В межах кампанії до Всесвітнього дня новин (World News Day), до якої долучилася АНРВУ, публікуємо відкритий лист експертної групи високого рівня у складі двох лауреатів Нобелівської премії та ще дев’ятьох провідних економістів світу (перелік підписантів дивіться в кінці тексту). Автори листа б’ють на сполох: здорові економіки, демократії та громадянське суспільство неможливі без якісної журналістики. Але в часи, коли в різних куточках світу авторитаризм набуває сили, відповідальна журналістика — та, що притягує владу до відповідальності, допомагає громадянам розуміти складні процеси й мати голос — стикається з політичним тиском і браком фінансування.
Ці провідні економісти, які входять до Панелі високого рівня з питань медіа, що діють в інтересах суспільства, закликають урядовців усвідомити, якою буде ціна цієї тенденції — для них самих, для економік, якими вони керують, і для людей, якими вони опікуються. Вони закликають діяти, аби зберегти та зміцнити відповідальну журналістику — поки не стало надто пізно.
Нагадаємо, міжнародна кампанія до Всесвітнього дня новин організована WAN-IFRA в партнерстві з редакціями з більш як 100 країн світу. Цьогорічна тема — «Обирай правду. Обирай факти. Обирай журналістику». Вона особливо близька Україні, де журналісти щодня працюють в умовах повномасштабної війни та потоку дезінформації.
***
Експертна думка Групи високого рівня з питань медіа суспільного інтересу
Глобальна інформаційна криза становить серйозну загрозу для економічного добробуту та людського прогресу — і водночас є унікальною можливістю
Одинадцять провідних економістів світу, серед яких два лауреати Нобелівської премії, закликають уряди визнати та підтримати економічну цінність медіа суспільного інтересу в епоху ШІ.
Уряди по всьому світу женуться за мрією про штучний інтелект, покладаючи надії на ці технології як рушії економічного добробуту. Проте вони не інвестують у фундаментальний ресурс, на якому тримаються всі наші економіки XXI століття — незалежну, перевірену інформацію.
Добре налагоджені економіки залежать від широко доступної, перевіреної та надійної інформації. Журналістика суспільного інтересу є критично важливим джерелом такої інформації: вона викриває корупцію, шахрайство та маніпуляції на ринках, забезпечує стабільність фінансових ринків, протидіє дезінформації та надає економічним агентам змогу ухвалювати обґрунтовані інвестиційні рішення. Без неї національні економіки, міжнародна торгівля та рух капіталів між країнами не можуть функціонувати належним чином, і це має широкомасштабні й негативні наслідки для суспільного добробуту.
Однак цей цінний ресурс опинився у фінансовій та політичній кризі, що загрожує самому його існуванню.
Група високого рівня з питань медіа суспільного інтересу, до якої входять два лауреати Нобелівської премії, була створена для оцінки економічних і соціальних наслідків кризи, що охопила медіа суспільного інтересу в усьому світі. Ми вивчили докази та глобальні тенденції з дедалі більшим занепокоєнням.
Нас турбує, що наші економіки стають дедалі вразливішими до інформації, яка не є ані незалежною, ані достовірною. У 2024 році аж 90 країн стали об’єктами інформаційних кампаній, що фінансуються іноземними урядами, з метою маніпулювання інформацією. Зростання генеративного ШІ збільшує ризик пришвидшити ці тактики та ускладнити боротьбу з поширенням неправдивої інформації в інтернеті. Тим часом незалежні журналісти та медіаорганізації зазнають дедалі більшого політичного та економічного тиску з боку автократій і зацікавлених груп.
Наш звіт «Економічна необхідність інвестування в медіа суспільного інтересу» (The Economic Imperative of Investing in Public Interest Media) демонструє, чому ринкові сили самі по собі не здатні підтримувати це життєво важливе суспільне благо: прибуткові раніше бізнес-моделі зазнають краху, оскільки доходи перетікають до онлайн-платформ, що дозволяє впливовим силам узурпувати, залякати або нейтралізувати незалежні медіа. Попри те, що донорська підтримка таких медіа завжди була низькою, сьогодні вона не йде в жодне порівняння з витратами автократій на пропаганду. Росія витрачає на дезінформацію та пропаганду, включно з контентом, спрямованим за кордон, принаймні утричі більше, ніж найбільші демократичні країни світу на підтримку вільних і незалежних медіа — і вона не єдина.
Ситуація ще складніша в країнах, що розвиваються, де зростає нерівність у доступі до інформації, а для подолання системних упереджень і цифрової нерівності необхідно підтримувати місцеві інновації — як це можна спостерігати, наприклад, в африканській медійній екосистемі.
Без надійної інформації ми не зможемо вирішити найгостріші економічні, соціальні та екологічні проблеми нашого часу. Від подолання кліматичної кризи до реагування на глобальні пандемії — поширення дезінформації замість фактів несе величезні витрати. Без рішучих дій — як на національному, так і на глобальному рівнях — ми прямуємо до того, що лауреатка Нобелівської премії Марія Ресса назвала «інформаційним Армагеддоном», який поставить під загрозу глобальну економічну стабільність, соціальний добробут і сталий розвиток.
Ми наполегливо закликаємо до рішучих публічних дій вже зараз і викладаємо два пріоритетні напрями для захисту медіа в суспільних інтересах та розробки політик, необхідних для формування інформаційних ринків майбутнього в ім’я економічного добробуту та суспільного розвитку.
Обидва напрями вимагають переоцінки економічної та соціальної цінності незалежної, перевіреної інформації як фундаментальної інфраструктури для процвітаючих ринків і суспільств.
По-перше, уряди мають інвестувати в нові моделі, що стимулюють, підтримують і захищають вільні та незалежні медіа. Фінансова підтримка медіа суспільного інтересу є одним із найбільш економічно ефективних заходів для забезпечення підзвітних, добре налагоджених економічних систем із потенційно високою економічною та соціальною віддачею в майбутньому. Проте такі інвестиції мають супроводжуватися потужними запобіжниками, що перешкоджатимуть втручанню урядів, і сприяти створенню плюралістичної медійної екосистеми, яка включає приватний сектор та активне громадянське суспільство. Їх слід спрямовувати через перевірені національні та багатосторонні механізми, які підтримують виробництво фактичної інформації та запобігають надмірному або неприйнятному впливу. Механізми на кшталт Міжнародного фонду медіа суспільного інтересу демонструють, як незалежність і масштаб можуть поєднуватися для досягнення значного глобального ефекту — так само, як це працює в галузях охорони здоров’я та освіти.
По-друге, уряди повинні активно формувати інформаційні ринки таким чином, щоби сприяти появі незалежних, плюралістичних і надійних джерел інформації. Необхідна «інформаційна промислова політика», яка сприятиме створенню життєздатної та незалежної медійної екосистеми — такої, що стимулює динаміку ринку разом із ретельно контрольованим регулюванням, відповідним для економіки, де домінує штучний інтелект. Така політика має краще враховувати потреби суспільства та громадський контроль, що буде критично важливим як для розвинених, так і для країн, що розвиваються, і повинна за факти, а не брехню. Багатосторонні ініціативи, як-от Міжнародне партнерство заради інформації та демократії, можуть сприяти обміну знаннями та впровадженню найкращих практик політичного втручання.
Маємо перші ознаки поступу. Через кілька тижнів президенти Франції та Гани проведуть Міжнародну конференцію з метою посилення реагування на глобальну інформаційну кризу. Але ще більше лідерів мають якнайшвидше приєднатися до цієї ініціативи. Без рішучих дій наші інформаційні екосистеми й надалі стрімко деградуватимуть, зменшуючи вигоди від революції ШІ та ставлячи під загрозу як глобальне процвітання, так і суспільне благополуччя. Час діяти — зараз.
Підписанти:
- Проф. Joseph Stiglitz, лауреат Нобелівської премії з економічних наук 2001 року, Колумбійський університет, засновник і співпрезидент Ініціативи політичного діалогу, головний економіст Інституту Рузвельта
- Проф. Daron Acemoğlu, лауреат Нобелівської премії з економіки 2024 року, професор Інституту Массачусетського технологічного інституту (MIT), співдиректор ініціативи MIT «Формування майбутнього праці», науковий співробітник лабораторії Blueprint Labs
- Проф. Philippe Aghion, професор Колеж де Франс, INSEAD та Лондонської школи економіки
- Проф. сер Tim Besley, професор економіки та політології, професор розвитку економіки ім. В. Артура Льюїса, Лондонська школа економіки
- Проф. д-р Francesca Bria, почесна професорка Інституту інновацій та суспільної мети (IIPP), UCL Лондон; керівниця проєкту EuroStack; голова Фонду Нового європейського Баухаусу при Єврокомісії; президент Агенції інновацій ART-ER, Італія
- Проф. Diane Coyle, професорка державної політики, Кембриджський університет
- Д-р Obiageli Ezekwesili, президентка Human Capital Africa, засновниця Школи політики, державного управління та врядування
- Проф. Mariana Mazzucato, професорка економіки інновацій і суспільної цінності, UCL; засновниця та директорка Інституту інновацій та суспільної мети (IIPP)
- Проф. Atif Mian, професор економіки, державної політики та фінансів ім. Джона Г. Лапорта, Принстонський університет
- Проф. Andrea Prat, професор бізнесу ім. Річарда Пола Річмана у Бізнес-школі Колумбійського університету, професор економіки економічного факультету Колумбійського університету
- Д-р Vera Songwe, голова та засновниця Ініціативи ліквідності та сталості (Liquidity and Sustainability Facility), старша нереєстрована наукова співробітниця з питань глобальної економіки та розвитку, Brookings Institution
