Журналістка Наталя Білокудря працює в Харкові, документує життя міста та області у прифронтових громадах.
Продовжуємо розповідати про роботу журналістів та журналісток у прифронтових та прикордонних регіонах. Раніше ми вже публікували розмову з американською журналісткою Заріною Забріскі, яка працює в Херсоні; а також із воєнкором Олександром Качурою та відеографом Владиславом Сафроновим. Нині розповідаємо про харківську журналістку Наталю Білокудрю.
Читайте також: «Ми проходили крізь вогонь»: як журналісти працюють у Херсоні
Наталя працює в Харкові на телеканалі Freedom — державному підприємстві «Мультимедійна платформа іномовлення України». Разом із оператором вона документує життя міста та області, зокрема у прифронтових громадах, де небезпека є постійним фоном.
Її маршрути — Куп’янськ, Старий Салтів, Дергачівська громада, села Прудянка, Слатине, Цупівка. Це території, де досягають російські РСЗО. «Ми намагаємося не їздити надто часто у найнебезпечніші місця, але все одно працюємо там, де розташовані наші підрозділи. Під час інтерв’ю я буквально кручу головою на всі 360°, прислухаюся до кожного звуку», — каже журналістка.
Засоби безпеки — шоломи та бронежилети — завжди поруч. Але навіть вони не знімають відчуття ризику. Влітку цього року під час поїздки за їхньою автівкою довго йшов ворожий дрон. «Ми їхали зі швидкістю 150 км/год, щоб відірватися. Коли хлопці сказали, що він зник, я зрозуміла, наскільки це було небезпечно. Чесно кажучи, я злякалася», — згадує Наталя.
Робота під обстрілами і технічні виклики
У роботі журналіста іноді відмовляють інструменти. Так сталося під час прямого включення після нічного обстрілу Харкова: «Ми поспішали на ранкове включення, за моєю спиною був розтрощений супермаркет. І раптом оператор каже: “Камера не бачить LiveView”. Ми не могли вийти в ефір. Було дуже шкода, але ми швидко перейшли на Zoom. Це було не ідеально — я тримала телефон у руках, було видно пальці, картинка не передавала масштабу руйнувань. Але ми вийшли з ситуації, і редактори подякували», — згадує вона.
За майже чотири роки повномасштабного вторгнення всі зйомки й розмови тяжкі, каже Наталя. «Дев’яносто відсотків моїх героїв втратили дім чи близьких. У Харкові люди зроблені зі сталі, відмови від інтерв’ю майже немає. Але кожна розмова — це біль», — додає журналістка.
День у зоні ризику і внутрішні орієнтири
Знімальні дні починаються дуже рано. Пресофіцери планують виїзди між атаками, щоб зменшити ризик.
«Ми зустрічаємося у безпечній зоні, вдягаємо бронежилети й шоломи, пересаджуємося на військову автівку і їдемо до місця. У присутності журналіста нічого суттєво не змінюється — всі залишаються максимально уважними», — розповідає вона.
Але іноді робота змушує робити паузу. Нещодавня трагедія на телеканалі Freedom забрала життя її колег — Євгена Кармазіна та Альони Грамової. Ворожий «ланцет» влучив у їхню автівку під час роботи у Краматорську.
«Це були мої друзі. Після поховання я тиждень не могла працювати, я занурилась у свою психологічну норму, мені треба було відновити сили, думати про те, як далі працювати. Але що робити… Час іде, і треба показувати глядачам, у що ворог перетворює Харків і область. Ми маємо пам’ятати про загиблих і продовжувати боротьбу», — каже Наталя.
Найважчі теми і мотивація
За понад 25 років роботи на телебаченні Наталя зняла десятки сюжетів про трагедії. Найболючіші — дитячі смерті. «Я знімала до десяти репортажів про дитячі смерті. Це одне з найважчих завдань. Якщо це загибель дитини через війну чи аварію, треба взяти себе в руки і показати правду. Можливо, це зупинить когось від необдуманого кроку. Якщо хоча б одна людина змінить поведінку — моя робота має сенс», — пояснює вона.
Вона згадує репортаж про загиблого майданівця Владислава Зубенка: «Він був зовсім молодим хлопцем, світлою людиною. Я не могла начитати текст через сльози. Це було дуже важко. Я пам’ятаю, як режисерка, яка сиділа поруч зі мною, також плакала, і ми ледь-ледь зробили цей репортаж. Але ми мусили показати його історію».
Подбайте про своє страхування на час роботи
Банально, але факт: щоб і далі показувати історії цієї війни, журналістам і самим варто бути захищеними.
Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» пропонує всім медійникам, які працюють у небезпечних зонах, скористатися можливістю страхування здоров’я та життя. Проєкт є частиною ініціативи Міжнародного фонду страхування журналістів (МФСЖ), що реалізується в партнерстві з українськими та європейськими організаціями.
Умови страхування викладені тут.
Подати заявку можна тут.
Подати заявку можуть медійники, які працюють у Херсонській, Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях та прикордонних районах Київщини й Чернігівщини.
Нагадаємо, проєкт реалізує Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» разом із партнерами. Ініціатива є частиною програми «Голоси України» Voices of Ukraine, яку координує Європейський центр свободи преси та медіа European Centre for Press and Media Freedom ECPMF. «Голоси України» (Voices of Ukraine) реалізується в межах Ініціативи Ганни Арендт (Hannah-Arendt-Initiative) і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини (German Federal Foreign Office)
