Євген Хрипун, редактор «Межівського меридіану» розповів про щоденну роботу під російськими КАБами та FPV-дронами
Наприкінці 2023 року відстань від селища Межова, що на Днепропетровщині, до лінії фронту була 60–65 км. У 2025-му — лише 15 км. Межова розташована між двома напрямками: покровським і новопавлівським, й систематично зазнає ворожих ударів. Проте там продовжують жити люди.
В їх числі — редактор газети «Межівський меридіан» Євген Хрипун. Щодня він знімає в громаді наслідки ворожих обстрілів, розміщує інформацію на сайті, в соцмережах, в ютубі, а також випускає друковану газету, яку чекають місцеві мешканці, щоб дізнатися останні новини.
— Позавчора привіз 1000 останніх віддрукованих газет. Для людей важливо отримувати газети. Коли немає світла, зв’язку, газета — це чи не єдине джерело інформації. На окремих вулицях Межової люди з серпня живуть без електрики. Газу, водопостачання взагалі немає.
Тому газету місцеві розбирають й вважають її не менш важливою, ніж гуманітарні набори. Редактор каже: її спочатку пролистують, потім перечитують по кілька разів й далі використовують, хто як вважає за потрібне. Дехто пускає на самокрутки, які, за відсутності цигарок, курять майже всі.
— Минулого разу, коли я газету доставив, один з чоловіків сказав: «Я її скурю, але спочатку прочитаю». От тому, мабуть, я продовжую їздити по громаді, збирати інформацію, заїжджати в найнебезпечніші кутки, знімати й розповідати про все, що відбувається.
Війна нищить будинки, але не людяність
Ми спілкувалися з паном Євгеном вранці 3 грудня — він щойно повернувся з місця обстрілу. По Межовій прилетіло сім КАБів, які зруйнували вщент пів вулиці. Один із них прилетів на подвір’я його «фазенди».
— Раніше я там виноград вирощував, а вчора знімав наслідки обстрілу. На подвір’ї – величезна вирва, десь 30 метрів металевого паркану знищено. Але найстрашніше, що поруч живуть люди. Щастя, що ніхто не постраждав. Собаку, яка була прив’язана, відпустили. Найважче — не самі руйнування, а відчуття беззахисності людей й тварин.
Долею тварин, що залишаються в прифронтових селищах, пан Євген переймається не менш за людські долі. Каже, кинутих собак і кішок сотні. Редактор підгодовує їх й намагається відпускати з прив’язі.
— Часто собаки плутаються в антидронових сітках, навіть гинуть, якщо ніхто не встигає звільнити їх.
На сьогодні у всій громаді залишається понад 4 000 мешканців, в Межовій — менше тисячі, і люди продовжують виїжджати.
— Через відсутність світла, опалення, нескінчені обстріли. На сьогодні в Межовій немає жодного цілого об’єкта соціальної інфраструктури. Автовокзал, три ліцеї, лікарня, житловий масив зруйновані. Суд, будівля ЦНАПу, будинок культури, торгівельний комплекс — все розбите. Залишилось дві торгових точки, де люди можуть щось собі придбати. Але виживають переважно завдяки гуманітарній допомозі…
Закрити гештальт
Тим не менш, Євген Хрипун продовжує жити й працювати під обстрілами. Каже, важко, коли немає зв’язку й про небезпеку КАБів дізнаєшся вже, коли чуєш приліт.
— Скільки разів було: спиш у квартирі, в якій 5–7 градусів тепла, і чуєш, десь рядом приземляються КАБи. Зв’язку немає. Тобто ти ніде не прочитаєш, що були пуски, не почуєш сигнал, бо немає електрики. Чуєш тільки — летять, питання — куди на цей раз. І більш важливіше — чи залишишся живий.
Євген згадує серпень, коли росіяни найближче підійшли до села: тоді залітало до 100 дронів, кожні пів години йшла атака КАБами.
— Зараз, коли впало листя, практично все голе, дрони продовжують літати. Вони шукають цілі в півмертвому селищі. Літають, шукають, де б його вдарити…
Попри небезпеку, зруйновану ще в серпні редакцію, він не виїжджає в більш безпечний регіон, бо Межова — його батьківщина. Каже, був тут журналістом, коли все було добре, й вважає правильним працювати тут же, коли все погано.
— Це необхідність закрити гештальт. Людям потрібна інформація — намагаюся її надавати. Люди передплачували газету на 2025 рік. Тираж був 1500 екземплярів. Зараз, на ті копійки, що залишилися, продовжую видавати газету й розвозити її людям, бо вони цього потребують.
Вісім мільйонів переглядів за місяць
Звісно, в таких умовах важко щось планувати. Будь-якої миті може статися безпрецедентний випадок, типу примусової загальної евакуації населення. Проте, «Межівський меридіан» продовжує працювати.
Фейсбук має понад 23 000 підписників та щомісячні від семи до восьми мільйонів переглядів. Є успішний ютуб, телеграм, чат у телеграмі, свій сайт, але редактор мріє про продовження випуску друкованого видання. Він навіть увійшов у передплатну кампанію Укрпошти на наступний рік.
— Як воно буде, складно прогнозувати. Можливо, звернуся до людей,щоб вони передплатили ПДФ-версію, але я постійно шукаю можливості, щоб продовжити друк газети.
І поки є така можливість, Євген каже, що робитиме свою роботу: збиратиме новини, зніматиме наслідки обстрілів і довозити людям газету — навіть якщо хтось потім скаже, що «скурить її, але спочатку прочитає».
Страхування журналістів: чому не можна відкладати
Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» пропонує всім медійникам, які працюють у небезпечних зонах, скористатися можливістю страхування, щоб убезпечити себе та своїх близьких. Проєкт є частиною ініціативи Міжнародного фонду страхування журналістів (МФСЖ), що реалізується в партнерстві з українськими та європейськими організаціями.
Умови безкоштовного страхування викладені тут.
Подати заявку можна тут.
Подати заявку можуть медійники, які працюють у Херсонській, Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях та прикордонних районах Київщини й Чернігівщини.
Проєкт реалізує Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» разом із партнерами. Ініціатива є частиною програми «Голоси України» Voices of Ukraine, яку координує Європейський центр свободи преси та медіа European Centre for Press and Media Freedom ECPMF. «Голоси України» (Voices of Ukraine) реалізується в межах Ініціативи Ганни Арендт (Hannah-Arendt-Initiative) і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини (German Federal Foreign Office)
