначає Лариса Гнатченко. Вона наголошує, що позитивна реакція читачів, особливо літніх мешканців, додає команді сенсу: «Коли бабусі телефонують і дякують, що ви написали про них — це важливо і для нас, і для тих, хто підтримав цей проєкт».
Бердянськ теж демонструє значний імпакт: редакція «Бердянська 24» перезапустила проєкт, активно просуває історії про окупацію, переселенців і досвід втрати. Публікації в соцмережах набирають охоплення і викликають глибоку емпатію. «Це допомога, яка дозволяє утримати команду та планувати хоч трохи впевнено, хоч і не вистачає ресурсів на пів року чи рік», — сказав Олексій Шеренок.
Показова історія — редакція «Полтавської хвилі». Команда подала понад 20 заявок, запустила відділ розслідувань, виросла по всіх платформах, але ресурсів вистачає лише на три місяці роботи. «Чим менше грошей — тим більше всі працюють. Ми реалізуємо давню мрію — і не хочемо зупинятись», — каже Віталій Улибін.
Редакція «Полтавської хвилі» за роботою
Про роботу «Полтавської хвилі» читайте також у матеріалі: Як працює «План Б»: історії «Рідного міста» й «Полтавської хвилі»
***
Цей проєкт не мав на меті багаторічну підтримку чи стратегічне інвестування — але став ключовим екстреним ресурсом, завдяки якому десятки редакцій змогли:
- втриматись у роботі,
- зберегти команду,
- документувати життєво важливі історії,
- перезапустити чи трансформувати медіа,
- дати своїй громаді життєво важливу інформацію.
Тепер багато редакцій готові рухатися далі — дехто вже має нові проєкти, інші тримаються завдяки власним зусиллям. Але значна частина медіа все ще потребує підтримки, щоб не втратити те, що вдалося відновити.
Нагадуємо, проєкт «План Б» АНРВУ реалізує у співпраці з норвезьким партнером — Amedia Foundation.
