У березні стартувала програма «Сильніші Разом: Медіа та Демократія» — трирічний проєкт підтримки незалежних українських регіональних медіа, який реалізують разом — Всесвітня асоціація видавців новин (WAN-IFRA), Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» та Норвезька асоціація медіа (MBL) за підтримки Норвегії. Бюджет — 70 мільйонів норвезьких крон, ініціатива охоплює 40 медіа по всій країні.
Як розповідали раніше, ми вирішили зосередитися на трьох аспектах:
- фінансова та організаційна стійкість (гранти і навчання бізнес-моделям);
- прозорість і боротьба з корупцією (менторство й підтримка команд);
- гендерна рівність та інклюзивність (розвиток лідерства і програма Women in News).
Детальніше про це читайте: Сильніші разом: стартує масштабна програма підтримки незалежних регіональних медіа України
Відібрані команди учасників розпочали навчання в межах своїх напрямів, а в липні відбулася перша подорож для обміну досвідом у Норвегію — 16 українських журналістів та редакторів відвідали форум Arendalsuka, найбільшу демократичну подію країни. Це був початок живого діалогу між українськими та норвезькими журналістами, обмін ідеями та практиками, які допоможуть медіа бути сильнішими.
Читайте також: Arendalsuka та секрети успіху норвезьких редакцій: які практичні кейси привезли українські медійники
Під час цієї поїздки ми підготували інтерв’ю з нашими міжнародними партнерками в проєкті — Ранді Еґрей, директоркою MBL, та Мелані Вокер, виконавчою директоркою з розвитку медіа WAN-IFRA — про те, як виникла ідея програми і чому вона така важлива саме зараз.
Далі подаємо текст у форматі запитання-відповідь.
— Розпочнемо з того, як виникла ідея проєкту «Сильніші Разом: Медіа та Демократія». Чому вирішили об’єднати зусилля для посилення незалежної журналістики в Україні?
Ранді Еґрей: Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, ми (партнери) хотіли щось зробити, бо не могли змиритися із ситуацією. Ми знали, що українські незалежні медіа втратили фінансування, реклама зникла. Тож спочатку створили Ukrainian Media Fund (UMF), аби забезпечити редакції технікою, засобами безпеки та фінансовою допомогою — для посилення стійкості та спроможнсті працювати в умовах війни.
Протягом трьох років ми активно працюємо з українськими медіа, і ви надзвичайно вражаєте у цій співпраці. Те, що справді потрібно медіа зараз, – це щоб незалежні журналісти були сильними разом. Саме звідси й назва, адже ми вчимося один в одного.
— На Ваш погляд, чому партнерство між цими трьома організаціями — WAN-IFRA, MBL і та Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» — є таким важливим для цього проєкту?
Мелані Вокер: Важливо, що саме ці три організації об’єдналися, тому що ми є представниками медіаіндустрії у наших країнах. І, наскільки я знаю, це перший раз, коли галузеві асоціації об’єдналися, щоб працювати над спільною пропозицією, яка перетинає кордони й має на меті залучити державні кошти. Це також демонструє солідарність і силу співпраці для досягнення мети. Ми понад два роки працювали над тим, щоб об’єднати цю програму — від ідеї, яку мали, до її втілення. Ми хотіли зробити багато для посилення потенціалу, планування на майбутнє після війни, як підготувати незалежні медіа України до післявоєнного відновлення. Тоді ми не могли уявити, що війна ще триватиме, але сама ідея створити щось, що може безпосередньо підтримати незалежні медіа, підготувати їх, розвинути компетенції та мережі солідарності, народилася з цього бачення. Кожна з наших організацій представляє своїх членів, ми віримо у силу мереж і співпраці. Успішне залучення значного фінансування — вперше така велика сума через програму «Nansen» була спрямована на підтримку незалежних медіа у межах програми розвитку громадянського суспільства. Це демонструє результат, який можна досягти, коли об’єднуєш зусилля для досягнення спільної мети.
Ранді Еґрей: Перш за все, це дуже хороші три партнери. Ми вже мали позитивний досвід співпраці, тому коли вирішили створити консорціум та податися на фінансування за програмою Nansen, цілком природно було, що цим консорціумом стане саме поєднання локальної та регіональної організації. Я, Оксана Бровко та Мелані Вокер – давно співпрацюємо. Вони обидві дуже професійні та віддані справі. Ми разом займалися лобіюванням цього напряму, тож було логічно об’єднатися в консорціум. І ми домоглися успіху: отримали фінансування на реалізацію ідеї.
— Як Ви сьогодні бачите модель незалежної журналістики для зміцнення демократії в нашій країні та у світі загалом?
Ранді Еґрей: Я думаю, що у часи війни першим, що втрачається, є правда. Це перша жертва війни – з огляду на всю кількість дезінформаційних каналів. Тому так важливо мати не просто місцевих журналістів, а живих, активних і справді дуже сильних місцевих журналістів в Україні. Я була у Львові, на Медійному конгресі за організації Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» і була вражена. 120 людей, і наскільки ви всі — професійні. Для нас дуже важливо бути впевненими, що ви сильні та здатні відігравати цю надзвичайну роль у суспільстві: і доносити правду, і представляти її, і водночас займатися розслідувальною журналістикою. І я також сподіваюся, що ми зможемо допомогти українським медіа розвивати більше цифрових бізнес-моделей.
Мелані Вокер: У всьому світі ми бачимо спад довіри, поширення дезінформації, зростання поляризації, а також явище уникнення новин. Це катастрофічні фактори, які можуть зруйнувати демократію. Те, що відбувається у США, є ідеальним прикладом того, як демократія може руйнуватися крок за кроком: медіа можуть бути під загрозою. І коли ця загроза надходить від держави — це ще більш підступно, ніж коли медіа працюють у воєнному середовищі, наражаючись на ризик, але не піддаючись атакам від уряду, якому вони служать, і від авдиторії, якій служать.
Ситуація в Україні є екстремальною: вже майже чотири роки війни та прямі загрози фізичній інфраструктурі. Але воля й сила незалежних медіа можуть стати прикладом для інших медіа у світі, які ще не стикалися з такими прямими загрозами, щоб зрозуміти, наскільки крихка демократія і яку важливу роль у її підтримці відіграють незалежні редакції. Якщо ми не маємо незалежних медіа, які ставлять запитання, інформують суспільство, створюють можливості для дебатів, і якщо суспільство не звертається до медіа через брак довіри, ми отримаємо розпад демократичних інституцій. Тому життєво важливо інвестувати у спроможність українських медіа по всій країні виконувати свою роль — інформувати, створювати майданчики для обговорення та служити своїм громадам.
— Ми багато говоримо про українських журналістів. А як Ви описали б профіль незалежного журналіста в Україні?
Мелані Вокер: Мене вражає, що в медіаіндустрії України дуже багато жінок. Чи то через те, що багато чоловіків пішли на фронт, чи через зміни всередині країни, але це надзвичайно — бачити стільки сильних, відданих редакторок і менеджерок, які разом у кімнаті. Це також відкриває двері для нових можливостей, бо жінки більше схильні до співпраці, менш конкурентні та більш відкриті. Ця риса може стати потужною зброєю для зміцнення медіаіндустрії.
Крім того, мене захоплює цікавість, рішучість журналістів і редакторів, які працюють без регулярних зарплат, без належної безпеки, без обладнання, але все одно виконують свою справу, бо знають, що їхні громади залежать від цієї роботи. Я маю глибоку повагу до тих, хто займається журналістикою в Україні сьогодні, особливо на окупованих територіях чи малих громадах поза великими містами, де ще більше викликів.
Ранді Еґрей: Незалежна журналістика в Україні – це якісна журналістика, вона попереду. Вона охоплює не лише війну (звісно, і війну також), але те, що мене особливо вразило – ви намагаєтесь створювати те, що я називаю конструктивною журналістикою. Ви дуже професійні, ви створюєте історії, які дають людям надію. І я вважаю, що це надзвичайно важливо. Також зараз ви більше розвиватимете розслідувальну журналістику, і це теж значуще. Ви дуже близькі до свого суспільства. У час війни місцеві журналісти відіграють надважливу роль – вони дають людям інформацію, де є вода, світло, де безпечно. Але також важливо давати конструктивні матеріали і хороші історії, бо суспільство потребує і того, й іншого в такий складний час.
— Чому ви об’єднали три аспекти у «Сильніші Разом: Медіа та Демократія» — фінансову і організаційну стійкість, прозорість та боротьбу з корупцією, гендерну рівність та інклюзивність?
Мелані Вокер: Це критично важливо, коли говоримо про сталість, — розділити чинники, які на неї впливають. Ми знаємо: щоб медіа розвивалося, потрібні сильні бізнес-моделі. Інакше ви будете вразливі до впливу держави чи інших структур. Потрібно монетизувати продукт.
Також необхідно будувати довіру й гарантувати, що контент бездоганний, особливо в умовах зростання дезінформації. Авдиторія має довіряти контенту. Якщо медіа помиляються, треба визнавати й виправляти публічно. Тому ми фокусуємось і на змістовій частині. Важливо розвивати розслідувальну журналістику, бо з часом війни, припливом коштів і недостатньою прозорістю потрібно, щоб медіа могли братися за важливі теми — і великі, і маленькі. Це життєво важливо для громад, яким вони служать.
Третій елемент — гендерна рівність. WAN-IFRA має довгу історію роботи з цим питанням. Попри те, що багато жінок керують редакціями, досі є дисбаланс у висвітленні. У воєнних сюжетах часто домінують чоловічі голоси. Багато жінок змушені брати на себе нові лідерські ролі без належної підготовки, бо хтось пішов на фронт. Тому потрібно зміцнювати ці мережі й навички.
Я додала б і четвертий аспект — менторство та мережеву співпрацю, і всередині країни, і зовні. І підтримка Норвегії тут дуже важлива: ця країна демонструє найбільшу солідарність із Україною, і це ми обов’язково включили як ключовий компонент.
— Чи однакові, на Ваш погляд, гендерні зміни в українському та норвезькому, європейському медіасередовищах?
Мелані Вокер: Важко сказати конкретно, бо кожна країна має свої особливості. Але якщо дивитись на упередження, насильство, онлайн-атаки, стереотипи, кількість жінок як експерток чи героїнь сюжетів, — можна робити порівняння між країнами й навіть глобально. Дослідження показують, що жінки значно недопредставлені в керівництві та в контенті. Зазвичай лише одна з чотирьох цитат у медіа належить жінкам. Ми ще не робили систематичного аналізу контенту в Україні, але сподіваюсь, зробимо це в межах програми й матиму точні дані. І я хотіла б помилятися — тож запитайте мене про це ще раз через рік.
— Програма як фінансової та організаційної стійкості, так і розслідувальної журналістики в регіонах вже запущені. Наскільки ви задоволені їх реалізацією?
Ранді Еґрей: Я думаю, ми добре справляємося. Дуже рада, що нам вдалося зібрати таку гарну групу для участі в Arendalsuka. Це прекрасне поєднання журналістів, які займаються розслідуваннями, і керівників, і редакторів. І ця перша фаза, на мою думку, відбувається добре. Команда дуже професійна, і ми реально рухаємося у напрямку, який самі визначили.
Мелані Вокер: Надзвичайно вражає, як швидко ми змогли перейти від підписання контрактів і отримання фінансування до нинішньої стадії. Ми лише почали реалізацію програми, але вже майже всі компоненти запущені. І це багато в чому завдяки AНРВУ та Оксані Бровко, яка організувала відкритий відбір учасників, запросила експертів для чесного відбору й забезпечила повне регіональне представництво.
Ми вже залучили 40 сильних медіапартнерів, надали інституційні гранти, проводимо навчання, готуємось до конференції у Львові в жовтні. Це дивовижно для такого короткого часу — і це лише початок.
— Які норвезькі медійні практики ви рекомендуєте впроваджувати в українських медіа?
Ранді Еґрей: Думаю, дуже важливо рухатися у бік диджиталізації. А також робити відео й активно його використовувати. Це надзвичайно важливо, бо так ви можете залучати молодшу авдиторію. І я вважаю, що і норвезьким, і українським медіа ще потрібно багато працювати, щоб навчитися досягати молодої авдиторії, давати їй правду, незалежну журналістику. Це надзвичайно важливо, адже вони – наше майбутнє. А цифрова журналістика – це майбутнє.
Звичайно, я розумію, що під час війни паперові видання теж дуже потрібні, бо інтернет може не працювати. Те, що мене приємно вражає в журналістів України, — це бажання навчатися, розвиватися, використовувати навіть цю складну ситуацію як можливість оновитися й будувати сильнішу журналістику та медіа.
— А який український досвід може бути цінним для вас?
Ранді Еґрей: Думаю, ваша висока компетентність у знанні місцевого суспільства та розумінні його – дуже важлива для нас. А також ваша сильна IT-складова. Ви справді дуже сильні в цьому. Ще одна річ – ви дуже добре використовуєте дрони у журналістиці, і ми могли б у вас цьому навчитися. І, звісно, ваше вміння залишатися сильними у надзвичайно складні часи – це теж те, чого ми могли б повчитися.
— Який результат ви хотіли б побачити в проєкті «Сильніші Разом: Медіа та Демократія»?
Ранді Еґрей: Сподіваємось, що місцеві й регіональні медіа України, які беруть участь у проєкті, стануть ще сильнішими, ніж були до початку. Що журналісти будуть більш відданими своїй справі та отримають достатньо навчання, щоб працювати якісно. А також хочемо побачити більше співпраці між норвезькими й українськими медіа, яка допоможе будувати мости, що залишаться й після війни.
Читайте також:
Їм загрожували окупація та постійні обстріли, але вони вистояли. Історії учасників програми «Сильніші Разом»
Розслідування без компромісів. Знайомтесь, команда Аліси Юрченко в «Сильніші Разом»
Не бояться перешкод та експериментів. Знайомтесь, команда Олександри Губицької в «Сильніші Разом»
***
Нагадаємо, що програма «Сильніші Разом: Медіа та Демократія» реалізується АНРВУ у партнерстві з WAN-IFRA та Норвезькою асоціацією медіа (MBL) за підтримки Норвегії.
