Цю промову Оксана Бровко, директорка Асоціації «Незалежні регіональні видавці України», виголосила в Осло під час запуску Norwegian Partnership Programme — спільної ініціативи українських і норвезьких медіа в межах програми Stronger Together. Вона — про те, в яких умовах сьогодні працюють українські регіональні медіа і чому їхня підтримка — це не лише про Україну, а й про стійкість демократії загалом.
Коли люди говорять про війну, вони зазвичай говорять про ракети, дрони та лінії фронту. В Україні сьогодні з’явився новий вислів, який люди використовують дедалі частіше. Кіл-зона. Зона ураження.
Це території, які постійно під загрозою дронів, артилерії та ракет.
І саме в такому середовищі сьогодні працюють багато журналістів.
Херсон, Суми, Запоріжжя, Дніпро, Харків — міста, де “сірі зони” вже стають кіл-зонами.
Іноді перше, що потрібно журналісту, — це не записник і навіть не бронежилет. Дуже часто це антидронові пристрої.
У більшості українських редакцій сьогодні електрика та інтернет не гарантовані. Генератори та зарядні станції стали важливішими за друкарські машини. Уже не дивина бачити вакансію редактора, бо попередній пішов на фронт. І дедалі частіше редактор, який іде до війська, — це жінка.
Жінки нині обіймають багато керівних посад в українських регіональних медіа. І все частіше вони залишають журналістику, щоб захищати країну не словами, а зброєю.
У таких умовах сьогодні працює місцева журналістика в Україні.
125 журналістів загинули.
15 — під час виконання професійних обов’язків.
337 медіа припинили роботу.
Але тиск на медіа не лише фізичний.
На окупованих територіях контроль над інформацією є системним і високоорганізованим. Понад 40 телеканалів і понад 80 радіостанцій працюють під контролем окупаційної влади. Мовлення охоплює майже всю територію. І окупаційна влада контролює близько 80% ринку зовнішньої реклами.
Медіа на цих територіях координуються через централізовані пропагандистські структури, які визначають редакційну політику та поширюють наративи, спрямовані на виправдання війни проти України.
Це важливо зрозуміти. Контроль над інформацією — це не випадковість. Це інфраструктура.
Коли незалежні медіа зникають, пропаганда стає єдиною інформаційною системою. Це частина ширшої інформаційної війни.
Росія витрачає понад мільярд євро щороку на пропаганду. Для порівняння: європейські програми протидії дезінформації мають бюджети близько 10–12 мільйонів євро на рік. Ця різниця показує, наскільки стратегічно важливою стала інформаційна війна.
Але сьогодні я хочу говорити не лише про пропаганду. Я хочу говорити про реальність регіональних медіа, які продовжують працювати на вільних територіях України.
Сьогодні регіональні медіа працюють під п’ятьма видами тиску.
Перший — фізичний тиск.
Редакції зруйновані або пошкоджені. Журналісти мобілізовані до лав Збройних сил. Повітряні тривоги переривають роботу багато разів щодня.
Другий — фінансовий тиск.
Місцеві рекламні ринки зруйновані. Багато локальних бізнесів — які раніше були рекламодавцями — зникли або релокувалися. У результаті багато редакцій зараз значною мірою залежать від міжнародної підтримки просто для того, щоб вижити.
Третій — психологічний тиск.
Журналісти висвітлюють руйнування, травми та втрати у своїх громадах. Водночас вони самі переживають ці втрати — серед колег, друзів і родини. Вигорання стає серйозним викликом для всього медіасектору.
Четвертий — редакційний тиск і вплив.
Деякі журналісти повідомляють про спроби з боку місцевої влади, політичних акторів і бізнесу впливати на редакційний контент і рішення.
І, нарешті, п’ятий рівень тиску — те, що ми називаємо стабільною нестабільністю.
Регіональні медіа працюють у середовищі, де довгострокове планування майже неможливе. Редакційні пріоритети постійно змінюються. Кризи виникають раптово. Редакції змушені дуже швидко адаптуватися.
Водночас роль регіональних медіа розширилася. Ми вже не просто передаємо інформацію. Ми — ті, хто контролює відбудову. Ми моніторимо публічні витрати. Ми розслідуємо корупційні ризики на місцевому рівні.
У багатьох громадах регіональні медіа сьогодні є одними з найважливіших демократичних інституцій, які ще функціонують.
Що зараз потрібно медіасектору? Відповідь — структурна стійкість.
По-перше, регіональні медіа потребують передбачуваної довгострокової підтримки. Короткі та нестабільні цикли фінансування роблять стратегічне планування майже неможливим.
По-друге, нам потрібні інвестиції в розвиток редакцій. Якісний контент, розслідувальні команди, навчання з безпеки, екстрені бюджети, моделі доходів — усе це так само важливо для нас, як і для інших медіа в мирному світі.
По-третє, місцевим і регіональним редакціям потрібні ресурси для журналістики нагляду. Місцеві журналісти відіграватимуть ключову роль у моніторингу відбудови, публічних витрат і корупційних ризиків у тисячах громад.
І, нарешті, життєво необхідними є потужні міжнародні партнерства. Професійна співпраця між українськими та міжнародними медіа зміцнює стандарти, навички та інституційну стійкість з обох сторін.
Саме тому підтримка регіональних медіа в Україні — це не лише допомога Україні. Це про захист демократичної стабільності. Тому що там, де виживає незалежна журналістика, є шанс вижити й демократичним інституціям.
Що ми в Асоціації робимо для виживання?
Щоб захистити наші медіакоманди, які працюють із фронту, ми організували програму страхування і регулярні тренінги з безпеки.
Саморегуляція в медіа є критично важливою для свободи преси, особливо під час війни. Саме тому ми розвиваємо її разом із партнерами з Фінської медіаасоціації.
Надзвичайні виклики, на жаль, залишаються частиною нашого повсякденного життя. Але ми раді мати такого партнера, як Amedia Foundation, яка допомагає нашим місцевим і регіональним редакціям продовжувати роботу в умовах надзвичайних ситуацій.
Так само Український медіафонд, організований скандинавськими партнерами та керований MBL, уже майже п’ятий рік надає регулярну підтримку українським регіональним журналістам і редакціям та дуже швидко реагує на найнагальніші потреби.
Водночас ми не лише в режимі виживання — ми також розвиваємо та підтримуємо бізнес-ідеї медіа. Innovative Media Ukraine — один із таких наших проєктів, який підтримується MDIF.
Протягом останнього року ми разом із партнерами працювали над зміцненням регіональних медіа. Основний проєкт — програма Stronger Together, яку ми реалізуємо з WAN-IFRA як провідним партнером і MBL як норвезьким партнером.
За перший рік:
40 регіональних і місцевих медіа отримали підтримку
187 журналістів, редакторів і медіаменеджерів були безпосередньо залучені
До 1000 участей у воркшопах, навчальних поїздках і тренінгах
Програма включала воркшопи, буткемпи та індивідуальну менторську підтримку.
Ми зосередилися на трьох напрямах. Перший — сталість місцевих медіа.
22 медіа отримали підтримку для організаційного та фінансового розвитку.
Попри війну, було надруковано 800 тисяч примірників газет.
Охоплення в соцмережах зросло приблизно на 90%.
Другий напрям — розслідувальна журналістика.
18 регіональних медіа взяли участь.
Понад 100 антикорупційних розслідувань підготовлено.
Вони вже сприяли відкриттю понад десятка кримінальних проваджень.
І ці розслідування були зроблені не в столицях. Вони зроблені в малих містах і громадах по всій Україні.
Наприклад, журналісти Кримського центру журналістських розслідувань викрили незаконну депортацію пацієнтів психіатричної установи до Росії. Інше розслідування виявило схему компаній, пов’язаних із російськими спецслужбами, що працювали на європейських ринках. Воно переросло у співпрацю з журналістами з Литви та Латвії.
«Молодий буковинець» викрив корупцію в будівництві укриттів у Чернівцях — після публікації відкрито кримінальну справу. «Вгору» викрили мережі колаборації на окупованій частині Херсонщини — це також призвело до кримінальних проваджень.
Це доводить: регіональна журналістика має реальний вплив.
І я рада представити вам збірку найкращих розслідувань, підготовлених учасниками програми.
Подивіться на це фото. Скільки тут жінок-розслідувачок? Це команди журналістів, які розвивають розслідування у своїх невеликих регіонах.
Наступний компонент програми — лідерство і професійні мережі для жінок. У ньому беруть участь 16 жінок із місцевих медіа.
Партнерства є надзвичайно важливими. Саме тому сьогодні ми офіційно запускаємо Norwegian Partnership Programme — ще одну програму Stronger Together для українських і норвезьких місцевих медіа.
У часи кризи ізоляція — один із найбільших ризиків для незалежної журналістики. Партнерства руйнують цю ізоляцію. Вони створюють мережі довіри, спільних знань і довгострокової співпраці. Я хочу подякувати нашим норвезьким партнерам, які готові пройти цей шлях разом із нами.
Це Андрій Дубчак, редактор Frontliner. Це антидронова сітка. Вона захищає людей, автівки та дороги від дронів. Під нею наші редактори доставляють газети читачам. Це єдиний спосіб донести правду там, де немає інтернету.
Ці сітки захищають нас фізично.
Але є інша мережа — мережа партнерств.
Одна захищає людей.
Інша захищає журналістику.
І обидві необхідні, щоб правда вижила.
І коли обидві існують, правда доходить до суспільства.
Голоси не можна окупувати.
Дякую.
