Місто за 30 кілометрів від кордону — це щоденна близькість до загрози, постійна напруга й життя з поправкою на безпеку. Але водночас це і про стійкість, розвиток і бажання не зупинятися. Суми — саме таке місто. Прикордонне, вразливе, але живе й динамічне, яке продовжує зростати попри війну.
У цій реальності особливу роль відіграють локальні медіа — ті, хто не лише інформує, а й формує спільноту, підтримує людей і фокусується на майбутньому. «Цукр» — це те, що тримає людей у Сумах. Команда працює поруч із війною, але говорить не лише про небезпеку. Вона розповідає про місто, людей, зміни й сенси, які допомагають громаді залишатися цілісною.
Цей матеріал підготовлено в межах проєкту АНРВУ Міжнародний фонд страхування журналістів — як приклад того, чому підтримка локальних редакцій у прифронтових і прикордонних регіонах є критично важливою для безперервної роботи, безпеки команд і збереження незалежної журналістики.
Як працювати з авдиторією, коли місто регулярно чує повітряні тривоги? Як зберігати довіру, не знецінюючи страх і водночас не занурюючи людей у безнадію? Про ці виклики ми й говоримо далі з СЕО медіа Альоною Сергієнко.
— Наша місія — задавати ритм, що сприяє розвитку міста. Приносити користь та будувати комфорт у регіоні. Наша мета — зробити Суми кращим місцем для життя. Як? Ми розповідаємо цікаві історії, організовуємо круті події і надихаємо людей діяти. Ми хочемо, щоб сум’яни більше знали про своє місто, спілкувалися один з одним і разом вирішували, яким буде майбутнє Сум, — розпочинає розмову. — Ми створюємо простір, де можна дізнатися щось нове, обговорити важливі теми й просто класно провести час. Бо ми віримо: коли люди об’єднуються — місто оживає і стає кращим для всіх.
Створюємо простір для людей
«Цукр» існує, щоб показувати перспективу, задавати ритм, підсвічувати зміни в місті.
— Серйозно — нам читачі пишуть, що якби не «Цукр», вони вже виїхали б. Ми не просто новини робимо — ми створюємо простір, де люди бачать, що місто живе, розвивається, що тут є класні люди і є сенс. Наш принцип простий: ми не женемося за хайпом, ми перевіряємо інформацію. Люди йдуть до нас, коли хочуть зрозуміти, що насправді відбувається, — продовжує.
З початку повномасштабного вторгнення тут змінилося все. У лютому 2022 року, за словами керівниці, команда «Цукру» налічувала чотири людини. Зараз у штаті — 23 людини. З’явилася зрозуміла структура та нові процеси.
— Ми завжди були достатньо гнучкі, тому перебуваємо в процесі постійних змін, адаптацій та пристосувань до нових реалій. Нам вдається знаходити найкращі з можливих рішень у роботі навіть у такі нестабільні часи. Намагаємося планувати реалістично, хоча часто хочеться робити все більше. Пристосовуємося до блекаутів, тривог, до того, що людям іноді просто погано психологічно, — каже Альона.
Фінансова подушка на 9 місяців
Отже, за час війни вдалося не просто зберегти, а вирости майже в п’ять разів порівняно з початком повномасштабного вторгнення. Наразі «Цукр» має чотири відділи: редакції, комунікації, бізнес-відділ та бек-офіс.
— Ми в 30 кілометрах від кордону — це не метафора, а реальність, у якій ми свідомо обрали працювати, бо в цьому вся суть. Звісно, у нас є пропрацьовані варіанти на випадок збільшення загрози, які ми обговорювали і приймали разом із командою. Ще болючим моментом було, коли американське фінансування зупинилося. Тоді ми почали будувати нову модель, де третина доходів — від грантів міжнародних організацій, третина — від бізнесу у вигляді інституційної підтримки, третина — від власних доходів. Це складно, але це єдиний спосіб бути стійкими. Постійно доводиться приймати кадрові рішення — хто на якій позиції буде найефективніший, яких талантів нам не вистачає, де у нас прогалини, як маємо себе підсилити, — пояснює співрозмовниця.
Зрештою, завдяки спільним зусиллям команди вдалося наростити фінансову подушку на 9 місяців роботи — це дає відчуття стабільності.
— Для мене в роботі зараз ключові три речі. Люди — щоб команда отримувала гідні гроші і не вигорала. Гроші — щоб жодна криза одного джерела фінансування не зупинила нашу роботу. Тому будуємо модель 33/33/33: гранти, інституційна підтримка від бізнесу, власні продукти. І тримаємо резерв — зараз на 9 місяців, хочемо на 12. Стараємося стабільно публікувати якісний контент, який відповідає потребам нашої авдиторії в потрібний момент, — додає Альона.
У «Цукрі» зрозуміли, що люди приходять до них не просто за новинами у вигляді інформації — вони приходять за підтримкою.
— Локальне медіа під час війни — це такий собі психотерапевт для громади, якщо можна так сказати. Люди хочуть відчувати, що вони не самі, що є «свої», що місто живе. Наше дослідження показало, що читачі знаходять відчуття безпеки, причетності до змін, гордості за своє місто. На мою думку, це набагато більше, ніж просто інформування, — каже керівниця.
Конструктив і пояснення
Мінімум 40% контенту в медіа має бути конструктивним, пояснювальним. Не просто «що сталося», а «чому» і «що з цим робити». Мінімум 25% — людські історії, які надихають.
Журналісти не публікують неперевірену інформацію. Натомість користуються принципом: краще пізніше, але правильно. Вони розмовляють з людьми, адже хочуть бути зрозумілими для аудиторії, не повчаючи і не використовуючи канцеляризми.
На 2026 рік команда визначила для себе три великі напрямки. Перший — формування традицій. Вони хочуть виходити в місто — з проєктами, на івенти, до людей. Реалізувати «намацані» ініціативи, що створюють нові сенси, традиції та культуру, змінюють ставлення людей до міста та один до одного — від байдужості до причетності, до культури взаємоповаги. Автори мають бути присутні там, де відбувається життя громади.
Друге — зразковість в індустрії. Як наголошує Альона Сергієнко, вони будують імпакт-медіа, яке задає стандарт для регіонів. Не конкуруючи з класичними медіа за трафік, а задаючи планку у трьох проєкціях: вимірюваний вплив на громаду, найсильніший мембершип, щаслива команда.
Третя тема — стабільність економіки. Власне, це і є модель 33/33/33: третина від грантів, третина від бізнесу, третина від власних продуктів. Аби жодна криза одного джерела не могла зупинити роботу медіа.
— Партнери підтримують, бо бачать результат. Читачі фінансують, бо відчувають цінність, — наголошує Альона.
На прохання уточнити, як саме бізнес інвестує в «Цукр», СЕО відповіла наступне: «Інституційна підтримка бізнесу — ми створили дорадчу раду в нашому ГО, до якої наразі входять три бізнеси, що підтримують роботу журналістів фінансово. Це не реклама, вони ніяк не впливають на нашу редакційну політику чи загалом діяльність медіа — це бізнес, який хоче підтримувати, інвестувати в наш розвиток і поділяє наші цінності».
Безпека команди — пріоритет
Зважаючи на географічну близькість регіону до кордону з рф, питання безпеки — постійно на порядку денному.
— Зараз ми більш прагматичні, ніж у 2022 році. У нас є пропрацьовані протоколи на випадок загострення, ми також намагаємося їх час від часу оновлювати, питаємо у команди про потреби, щоб бути готовими. Чи дійсно я думаю, що цей протокол нам знадобиться? Думаю, сподіваюся і вірю, що ні. Проте краще бути готовими до всього, — каже Альона.
Зараз потреби в релокації в команді не відчувають. Хоча у квітні минулого року вибуховою хвилею вибило вікна в офісі — їх замінили. Удари по критичній інфраструктурі реальні, але всі якось адаптувалися. На випадок блекаутів мають зарядні станції, генератор, інвертор, обігрівачі. Безпекову ситуацію оцінюють тверезо — вона складна. Але стараються робити все, щоб команда могла працювати й при цьому залишалася в Сумах, бо це — рідне місто.
— У 2022 році ми їздили у відрядження в прикордонні громади, щоб висвітлити те, як міста і селища вистояли після вторгнення росіян на нашу територію. Частину цих історій зафіксували у нашому третьому друкованому «Цукрі». Тепер війна прийшла ближче до нас. Дрони залітають у Суми, ми висвітлюємо ці прецеденти на місці, — говорить СЕО медіа.
Підтримка працівників — у дії
Команда — це головне, продовжує вона. Наразі немає повноцінного щоденного страхування для журналістів, проте всім працівникам намагаються компенсувати базові потреби. Приміром, сплачуючи 75% витрат на психотерапію чи сесії з психіатром.
— Додатково ми ще компенсуємо 50% за вивчення англійської та майже завжди в повному обсязі — профільні навчання для удосконалення навичок людини на тій чи іншій позиції. Адже зацікавлені в тому, щоб люди в організації росли професійно й особистісно, — наголошує Альона.
Щоб розвантажити людей та оптимізувати процеси, у команді активно працюють зі штучним інтелектом. Приміром, використовують ШІ-асистента для редакції, комунікацій та управлінських питань.
— Але важливо: ШІ — це інструмент, а не заміна журналістів. Ми не генеруємо ним тексти для публікації. Використовуємо для чернеток, аналізу та автоматизації рутини. Також скоротили час монтажу відео з 8 до 3 годин завдяки плагінам, — ділиться досвідом.
Локальні медіа здатні багато змінювати
А що далі? Команда рухається за своєю стратегією і, як каже СЕО, хоче, щоб «Цукр» став синонімом привабливих Сум. Щоб, коли людина думає про місто, вона думала не про проблеми, а про можливості. Щоб люди вірили, що можуть щось змінювати, і мали для цього спільноту.
— Один наш читач сказав: «Якби не “Цукр”, я б не так тепло відгукувався про Суми і вже жив би в Києві». Ось це і є той вплив, який хочемо бачити — щоб таких людей було більше, — акцентує Альона.
Насамкінець вона бажає незалежним регіональним та локальним українським медіа ставати гучнішими і зухвалішими. Бо так можна дотягнутися до людей і пояснити, чому важливо читати перевірені джерела, а не анонімні телеграм-канали, власниками яких можуть бути росіяни, що просувають свої наративи.
— Локальні медіа недооцінені, а саме вони найближче до громад, саме вони можуть реально щось змінювати, — на цьому піднесеному настрої завершуємо розмову.
Сподіваємося, ця історія надихне вас на розвиток власного медіа або медіа, у якому ви зараз працюєте. Або ж, якщо ви читач, — обирайте перевірені джерела, підтримуйте своє медіа. Водночас команда АНРВУ продовжує робити все можливе, аби й надалі підтримувати та розвивати незалежні медіа по всій країні. Наразі ми охоплюємо вже понад 150 редакцій.
Підписуйтеся на наші сторінки, аби не пропустити важливого.
***
Читайте також: Дрони, сафарі на журналістів та втрати колег: війна очима фронтового відеографа
«Ми пишемо чорновик історії». Журналістка Діана Буцко про війну з перших вуст
«Людям на прикордонні важливо бути почутими». Як локальні журналісти ризикують задля збереження правди
***
Проєкт Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, організований Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative.
