На початку нового року важливо не лише озирнутися назад, а й чітко подивитися вперед — на те, що змінюється в медіасфері, де з’являються нові ризики й можливості, і які рішення потрібно ухвалювати вже зараз.
2025 рік для українських регіональних медіа, як і для команди Асоціації «Незалежні регіональні видавці України», став роком різких поворотів, нестабільності та переосмислення звичних моделей роботи. У цій розмові з директоркою АНРВУ Оксаною Бровко — про рішення, які спрацювали, зламані ілюзії, межі підтримки та очікування від 2026 року.
— Яким був 2025 рік для Асоціації? Якщо описати його трьома словами.
— «Єдність. Спільноти. Стійкість». Це не просто гасло, а короткий опис того, як ми прожили цей рік. 2025-й змусив нас ще раз переконатися, що без горизонтальних зв’язків, довіри між редакціями й відчуття спільної відповідальності ринок не витримує ударів.
Ми свідомо працювали не лише над підтримкою окремих медіа, а над формуванням спільноти між ними — простору взаємодії, обміну досвідом і солідарності. Саме це стало базою для рішень, які ми ухвалювали протягом року/
Фінансовий шок і злам ілюзій
— З якими викликами ви заходили в цей рік і які з них вдалося подолати?
— Ми заходили в 2025 рік із чітким фокусом на довгострокову перспективу: стратегічні партнерства, багаторічні програми підтримки, підготовку ринку до післявоєнного відновлення.
Але вже на початку року сталося різке призупинення американського фінансування. Для багатьох регіональних медіа, особливо прифронтових, це означало втрату майже всього бюджету за один день. За відчуттями це був фінансовий шок, співмірний з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Паралельно зі стратегічною роботою нам довелося повернутися до програм невідкладної допомоги — як інструмента швидкої реакції, пошуку нових партнерів і стабілізації ситуації. Ці програми стали подушкою безпеки для десятків редакцій і дали їм час утримати команди та не зупинити роботу.
— А що стало найбільшим професійним уроком 2025 року?
— Найбільший урок — це усвідомлення того, що ілюзія стабільності в донорській моделі остаточно зникла. Ми побачили, що навіть найбільші й надійні партнери можуть вийти з ринку миттєво — не через Україну, а через глобальні політичні рішення.
Це змусило нас чесно подивитися на слабкі місця всієї медіаекосистеми: залежність від одного джерела фінансування, відкладені рішення щодо бізнес-моделей, небажання частини ринку відкрито говорити про фінансову відповідальність.
Тому швидкість реакції стала важливою, але ще важливішим стало перезавантаження мислення — як у нас, так і в редакціях.
Стратегічні програми і межі підтримки
— Які ключові проєкти АНРВУ вдалося реалізувати у 2025 році?
— Ми запустили дві стратегічні довготривалі програми, до яких ішли кілька років. Передусім це трирічна програма «Сильніші разом: медіа та демократія», яку реалізуємо спільно з WAN-IFRA та Norwegian Media Businesses’ Association за підтримки програми Nansen від Norad.
Вона охоплює до 75 редакцій по всій Україні й поєднує фінансову та організаційну стійкість, розвиток розслідувальної журналістики, гендерну рівність та інклюзивне лідерство. Це одна з найбільших довгострокових інвестицій у стійкість української незалежної журналістики з початку повномасштабної війни.
Також ми запустили програму «Медіамости: Фінляндія — Україна», зосереджену на медіаграмотності, саморегуляції, роботі з довірою до медіа, використанні ШІ та залученні молодої авдиторії.
Паралельно відновили й розгорнули програми невідкладної допомоги — бо 2025 рік показав: такі механізми мають існувати постійно, а не лише як реакція на кризу.
— Як змінилися запити від регіональних редакцій?
— Нині ці запити стали значно жорсткішими й чеснішими. Все менше медіа просять «просто підтримку» — і все більше говорять про виживання, управлінські рішення та відповідальність команд.
Нинішні запити від редакцій не можна чітко розділити на фінансові, чи технічні, чи освітні. Усе працює лише в поєднанні. Не можна просто дати грант й вважати, що місія виконана. Не можна дати техніку без розуміння, чи є в команді люди, які можуть із нею працювати. І не можна нескінченно навчати, якщо команда не має ресурсу впроваджувати ці знання.
Тому ключове — здорова комбінація підтримки, яка виходить із реальних потреб і можливостей редакцій.
Ми також бачимо, що не всі редакції готові до змін. І це принциповий момент. Підтримка не може бути нескінченною, якщо немає готовності трансформуватися.
Саме тому ми дедалі частіше говоримо не лише про допомогу, а й про її межі — і про те, що професійна стійкість починається з управлінської зрілості.
Регіональні медіа як носії пам’яті
— Чи змінилося ваше бачення ролі регіональних медіа?
— Так. Якщо на початку повномасштабної війни ми говорили про них передусім як про джерело перевіреної інформації, то зараз дедалі чіткіше бачимо і іншу роль — збереження історичної правди.
Коли громади зникають, а території стираються з мапи, саме регіональні медіа стають архівом пам’яті. Через 50–100 років ці матеріали можуть бути єдиним джерелом правдивої історії. Тому відповідальність за якість контенту сьогодні критично висока.
— На чому АНРВУ планує зосередитися у 2026 році?
— Ми говоримо про 2026 рік як про період глибшої концентрації й довготривалої підтримки редакцій, які продовжують працювати під час повномасштабної війни і готові інвестувати у власну стійкість разом з нами.
Для українських регіональних медіа війна — це не абстрактний фон, а щоденна реальність. Особливо це стосується прифронтових територій, де медіа часто залишаються єдиним стабільним джерелом інформації для громад і виконують критичну роль у протидії дезінформації та збереженні зв’язку з державою.
У таких умовах ринок входить у фазу глибоких структурних змін. Для частини медіа це означатиме складні трансформації, і не всі зможуть пройти цей етап однаково. Це важка, але чесна розмова, яку галузь має прожити, зважаючи на реальні умови війни.
Наш фокус — підтримка редакцій, які готові брати відповідальність за власну незалежність, з додатковим пріоритетом для прифронтових медіа. Кінцева мета залишається незмінною — збереження української регіональної та локальної журналістики як незалежної, професійної й фінансово спроможної основи демократичного суспільства. У кризових умовах саме регіональні та локальні медіа є кровоносною системою демократичної держави — без них сучасне життя неможливе.
Замість підсумку
2025 рік показав, що регіональні медіа в Україні входять у нову фазу розвитку — складнішу, менш передбачувану, але й більш зрілу.
Єдність, довіра та готовність до змін залишаються основою цього руху. А здатність називати речі своїми іменами стає не менш важливою, ніж уміння залучати ресурси.
Читайте також: Єдність, стійкість і розвиток: як АНРВУ підтримувала українські регіональні медіа у 2025 році
