«Найбільша складність розслідувань у тому, що вони часто занадто складні. Люди їх просто не розуміють. Сформульовані складною мовою, подані факти заплутані — і авдиторія просто йде», — експертка Євгенія Моторевська окреслила одну із проблем, чому розслідування важко написати й подати авдиторії.
У межах проєкту «Сильніші Разом: прозорість і боротьба з корупцією» 6 серпня Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» організувала та провела перший із серії щомісячних практичних воркшопів для відібраних учасників програми із 18 регіональних медіа. Спікеркою була Євгенія Моторевська — керівниця відділу розслідування воєнних злочинів у The Kyiv Independent. Вона поділилася практичними порадами з організації розслідувальної роботи в редакції, методами сторітелінгу й техніками інтерв’ювання в журналістиці.
Як не загубити читача?
Як пояснювати складне просто? З чого починати історію? Саме перший блок воркшопу був присвячений найбільш поширеним помилкам у журналістських розслідуваннях.
— Найбільша проблема – це те, що журналісти намагаються додати в історію все, що було зібрано в процесі. І це дуже велика помилка. Треба від цього відмовлятися. Коли ви вже починаєте працювати над історією, над розслідуванням, вам його затвердили, ви розумієте, що є тема, можна з нею працювати, ставте собі питання, про що ця історія. І не просто ставте питання, а формулюйте гіпотези. Це супер важливо, тому що формування правильної гіпотези і потім її притримання допомагає відсікати все зайве те, що нагромаджує історію і те, що робить її заплутаною, переповненою. Що таке гіпотеза? Це — обґрунтоване припущення про те, що сталося, чому сталося, хто винен, хто причетний, і речення-два, які фактично є ідеєю вашого матеріалу. Це є на первинному етапі вашим припущенням, яке ви або підтверджуєте, або спростовуєте. Умовно, чиновник в змогу з бізнесменом вивів гроші на тендері будівництва моєму місці, — пояснює Євгенія.
Структура і фокусування
Євгенія підкреслила важливість вибудови логічної структури матеріалу. Кожен матеріал має відповідати на ключові питання: що сталося, коли, як, хто причетний і які наслідки. Розслідування має бути послідовним і тримати читача в напрузі.
«Одна тема — одне розслідування. Якщо ви починаєте додавати відгалуження, інші тендери, ще якесь майно — ви втрачаєте фокус. Усе зайве краще винести в окремі матеріали», — радить журналістка.
Також Євгенія Моторевська радить звертати увагу на важливість емоційної складової навіть у розслідувальних матеріалах. Опис деталей, вражень, атмосфери — те, що створює ефект присутності і втримує увагу.
Читач має бачити не лише цифри та схеми, а й живу історію. Це працює краще за суху констатацію. Деталі чіпляють увагу та спонукають прочитати, подивитися, відчути свою «причетність».
— Наприклад, якщо ви приходите в офіс компанії, яка виграла тендер на 10 мільйонів гривень, або яка отримала якийсь дуже ласий шмат землі у вашому місті, а цей офіс знаходиться в обшарпаному підвалі з якимись подертими дверима, це дуже важливо описувати. Щоб ви не просто прийшли, постукали, вам сказали, що нікого немає і на цьому крапка. Ні, опишіть, як виглядали ці двері, які там були вивіски, може, там десь вікно побите було в цьому офісі, воно там десь в напівзруйнованому якомусь будинку знаходиться. Або, наприклад, якщо ви прийшли до чиновника в кабінет, і вас там щось вразило, не знаю, картина з бурштина, що в Рівненській області. Ці деталі супер важливі, — наголошує спікерка.
У відеоформаті це показати легше, втім і для текстової версії — не менш важливо. Тому емоції, відчуття, спостереження — є ключовими.
— Треба пам’ятати, вас читають люди, які зранку до ночі працюють у своїй сфері. Хтось — вчителем, хтось — у дитячому садку, хтось — юристом. Люди не живуть так глибоко тими темами, над якими ви працюєте. Вони прийшли втомлені, але зацікавилися вашим заголовком, хорошими анонсами. Тож людині має бути доступно, зрозуміло, просто пояснено. Тому що як тільки їй стане нецікаво або те, про що ми говорили, нічого незрозуміло, вона просто закриє матеріал і піде. Пишіть легко, цікаво, щоб люди прочитали, зрозуміли, поділилися. Ось якщо ваше розслідування зачепить людину, вона подзвонить своїй подружці або другу і скаже: «Ой, я там таке бачила, нове розслідування, там таке було». Тому ця доступність і легкість викладання, є дуже важливими.
Герой у центрі історії
Кожне розслідування, за словами Євгенії, повинно мати героя. Це може бути як постраждалий, так і фігурант — навіть із негативною роллю. У деяких випадках героєм може стати й сам журналіст, якщо він веде розслідування у стилі undercover.
«Герой — це не завжди людина зі знаком плюс. Але це той, через кого ви розповідаєте історію. Людина, яка викликає емоцію, співпереживання чи обурення», — пояснила експертка.
Спікерка рекомендує пояснювати складні речі простими словами, давати порівняння (наприклад, «20 мільйонів гривень — це не просто цифра, а річний бюджет на освіту міста»), уникати сухих зведень і підсилювати історії фактами з місця.
— Розказуйте історію поступово, що сталося, коли, яким чином, що це означає, якщо ми говоримо про текстові розслідування. Ви починаєте нанизувати свою розслідувальну частину, яким чином, хто за цим стоїть. Дуже проста аналогія, з вами щось відбулося, і ви проходите і розказуєте своєму партнеру, друзям, як це відбувалося. Ви ж не говорите сумбурно одразу все на світі, або він вам скаже, чи вона, там, слухай, нічого не зрозуміла, давай, ти можеш якось поступово, ти можеш якось пояснити. Тому ставтеся до цього, як до історії, яку ви розказуєте комусь ближньому, це ваші читачі чи глядачі — реальні люди, — каже Євгенія.
«Важливо не лише назвати цифру, а й показати, що вона означає. Лише тоді це буде зрозуміло і справді обурить або зацікавить вашу авдиторію. Це некоректно, коли ми говоримо про втрати, про якісь чутливі речі. Але з сумами це працює добре. Приміром, мало вказати 300 кілометрів доріг відремонтували. Що таке 300 кілометрів доріг? А коли ви говорите, що це відстань від Києва до Вінниці, наприклад, у людини вже складається якась уява, про цю дистанцію».
Євгенія також наголосила на важливості розуміти, для кого ви створюєте контент. Це впливає на вибір тем, глибину пояснень і подачу.
— Люди читають розслідування не для того, щоб стати експертами. Це має бути спосіб дізнатися щось нове, поділитися з другом, відчути причетність до громади», — підсумовує експертка.
Хочете дізнатися, як правильно інтерв’ювати героїв та антигероїв журналістських розслідувань? Тоді стежте за оновленнями — невдовзі ми опублікуємо корисні лайфхаки.
Наступна зустріч у межах серії воркшопів запланована вже на 10 вересня. Учасники програми дізнаються більше про дистрибуцію журналістських розслідувань. Цікавим практичними кейсами будемо ділитися на сайті та в соцмережах. Підписуйтесь, аби не пропустити.
***
Нагадаємо, що програма «Сильніші разом: Прозорість і боротьба з корупцією» реалізується АНРВУ у партнерстві з WAN-IFRA та Норвезькою асоціацією медіа (MBL) за підтримки Норвегії.
