Редакція запорізького «Акценту» щодня працює під загрозою обстрілів. Сьогоднішня розмова — про концентрацію, перевірку безпеки й пошук рівноваги між професією та життям.
Робота журналіста у прифронтових регіонах — це щоденне балансування між професійним обов’язком і небезпекою. Постійні обстріли, дрони, нерозірвані боєприпаси, відключення світла та зв’язку — все це створює середовище, де кожен день вимагає максимальної зібраності та витримки.
Продовжуємо серію розмов із медійниками, які працюють у прифронтових і прикордонних регіонах. Раніше ми вже публікували інтерв’ю із Заріною Забріскі (частини перша і друга), Олександром Качурою, Владиславом Сафроновим, Наталею Білокудрею, Сергієм Горбатенком, Євгеном Хрипуном, Анною Калюжною, Поліною Куліш, Надею Сухою, Надією Карповою, Олександром Соломком (частина перша і друга), Діаною Буцко та Олексієм Пасюгою. Нині пропонуємо вашій увазі розмову про будні запорізького медіа «Акцент»: на наші питання відповідають головний редактор видання Олександр Чубукін та журналіст Андрій Бездольний.
«Небезпека вимагає тривалого підвищення концентрації»
Постійні загрози природно змушують команду працювати у стані тривалої концентрації, яка виснажує психологічно й емоційно. Це впливає на саму організацію роботи: графік стає гнучким, а місце роботи та навіть проживання родини доводиться змінювати залежно від безпекової та енергетичної ситуації.
— Щоденно першими контролюємо безпекові питання, — каже Олександр. — Це рівень загроз від обстрілів, види озброєнь, що становлять небезпеку в найближчий час, а також енергетичний фактор та фактор зв’язку: перевіряємо зарядку ґаджетів, павербанків, зарядних станцій, наявність палива на АЗС та в авто, а також його запасу для генератора.
— Чи маєте власні «сигнали» — коли варто продовжувати роботу, а коли зробити паузу?
— Так, зазвичай коли я «зависаю» та не можу сконцентруватися на швидкому виконанні завдання. Зазвичай я роблю певні паузи в роботі кожну 1-2 години, щоб знову перейти в «нульове положення».
— Які правила чи звички допомагають вам зменшити ризики під час виїздів?
— Допомагає моніторинг рівня небезпеки обстрілів та власна оцінка ситуації.
«Сигналом для паузи стає, коли я зависаю і не можу сконцентруватися на швидкому виконанні завдання».
Журналіст видання Андрій Бездольний розповідає, що під час роботи постійно натрапляє на залишки боєприпасів, ударні БПЛА, нерозірвані снаряди та інші вибухонебезпечні предмети.
— Доводиться візуально оцінювати, наскільки вони небезпечні, фотографувати й надсилати фото піротехнікам або вибухотехнікам, а за потреби викликати групу розмінування, — каже він.
Найскладніше тут — точно визначити місце прильоту чи падіння, щоб передати спеціалістам правильні координати.
«Під час виконання професійних обов’язків постійно стикаюся із залишками боєприпасів, ударними БПЛА, нерозірваними снарядами та іншими вибухонебезпечними предметами»
«Особисті трагедії людей — найважчі теми»
Етичні дилеми теж є частиною роботи. Іноді редакція свідомо відмовляється від публікації матеріалів чи кадрів, особливо коли йдеться про особисті трагедії. Такі теми найважчі, адже журналіст мимоволі «приміряє» їх на себе.
— Олександре, наскільки важливо мати поруч команду чи напарника? Як у вашій редакції виглядає підтримка після небезпечних виїздів?
— Це справді важливо. Щодо підтримки — це можуть бути і просто поради, або можна поділитись своїми проблемами, аби тебе вислухали, поспілкуватись як на проблемні теми, так і відволіктися. Так можеш прийняти більш зважені рішення, бо хтось інший може мати більш «холодний погляд» на твою проблему. Якщо був складний та небезпечний відрізок роботи, то може бути додатковий відпочинок, вільний графік на найближчий час, зустріч.
«Психологічну підтримку надає родина — зокрема дружина, яка може вчасно дати корисні поради»
«Найголовніше — витримувати психологічне навантаження»
Постійне відчуття тривоги ускладнює не лише роботу, а й сімейне життя. Повернути баланс допомагають прості речі: родина, діти, настільні ігри, кіно, прогулянки. Це своєрідні ритуали повернення до нормального життя після небезпечних виїздів.
— Це може бути й зміна обстановки на кілька діб: поїздка на дачу за місто, рибалка або прогулянка містом, парками, — каже Олександр.
— Як ви розумієте гідність у роботі журналіста в умовах війни чи постійного ризику?
— Насправді в умовах війни всім складно, не кажучи вже про українських захисників. Тому я би не ставив нашу професію в окремий рядок. Найголовніше — витримувати психологічне навантаження, адже ти постійно маєш перебувати в складному та небезпечному інформаційному полі, та вчасно, професійно інформувати про важливі новини в регіоні, які стосуються безпеки та соціально-економічного життя мешканців регіону.
«В умовах війни всім складно. Найголовніше — витримувати психологічне навантаження і вчасно, професійно інформувати про важливі новини».
Подбайте про свою безпеку
Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» пропонує журналістам і журналісткам, які працюють у небезпечних регіонах, скористатися можливістю безкоштовного страхування життя та здоров’я. Це частина міжнародної ініціативи МФСЖ у партнерстві з українськими та європейськими організаціями.
Подати заявку можуть медійники, які працюють у Херсонській, Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях та прикордонних районах Київщини й Чернігівщини. Більше про умови безкоштовного страхування тут.
Проєкт «Міжнародний Фонд Страхування Журналістів», організований Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative.
