У швидкому плині новин, коли фейки ширяться швидше, ніж віруси, а кожен — одночасно і споживач, і творець контенту, саме медіаграмотність перетворюється на базову навичку ХХІ століття. Це не лише про те, як не «повестися» на заголовок у стилі «сенсація», а й про те, як зрозуміти, хто і навіщо створює певний контент, як перевірити джерела, як відрізнити журналістику від пропаганди.
У розвинених демократичних країнах медіаосвіта — не якась там кампанія, а ціла стратегія. Один із найуспішніших кейсів — у Фінляндії, яка кілька років поспіль очолює рейтинги найбільш медіаграмотних країн Європи. Тому цей досвід став у центрі проєкту «Медіамости: Фінляндія та Україна», який реалізує АНРВУ спільно із фінськими партнерами для посилення саморегуляції в українських медіа.
Дві системи медіаосвіти
До відома: медіаграмотність у Фінляндії інтегрована в національні навчальні програми на всіх рівнях освіти — від дошкільної до вищої. Уже в ранньому віці діти знайомляться з медіа через гру та творчість, вчаться розрізняти правдиву інформацію від вигаданої та створюють власний контент. У старших класах учні аналізують медіаповідомлення, вивчають вплив медіа на суспільство та розвивають навички безпечного використання цифрових технологій.
А про те, як саме медійники можуть долучатися до медіапросвітництва, під час чергового воркшопу в рамках проєкту «Медіамости: Фінляндія та Україна» розповіла фінська журналістка та викладачка, Нanna Hietikko, проєктна менеджерка Університету у Вааcі. Ганна працювала журналісткою регіональної газети, була викладачкою з медіаосвіти в університеті протягом 2019-2021 років. Також — керівницею проєкту з медіапросвітництва у середній школі Південної Остроботнії, викладачкою журналістики та головною редакторкою студентських медіа Pomedia. Окрім того, вона має досвід у молодіжному журналі, радіо, подкасті та місцевій газеті.
Загалом у Фінляндії існує дві системи, які працюють для посилення медіаграмотності:
- Koulullinkki — сполучна ланка між місцевими школами та медіа.
- Pomedia — це активна робота регіональних студентських медіа.
Як це працює?
— У першому випадку, коли говоримо про Koulullinkki, система працювала за наступним принципом: у багатьох фінських медіа працював репортер, який відвідував місцеві школи та розказував, як працюють новинні медіа, групам відвідувачам, переважно молоді, а також людям старшого віку. Перша така шкільна ланка стартувала в 1998 році. У південні Остроботнії такий просвітницький проєкт тривав 12 років, а фінансувався місцевою Газетною асоціацією. Загалом до групи входили шість осіб, які займалися цією темою тут. Вони ходили по школах і розказували, як читати газети, як обирати теми, що йде на перші шпальти газет, як створюються аналітичні матеріали. Але цифровізація змінила підхід до цієї справи. І зараз потреба в поданні інформації зовсім інша, — каже спікерка.
Допомагають «зрозуміти» журналістику
Другий варіант — це система Pomedia, регіональних студентських ЗМІ.
— Оскільки виникла необхідність у вдосконаленні Koulullinkki, і виник цей новий проєкт на початку 2020. Марку Мантилла, головний редактор медіа «Ilkka-Pohjalainen», вирішив змінити акцент у провадженні медіаосвіти зі школярів на студентів та людей старшого віку. Так було запущено студентське медіа «Pomedia». Протягом 2021-2022 років ця ідея була глибоко впроваджена в навчальний процес журналістики вищої школи в Південній Остроботнії. Я працювала там викладачем і активно долучалася до цієї справи, — продовжує Ганна Хієтікко.
Зараз проєкт із медіаосвіти триває у співпраці з університетом у Вааса та медіа «Ilkka-Pohjalainen». Одне із завдань — не просто допомогти розрізняти фейки від перевірених фактів, розпізнавати маніпуляції, а й навчити молодь «інформаційній гігієні», дати «зрозуміти» суть журналістики.
— Ми більше зосереджуємось на тому, як створюються новини, на дисциплінарних моментах (що робити, якщо хтось намагається втрутитися у ваше особисте життя), як захистити себе від мови ворожнечі, як працювати з аналітикою тощо, розповідаючи про це на сторінках студентського медіа у цікавій та доступній формі. Завдяки Pomedia молодь робить журналістику на власному сайті та в соціальних мережах. Окрім матеріалів, також влаштовуємо різноманітні події, панелі, ток-шок, робимо стріми, вечори кіно тощо. Це все стосується того, як функціонують медіа, як вміти розрізняти інформацію. І на мою думку, те, як працює медіа, не може бути секретом. Тому я за те, аби така інформація була доступною для всіх. Та й, зрештою, зацікавлена молодь може знайти роботу в публіцистиці, — говорить експертка з Фінляндії.
Де шукати гроші на проєкт
Популярність Pomedia досить велика, тож вони легко вступають у колаборації з багатьма іншими молодіжними медіа, об’єднаннями, громадськими організаціями, а також класичними медіа, які готові ділитися інформацією та практичним досвідом зі студентами.
А де ж знайти гроші на такі проєкти, запитаєте ви? Як пояснює Ганна, такий проєкт фінансується здебільшого коштом грантових програм.
— Ось цей (мій) проєкт завершується у кінці цього року, тож я відчайдушно намагаюся знайти фінансування. З цим також не так просто, адже знайти час, написати гарну грантову заявку, отримати грант і реалізувати його, — каже вона. — Медіапросвітництво може бути чудовим варіантом роботи та розвитку для медійників, які цікавляться просвітництвом. Журналістам простіше, оскільки вони мають відповідний медійний досвід. Втім, деколи все ж складно поєднувати такі проєкти з основною зайнятістю, яка потребує постійної присутності.
Навіщо це Україні?
Досвід фінських колег надзвичайно цінний для нас, українців, адже в умовах інформаційної війни та масових фейків медіаграмотність стає питанням безпеки. Системний підхід, який використовує Фінляндія, допомагає формувати стійке до маніпуляцій суспільство, починаючи з наймолодших. Для регіональних українських медіа — це також шанс побудувати довготривалу стратегію медіаосвіти, що об’єднає школи, університети та медіа для спільної мети — навчити критично мислити й відповідально споживати інформацію.
Як в українських реаліях уже впроваджується медіапросвітництво, читайте тут:
Як залучати школи до медіапросвіти: досвід гри «НотаЄнота»
На воркшопі про взаємодію медіа та шкіл у справі медіапросвіти досвідом поділилася медійниця та фактчекерка Альона Романюк.
***
Власне, сам проєкт «Медіамости: Фінляндія та Україна» створений для того, щоб адаптувати найкращі світові практики до українських реалій. У час війни, масових вкидів фейків та психологічної втоми медіаграмотність — не просто корисна навичка. Це — інструмент безпеки, засіб зміцнення довіри до медіа та ключ до розумного суспільного діалогу.
Проєкт Медіамости: Фінляндія та Україна реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» в партнерстві з News Media Finland та фінансується Міністерством закордонних справ Фінляндії
