«Незважаючи на тривалу боротьбу та щоденні виклики під час дворічного вторгнення, українські новинні медіа ніколи не були сильнішими, ніж зараз. Та попри це залишаються у великій небезпеці», — розповідає Оксана Бровко, директорка «Асоціації незалежних регіональних видавців України» в інтерв’ю для Lucinda Jordaan і World Association of News Publisher (публікуємо переклад фрагмента).
24 лютого 2022 року російські сили розпочали повномасштабне військове вторгнення в Україну, яке триває досі. Це війна, на яку українські ЗМІ чекали, але не були повністю готові, і багато журналістів та медіа постраждали від цих подій.
— До 24 лютого 2022 року більшість українських редакцій стикалися з тими ж викликами, що і більшість медіа у всьому світі: ми думали про стратегії монетизації та обговорювали платні підписки для цифрових медіа, боролися за молоду аудиторію для наших новинних сайтів і планували майбутнє для наших друкованих газет, — згадує Оксана Бровко.
Але лютий 2022 року змінив усе.
— З початку місяця ми вже жили в очікуванні повномасштабного вторгнення: планували маршрути евакуації, управління персоналом і здійснювали координацію журналістів на випадок початку війни. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми були готові, але водночас не були готові зовсім, — зауважує вона.
Багато новинних медіа потерпіли від вторгнення, підтверджує пані Бровко.
— Важко точно порахувати, оскільки більшість з них були малими, суперлокальними медіа, але «Інститут масової інформації (ІМІ) України» оцінює, що принаймні 230 видань припинили свою діяльність через війну. Редакції на окупованих територіях та в містах з активними бойовими діями – Запорізька область, Херсон, Чернігів та інші – мусили припинити діяльність, — додає вона.
На той час основними викликами для медіаменеджерів був баланс між управлінням редакцією, особистим життям, мобілізацією журналістів, безпекою та роботою колективів.
— Головне, що ми зробили це разом: усі члени Асоціації підтримували один одного. Це був час, коли потрібна була невідкладна, чітка організаційна підтримка, і вона була, — наголошує директорка АНРВУ.
Адаптація до боротьби та обставин
Деякі редакції невдовзі змогли відновити роботу, працюючи дистанційно, під обстрілами, із бомбосховищ, 24/7, або завдяки релокації в більш безпечні місця.
Пані Бровко наводить два приклади: «Наші колеги з Херсона – газета та сайт «Гривна» – відновили свій новинний сайт та видавали газету, хоча більшість їхнього персоналу не перебувала в Херсоні, оскільки офіс та друкарня були пошкоджені, а робота в місті все ще залишалася небезпечною».
Подібна доля спіткала маленьку місцеву газету в Оріхові, місті на лінії фронту, яке сьогодні зазнає найактивніших атак, додає Бровко.
«До війни в Оріхові було орієнтовно16 000 жителів, а зараз там менше 1000 людей. Їх редакційний офіс був пошкоджений, вони евакуювалися до Запоріжжя (60 км звідти), але все ж таки продовжують видавати свою газету та доставляти її мешканцям Оріхова за підтримки військових і рятувальників».
Світова підтримка та фінансова допомога
З початку вторгнення Україна звернулася із закликом про міжнародну допомогу. AНРВУ також це зробила і негайно запустила підтримуючий Хаб для регіональних медіа.
— Ми раді, що ми не одні в цій боротьбі за демократичні цінності. З самого початку повномасштабного вторгнення ми просили про допомогу, і ми її отримали: від аптечок першої допомоги, бронежилетів і касок для журналістів до фінансової підтримки евакуації, комп’ютерами, смартфонами, зарядними станціями для безперебійної роботи журналістів, — зазначає Бровко.
«WAN-IFRA and WAN-IFRA Women in News, the Ukraine Media Fund, NWT Media, Bonnier News and the Swedish Media Publishers’ Association, Schibsted and MBL from Norway, Politiken and Danske Medier from Denmark, Sanoma, Medialiitto and New Media from Finland, Wyborcza Foundation from Poland, MDIF – це не всі, але велика частина наших партнерів, які допомогли і продовжують підтримувати регіональні незалежні медіа в Україні», розповіла директорка АНРВУ.
Українські медіа: спільний колективний виклик
За даними Інституту масової інформації, до липня 2023 року російські сили вбили 70 журналістів з моменту вторгнення – 12 знімальних груп та окремих журналістів потрапили під російський вогонь лише у 2023 році. Хоча безпека журналістів все ще залишається найважливішою, зараз українські медіа стикаються із загрозами, виконуючи професійні обов’язки, каже Оксана Бровко.
— Основним викликом для українських медіа зараз є побудова найкращої професійної стратегії для незалежної преси та захист свободи слова під час та після війни. Стратегічно, інституційна підтримка українських медіа, особливо місцевої преси, зараз найбільш потрібна та важлива. Допоможіть нам боротися – це наш спільний виклик зараз, — говорить співрозмовниця.
Парадоксально, війна, яка пронизана дезінформацією та пропагандою, зробила українські медіа, можливо, найміцнішими, ніж коли-небудь, незважаючи на складні обставини.
— І це тому, що ми працюємо над цим. Завдяки донорами і партнерам ми не залежимо від політиків і олігархів, — говорить Оксана Бровко.
Історично на частину українських редакцій могли впливати олігархи та місцева влада.
«Дуже легко вплинути на місцеву редакцію фінансовою підтримкою від олігархів або політиків. Тому важливо захистити місцеву пресу та стабільно надавати інституційну підтримку, щоб вона не стала залежною від будь-яких течій», — говорить Оксана Бровко.
Кіберспостереження, кампанії з дискредитації журналістів та інформаційні обмеження також ставлять додаткові виклики для свободи медіа.
— Ми зараз на початку великої боротьби за незалежність. Тому професійна підтримка від міжнародних організацій та інституційна фінансова підтримка для незалежної місцевої преси є настільки критично важливою, — наголошує директорка АНРВУ.
