Свобода слова у всьому світі дедалі рідше залежить лише від відсутності цензури. Вона визначається значно ширшим контекстом: економічною стійкістю редакцій, правилами роботи цифрових платформ, прозорістю власності медіа та здатністю журналістики протистояти дезінформації. Для України ці виклики посилюються ще й війною — постійними атаками на інформаційний простір, фінансовою вразливістю редакцій і необхідністю працювати в умовах підвищених безпекових ризиків. Саме на межі між демократією, технологіями та ринком нині формуються нові підходи Європейського Союзу до регулювання медіасфери.
У межах проєкту «Медіамости: Фінляндія та Україна» відбувся воркшоп, присвячений європейському регулюванню медіасфери та його впливу на свободу слова, редакційну незалежність і роботу журналістів у цифровому середовищі. Дискусія була зосереджена не лише на законодавчих актах ЄС, а й на практичних механізмах захисту медіа від тиску з боку держав і глобальних технологічних компаній.
Ключовим спікером воркшопу став Ісмо Хухтанен (Ismo Huhtanen), керівник юридичного підрозділу News Media Finland, який представив європейську логіку регулювання свободи слова та пояснив, як працюють основні законодавчі акти ЄС у сфері медіа.
Свобода слова як основа демократії
Свобода слова й довіра до медіа є критично важливими для функціонування демократії, наголошував під час зустрічі Ісмо.
«Довіра до медіа зараз навіть важливіша, ніж раніше, тому що нам необхідно захистити демократію, свободу слова, освіту, культуру й забезпечити високий рівень інформаційної стійкості», — наголосив він.
За його словами, саме фінансово стійкі та редакційно незалежні медіа формують безпеку інформаційного простору. Якщо такої журналістики немає, «прийде хтось інший і розповість іншу історію». І звісно, тут вже не буде мови ні про свободу слова, ні про демокартію, ні про інші ціності.
Європейський акт про свободу медіа (EMFA)
Щоб на юридичному рівні засвідчити важливість цих прицнипів, і з’явився Європейський акт про свободу медіа (European Media Freedom Act, EMFA). По-суті, це комплексний правовий документ, який безпосередньо застосовується в країнах ЄС і спрямований на захист редакційної свободи та незалежності постачальників медіапослуг.
«EMFA встановлює високі стандарти для захисту свободи ЗМІ та редакційної незалежності й вимагає від держав поважати ефективну редакційну свободу», — наголосив спікер.
Приміром, серед ключових положень:
- захист журналістських джерел і конфіденційного спілкування;
- гарантії незалежної роботи суспільних мовників;
- прозорість власності медіа та джерел фінансування;
- захист медіаконтенту від необґрунтованого видалення великими онлайн-платформами.
Ісмо Хухтанен зауважив, що в деяких країнах ЄС, наприклад у Фінляндії, подібні норми існували ще до ухвалення EMFA, але тепер їхній обсяг і сфера застосування розширилися.
Вплив технологічних гігантів і нерівність ринку
Окрема частина розмови стосувалася домінування глобальних технологічних компаній і їхнього впливу на медіаринок. Спікер наголосив, що цифрові доходи від реклами переважно концентруються в руках кількох глобальних гравців, тоді як європейські медіа отримують незначну частку.
Це, за його словами, створює структурну проблему для свободи слова, адже фінансова слабкість медіа напряму впливає на їхню незалежність.
У відповідь на запитання учасників про практичні механізми реагування на порушення з боку платформ, Ісмо Хухтанен пояснив, що одним із шляхів є колективні дії через галузеві об’єднання.
«За допомогою News Media Europe ми доносимо наші висновки до Європейської комісії. Це один зі способів здійснювати тиск на таких технічних гігантів», — зазначив він.
Також фінський колега згадав про судові процеси, ініційовані європейськими видавцями проти Google через порушення законів про цифрові ринки та конкуренцію, підкресливши, що це тривалий і ресурсомісткий процес. Однак, якщо ми хочемо виграти, то повинні бути готовими до «боробтьби в довготривалий період».
Під час дискусії також були питання від учасників, а чи можливі в Європейському Союзі моделі компенсації для медіа з боку технологічних гігантів? Приміром, такі діють у Канаді та Австралії.
Ісмо Хухтанен наголосив, що ситуація в ЄС принципово інша: «У Європі філософія інша. Ми створюємо правову базу і за допомогою цих правових положень намагаємося вести переговори. Європейська комісія наразі не надто активно залучається до переговорів на користь медіа, а позиція національних урядів суттєво різниться між країнами».
Штучний інтелект і прозорість контенту
Цікаво, а що в Законі ЄС про штучний інтелект і його значенні для медіа? Як звучало на воршокпі, цей закон не регулює редакційний контент напряму, але встановлює вимоги до прозорості.
«AI Act передбачає чітке маркування контенту, якщо він створений або згенерований штучним інтелектом», — пояснив Ісмо Хухтанен.
Він підкреслив, що для європейських медіа це питання довіри, і багато редакцій уже маркували AI-контент ще до ухвалення закону.
Серед інших положень:
— Ризик-орієнтована система регулювання, покликана забезпечити безпеку систем штучного інтелекту, повагу до основоположних прав і сприяти інноваціям.
— Заборона окремих неприйнятних практик використання ШІ (зокрема соціального скорингу — практику оцінювання людей або груп людей за їхньою поведінкою, соціальними характеристиками чи особистими даними з метою формування «рейтингу» або «індексу довіри».Такий підхід може призводити до дискримінації, обмеження прав і нерівного доступу до послуг або можливостей).
— Жорсткі вимоги до «високоризикових» систем штучного інтелекту (наприклад, ШІ у сфері критичної інфраструктури, правосуддя, освіти).
— Вимоги до прозорості для універсальних моделей штучного інтелекту (GPAI).
Закон про штучний інтелект сприяє довірі, підзвітності та формуванню гармонізованого ринку ЄС і застосовується до будь-яких систем ШІ, доступних на території Європейського Союзу, незалежно від того, де вони були розроблені.
Водночас AI Act не втручається в редакційні рішення і не визначає зміст журналістських матеріалів. Відповідальність за контент, його якість і достовірність залишається на редакціях.
Штучний інтелект у цьому контексті розглядається як інструмент, а не як заміна журналістської роботи. Саме тому вимоги Акту зосереджені не на регулюванні журналістики як такої, а на прозорості використання технологій.
Для медіа це означає чітке розмежування між людською редакційною роботою та автоматизовано згенерованим контентом — і відповідальність за чесну комунікацію цього розмежування з авдиторією.
Європейський щит демократії
Європейський щит демократії (European Democracy Shield) — це ще одна стратегічна ініціатива Європейського Союзу, спрямована на захист демократичних процесів в умовах зростаючих загроз з боку дезінформації, іноземного втручання та цифрових маніпуляцій. Як наголосив спікер, йдеться не про один закон, а про рамковий підхід, який об’єднує політики, фінансування та інструменти для посилення стійкості демократії.
Важливо, що в центрі цієї ініціативи — захист інформаційного простору, підтримка вільних і незалежних медіа та забезпечення чесних виборів.
«Особливу роль у «Щиті демократії» відіграє журналістика, адже саме редакційні медіа розглядаються як ключовий елемент демократичної інфраструктури. Без фінансово стійких, професійних і незалежних редакцій, як підкреслювалося під час дискусії, неможливо гарантувати ні довіру до інформації, ні ефективну протидію дезінформації.
Окремий акцент зроблено на підвищенні стійкості суспільства — через медіаосвіту, інформаційну грамотність і підтримку громадянського суспільства. Ідеться про здатність громадян критично мислити, розрізняти факти й маніпуляції та усвідомлено брати участь у демократичному житті. У цьому сенсі «Європейський щит демократії» тісно пов’язаний із регулюванням цифрових платформ і розвитком правил для онлайн-середовища», — головне із зустрічі.
Без інфраструктури — без вільних і незалежних ЗМІ — ми не виграємо цей бій, переконаний Ісмо Хухтанен.
До речі, ця ініціатива також передбачає підтримку країн-кандидатів на вступ до ЄС. Для України це означає не лише політичний сигнал, а й потенційний доступ до програм фінансування та інструментів, спрямованих на захист свободи слова, безпеку журналістів і зміцнення незалежних медіа в умовах війни та гібридних загроз.
Підсумовуючи зустріч, директорка АНРВУ Оксана Бровко наголосила, що український медіаринок уже почав рух у напрямку впровадження європейських регуляторних підходів, а подібні обговорення допомагають не лише зрозуміти окремі норми, а й побачити ширший контекст змін.
«Наша робота щодо впровадження регуляторних вимог ЄС триває, і деякі аспекти, про які йшлося на зустрічі, ми вже імплементуємо на українському медіаринку. Але завжди корисно побачити картину в цілому. Думаю, що в 2026-му варто заглибитися більше й подивитися, які складові цих законів є найскладнішими і над чим нам варто починати працювати — на рівні регіональних редакцій і організацій», — зазначила Оксана Бровко.
Більше про посилення саморегуляції та зміни в українських реаліях — читайте згодом на сайту Асоціації.
***
Проєкт «Медіамости: Фінляндія — Україна» реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» в партнерстві з News Media Finland та фінансується Міністерством закордонних справ Фінляндії.
